Гуменюк Микола Олександрович

український військовик (1983-2014)

Мико́ла Олекса́ндрович Гуменю́к (23 травня 1993(19930523) — 28 серпня 2014) — український військовик, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Гуменюк Микола Олександрович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 23 травня 1993(1993-05-23)
Птича, Дубенський район, Рівненська область
Смерть 28 серпня 2014(2014-08-28) (21 рік)
Новокатеринівка, Старобешівський район, Донецька область
Поховання Краснопільський цвинтар
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис ред.

Народився 1993 року в селі Птича (Дубенський район, Рівненська область); закінчив місцеву школу. Коли навчався в молодших класах, трагічно загинув батько. Займався автомобілями і тракторами; ремонтував. Здобув освіту в Мирогощанському аграрному коледжі; зустрічався із сусідською дівчиною, планували побратися.

Мобілізований у квітні 2014-го, солдат, водій 51-ї окремої механізованої бригади, ремонтна рота ремонтно-відновлюваного батальйону.

У серпні перебував удома в короткотерміновій відпустці, повернувся до підрозділу.

Загинув 28 серпня 2014 р. внаслідок обстрілу російських військ, на південній околиці с. Новокатеринівка, Старобешівський район, Донецька область, намагаючись доставити боєприпаси оточеним українським військовим в Іловайську. Разом з Миколою загинув солдат Юрій Чижов. Вони повернулися і рушили знову в оточений Іловайськ, знаючи на що йдуть.

Вважався зниклим безвісти.[1][2] Тіло підібрала 1 вересня 2014 р. група медиків та військовиків полковника Палагнюка. Був похований 10 жовтня 2014 року на Краснопільському цвинтарі (ділянка № 79) як тимчасово невстановлений захисник України. Ідентифікований за ДНК й визнаний загиблим слідчими органами, про що складено відповідну постанову.

3 серпня 2018 року відбулось прощання у м. Дубно та перепоховання на кладовищі рідного села Птича.[3][4]

Без Миколи лишились мама та брат Максим.

Нагороди та вшанування ред.

  • 17 травня 2019 року, Указом Президента України № 270/2019 «Про відзначення державними нагородами України», за значні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).[5]
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 4, місце 25
  • Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[6]
  • в школі села Птича відкрито меморіальну дошку честі Миколи Гуменюка

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Олег Осуховський звернувся в правоохоронні органи та МЗС щодо розшуку зниклого бійця АТО. svoboda.org.ua (uk-UA) . Архів оригіналу за 19 грудня 2015. Процитовано 3 серпня 2018.
  2. ogo.ua. Увага! Допоможіть знайти 22-річного військового з Рівненщини | ОГО. ogo.ua. Архів оригіналу за 7 липня 2015. Процитовано 3 серпня 2018.
  3. Неопізнаного раніше Героя повернули на рідну землю (фото). 03656.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 3 серпня 2018. Процитовано 3 серпня 2018.
  4. Цензор.НЕТ. Про украинского солдата Павла Петренко. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 3 серпня 2018. Процитовано 3 серпня 2018.
  5. Указ Президента України № 270/2019 «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 19 травня 2019.
  6. Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

Джерела ред.