Птича

Населений пункт

Пти́ча — село в Дубенському районі Рівненської області, розташоване на лівому березі річки Ікви, за 18 км від районного центру м. Дубно. Центр Птицької сільської ради. Через село проходить автомобільна траса Київ-Чоп, а також Львівська залізниця (станція Птича).

село Птича
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубенський
Рада Птицька сільська рада
Код КОАТУУ 5621686001
Облікова картка село Птича 
Основні дані
Перша згадка 1545
Населення 1090
Площа 2,55 км²
Густота населення 427,4 осіб/км²
Поштовий індекс 35645
Телефонний код +380 3656
Географічні дані
Географічні координати 50°18′49″ пн. ш. 25°36′12″ сх. д. / 50.31361° пн. ш. 25.60333° сх. д. / 50.31361; 25.60333Координати: 50°18′49″ пн. ш. 25°36′12″ сх. д. / 50.31361° пн. ш. 25.60333° сх. д. / 50.31361; 25.60333
Середня висота
над рівнем моря
215 м
Водойми р. Іква
Відстань до
обласного центру
62 км
Відстань до
районного центру
18 км
Місцева влада
Адреса ради с.Птича, вул. Львівська, 7.
Карта
Птича. Карта розташування: Україна
Птича
Птича
Птича. Карта розташування: Рівненська область
Птича
Птича
Мапа

Розташування, рельєф та корисні копалиниРедагувати

Село розташоване у географічній зоні Мале Полісся, майже на межі Малого Полісся із Повчанською височиною. Висота над рівнем моря коливається від 202 м у східній частині села до 240 м у західній частині.

Сусідні села: Верба (півд. захід), Білогородка (захід), Стара Носовиця (схід), Турковичі (півн. схід).

ІсторіяРедагувати

1545 рік — згадується у ревізії Кременецького замку, де зазначено, що власник села князь Василь Острозький має обов'язок утримувати при замку одну з городень.

1671 рік, грудень — через містечко Птича проїздив німецький мандрівник Ульріх фон Вердум, який згадує, що Птича «була цілком спустошена, але потрохи знову відбудовується», лежить на височині, належить «князеві з Острога» і має папський костел, дві церкви і єврейську божницю.

1753 рік — село згадується у дарчому записі про подарування князем Янушем Сангушком міста Дубна, містечка Птичі та ще 70 сіл князю Станіславу Любомирському з обов'язком тримати в Дубенському замку 270 піших людей для військових потреб та оборони фортеці.

Після поділу Польщі 1793 року територія, до якої належить Птича, відійшла до Російської імперії. Містечко знаходилось у складі Дубенського повіту Волинської губернії.

У 1906 році містечко Вербівської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 16 верст, від волості 2. Дворів 168, мешканців 1024[1].

В часи Першої світової війни біля Птичі проходила лінія фронту. З осені 1915 року перебувало під владою німецько-австрійських військ. В червні 1916 року захоплене російськими військами в ході Брусиловського прориву.

В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань, а також підписання Польщею сепаратного Ризького мирного договору село опиняється під владою Республіки Польща.

З 1919 року село входить до складу Вербської ґміни Дубенського повіту Волинського воєводства.

У вересні 1939 року, згідно із пактом Молотова-Ріббентропа, село захоплено СРСР. В 1940 році Птича увійшла до складу Вербського району новоутвореної Ровенської області.

У червні 1941 року село було в центрі однієї з найбільших танкових битв в історії — ДубноЛуцькБроди. Відоме тим, що неподалік було здійснено перший танковий таран радянським лейтенантом Олександром Фроловим. В околицях села йшли жорстокі танкові бої.

У березні 1944 року село захоплено Червоною Армією.

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

Культові спорудиРедагувати

У селі є церква Успіння Пресвятої Богородиці. 2 листопада 2014 року в селі проведено голосування, під час якого 407 парафіян підтримали перехід церковної громади до Української Православної Церкви Київському Патріархату, 305 висловились залишитися в УПЦ МП.

За заявою українських ЗМІ, при початку богослужінь УПЦ КП не обійшлося без протидії зі сторони Московського патріархату. 27 грудня 2014 року завезені семінаристи Почаївської Лаври та «церковні тітушки» — молоді чоловіки міцної тілобудови — з газовими балончиками — в Птичі «проповідували руський мир». Однак церкву вдалося відстояти[2].

20 квітня 2015 року представники УПЦ Московського патріархату захопили церкву Успіння Пресвятої Богородиці — прибули на 5 автобусах, побили парафіян, зірвали замки та увірвались до храму[3].

18 листопада 2015 року сесія Птицької сільради ухвалила рекомендаційне рішення про почергове Богослужіння в церкві Успіння Богородиці, однак представники Московського патріархату оскаржили це рішення в адміністративному суді[4].

18 грудня 2015 року до Птичі прибули монахи та віряни Московского Патріархату, були віряни на автівках з волинськими номерами[4], загальною кількістю до 400 осіб та захопили церкву[5].

За заявою ЗМI, небажаючи проводити почергову службу в церкві, прихильники Московського патріархату упродовж року кілька разів перекривали міжнародну автотрасу Київ-Чоп[4].

У квітні 2018 року мати загиблого на сході України під Іловайськом Миколи Гуменюка, вояка 51-ї окремої механізованої бригади, хотіла перепоховати сина в рідному селі, однак прихильники Московського патріархату відспівати Героя в рідній церкві не дозволили[6][7].

ПостатіРедагувати

СучасністьРедагувати

За даними перепису 2001 року в селі проживало 1090 мешканців. Діє загальноосвітня школа І—ІІ ступенів (9 класів), бібліотека з підключенням до інтернету, ФАП.

Працюючі підприємства: ФГ «Птича-Агро», асфальтний завод італійської будівельної компанії «Тодіні».

До села підведено газ.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати