Вікіпедія

Тихановська Світлана Георгіївна

білоруський опозиційний політик і педагог
(Перенаправлено з Світлана Тихановська)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тихановський.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пилипчук.

Світлана Георгіївна Тихановська (до шлюбу — Пилипчук; 11 вересня 1982(19820911), Мікашевичі) — білоруська політична діячка, кандидатка в президенти. Голова Об'єднаного перехідного кабінету — білоруського демократичного уряду у вигнанні.

Тихановська Світлана Георгіївна
біл. Святлана Георгіеўна Ціханоўская
Президент Координаційної ради Білоруси
Нині на посаді
На посаді з 14 серпня 2020
Попередник Рада заснована
Голова Об'єднаного кабінету
На посаді з 9 серпня 2022
Попередник Немає, Олександр Лукашенко як нелегітимний президент Білорусі
Народився 11 вересня 1982(1982-09-11) (41 рік)
Мікашевичі, Білоруська РСР, СРСР
Відомий як політична діячка
Країна Білорусь
Alma mater Q116974629? (2004)
Політична партія незалежний політик
У шлюбі з Тихановський Сергій Леонідович
Нагороди
tsikhanouskaya.org
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

14 серпня 2020 року, ЦВК Білорусі офіційно оголосила Олександра Лукашенка переможцем президентських виборів[1] Згодом Тихановська заявила, що набрала від 60 до 70 % голосів[2][3] та звернулася до західних країн з проханням визнати її переможницею або закликати до повторних виборів. 10 вересня 2020 року Сейм Литви визнав Світлану Тихановську законним президентом Білорусі[4].

Життєпис ред.

У віці 12 років Світлана Пилипчук була відправлена в Ірландію за програмою «Діти Чорнобиля», де жила в селищі Роскрей у родині Генрі Діна. Згодом вона неодноразово поверталася в ірландське поселення[5].

У 2000 році закінчила Мікашевицьку середню школу № 2 із золотою медаллю та вступила до Мозирського державного педагогічного університету[6], який закінчила за фахом «вчитель англійської та німецької мов»[7] (перекладач)[8]. Після цього Пилипчук жила в Гомелі, працювала перекладачкою англійської мови в різних організаціях, у тому числі в благодійній організації допомоги потерпілим від Чорнобильської катастрофи «Chernobyl Life Line» (Ірландія). Вийшла заміж за блогера Сергія Тихановського. У 2013 році переїхала до Мінська[6].

Політика ред.

Президентська кампанія 2020 року ред.

Після відмови Центральною виборчою комісією Республіки Білорусь зареєструвати ініціативну групу зі збору підписів на підтримку з висунення в кандидати в Президенти Білорусі її чоловіка Сергія Тихановського, Тихановська вирішила подати документи до ЦВК Республіки Білорусь на реєстрацію власної ініціативної групи. Вона це зробила за годину до закінчення подачі заяв ввечері 15 травня[9][10][11][12]. На питання голови Центральної виборчої комісії Республіки Білорусь Лідії Єрмошиної, чи має вона намір обиратись Президентом Білорусі та вести активну виборчу кампанію, Світлана Тихановська відповіла, що мріяла про це все життя[13]. Після реєстрації її підтримали кампанії Валерія Цепкала та Віктора Бабарика, двох опозиційних політиків, яким було заборонено реєструватися; одного заарештували, інший виїхав з Білорусі, побоюючись арешту. Світлина Тихановської з Марією Колесніковою, керівницею кампанії Бабарики та Веронікою Цепкало, дружиною Валерія Цепкала, стала символом її президентської кампанії[14].

Керівником ініціативної групи Світлани Тихановської став її чоловік Сергій[15][16].

Після інциденту 29 травня у Гродно, коли міліція затримала та помістила до ІТТ УВС Гродненського облвиконкому Сергія Тихановського та інших громадян, включно з членами її ініціативної групи, Світлана Тихановська опублікувала відкритого листа, в якому звернулась до Міністерства внутрішніх справ Білорусі з проханням забезпечити на законних пікетах безпеку та захист членів ініціативної групи й виборців від протиправних дій і провокацій відповідно до вимог чинного законодавства. Також вона закликала правоохоронців розглянути й врахувати всі наявні відеодокази, припинити кримінальне переслідування чоловіка та інших невинних осіб, що дозволить йому продовжити виконання обов'язків керівника її ініціативної групи[17].

3 і 4 червня, в квартирі та офісі-студії Тихановського, а також на дачі і в квартирі його матері, пройшли обшуки. З постанови на обшук стало зрозуміло, що Сергій — підозрюваний у кримінальній справі за ст. 364 (насильство проти співробітників міліції)[18].

Незважаючи на переслідування її та чоловіка, а також погрози на свою адресу (погроза Світлані її ув'язнити, а неповнолітніх дітей помістити до спеціальних закладів), Тихановська заявила 16 червня, що вона продовжує брати участь у виборах[19][20]. Вчасно було зібрано необхідні 100 тисяч підписів[21].

Деякі джерела називали попередні результати, згідно з якими Тихановська могла набрати на президентських виборах приблизно 56 % голосів[22].

17 липня, перед президентською кампанією президент Білорусі Олександр Лукашенко наполягав, що країна не готова до жінки-президента[23]. Її кампанія розпочалася, коли «Міжнародна амністія» засудила дискримінаційне ставлення Білорусі до жінок-опозиціонерок, включно з погрозами сексуального насильства та погрози влади відібрати дітей у опозиційних діячів і відправити їх у державні дитячі будинки[24]. У відповідь на погрози Тихановська відправила своїх дітей за кордон жити до їхньої бабусі. Вона сказала, що їй неодноразово погрожували. Тихановська розповіла про телефонний дзвінок, в якому говорилося: «Ми посадимо вас за ґрати й розмістимо ваших дітей у сиротинці». Вона сказала, що тим не менш вирішила наполегливо продовжувати свою кампанію: «Це має бути символом свободи»[25].

19 липня, в Мінську відбувся перший мітинг Світлани Тихановської після об'єднання її штабу з командами колишнього керівника Белгазпромбанка Віктора Бабарика та ексглави Парку високих технологій, дипломата Валерія Цепкало, яким Центральна виборча комісія країни відмовила в реєстрації. За даними правозахисників, на перший мітинг об'єднаного штабу в Мінську прийшли понад 7 тисяч осіб[26].

Тихановська сказала, що балотувалася в президенти з любові, задля того, щоб звільнити чоловіка з в'язниці[27]. Вона пообіцяла звільнити всіх політичних в'язнів Білорусі, запровадити в країні демократичні реформи та відійти від союзного договору з Росією, який, як вважають багато білоруських опозиціонерів, є порушенням суверенітету країни[25]. Вона також пообіцяла провести референдум щодо повернення до початкового проєкту конституції Білорусі 1994 року, відновивши обмеження на два терміни для президента[28]. Вона сказала, що її основною метою є встановлення вільних і чесних виборів. Вона розглядає нинішні вибори як нелегітимні через відмову уряду зареєструвати головних політичних опонентів Лукашенко кандидатами. Вона пообіцяла підготувати план прозорих і підзвітних виборів протягом шести місяців з моменту вступу на посаду[29].

Економічна платформа Тихановської наголошує на зростанні значення малого та середнього бізнесу в білоруській економіці. Вона планує пропонувати безпроцентні позики малому та середньому бізнесу, скасувати державні перевірки приватних осіб та забезпечити правовий захист іноземних інвесторів. Тихановська має намір дозволити прибутковим державним підприємствам продовжувати працювати, при цьому вимагає отримання допомоги від сторонніх фахівців для збиткових державних підприємств[30].

 
На мітингу у Вітебську 24 липня 2020 року
 
Мітинг на підтримку Тихановської в Мінську 30 липня 2020

20 липня, після погроз влади відібрати її дітей, Тихановська вивезла сина та доньку з Білорусі до ЄС[31].

30 липня 2020 року, у Мінську відбувся мітинг на підтримку Світлани Тихановської. На ньому зібралось 63 тис. учасників. Це найбільша кількість людей, що зібрались у білоруській столиці після протестів у грудні 2010 року[32].

Незважаючи на свою незалежність, Тихановська заручилась підтримкою всього спектру білоруської політичної опозиції. Віталь Римашевський, співлідер Білоруської християнської демократії, заявив про підтримку своєю партією, як і Білоруська соціал-демократична партія (асамблея), Об'єднана громадянська партія Білорусі та Білоруська жіноча партія «Надія»[33][34]. Вона також отримала підтримку від кандидата в президенти 2010 року Миколи Статкевича.[34] Івонка Сурвілла, президент Ради Білоруської Народної Республіки, висловилась на підтримку Тихановської[35].

Мітинги на підтримку Тихановської та опозиції стали найбільшими в історії пострадянської Білорусі, зібравши в Бресті 20 000 і в Мінську 200 000 осіб[25][36].

За день до виборів, 8 серпня 2020 року, Тихановська залишила житло й знаходилася в оточенні членів штабу з питань безпеки. Напередодні та в день голосування кілька членів її штабу були затримані правоохоронцями[37].

За офіційними результатами ЦВК Білорусі, Тихановська отримала 588 622 голоси або 10,12 % голосів, а Лукашенко 80,10 %. Однак було оприлюднено заяви про широкомасштабні фальсифікації, Тихановська подала офіційну скаргу до Центральної виборчої комісії (ЦВК)[38].

Автор платформи альтернативного підрахунку голосів «Голос» заявляє, що за Світлану Тихановську проголосували 3 мільйони білорусів (56%), і що вона перемогла в першому турі[39].

Передвиборча програма ред.

4 серпня 2020 року, газета «Звязда» опублікувала передвиборчу програму кандидата в президенти, що, зокрема, закликала:

  • не брати участь у достроковому голосуванні, щоб голос не був вкрадено;
  • стати спостерігачами на виборах;
  • приєднатися до ініціатив «Чесні люди», «Право вибору», «Рух за правду» та «Зубр» для моніторингу голосування;
  • не сидіти вдома 9-го серпня — інакше ви проголосуєте за чинну владу.

У вступі «Заходи щодо проведення нових чесних вільних виборів» зазначалося: «Вже очевидно, що вибори, які відбудуться 9 серпня 2020 року, не можна вважати вільними та чесними».

У вступі пояснюється: «Нові президентські вибори відбудуться протягом пів року. Я призначу референдум із пропозицією повернутися до початкової редакції Конституції 1994 р., яка зменшує повноваження президента, встановлює обмеження кількости строків на посаді та забезпечує розподіл влади. Референдум буде проведений одночасно з президентськими виборами». Врешті-решт були запропоновані супровідні заходи: «Справи проти політичних в'язнів будуть зупинені. Ми проведемо амністію для тих, хто вперше вчинив незначні злочини, включно з дітьми, засудженими за статтею 328 (Кримінальний кодекс). Всі несправедливі вироки та рішення під час виборчої кампанії будуть скасовані із поверненням сплачених штрафів та компенсації потерпілим. Я призначу нового Генерального прокурора та нового Голову Верховного Суду для здійснення наглядових функцій на перехідний період»[40]

Наслідки виборів ред.

Після виборів, за повідомленням міністра закордонних справ країни Литви Лінаса Лінкявічуса Тихановська покинула Білорусь і станом на 11 серпня перебувала у Литві[41]. Тихановська після від'їзду до Литви записала відеозвернення, пояснивши, що самостійно виїхала з Білорусі через дітей, які для неї є найважливішими[42][43]. Як заявила її довірена особа Ольга Ковалькова, Тихановську вивезла з країни білоруська влада й у неї не було вибору. Відповідно до цієї заяви, Тихановська виїхала з Білорусі разом з довіреною особою Марією Мороз, яка раніше була затримана. За інформацією Ковалькової, «в заручниках продовжує перебувати частина команди Світлани»[44]. У Білорусі було опубліковано відеозвернення Тихановської, де вона зазначає, що «народ Білорусі зробив свій вибір», дякує всім співгромадянам, які підтримували її, просить співвітчизників не виходити на вулицю й «не протистояти міліції, не наражати своє життя на небезпеку»; повідомляє, що виїхала в Литву «абсолютно самостійно». На думку Марії Колесникової, Тихановська опублікувала відеозвернення під тиском силових спецслужб Білорусі (після подачі скарги в ЦВК про невизнання результатів виборів президента дійсними кілька годин перебувала в приміщенні з силовиками). Такої ж думки дотримується президент Литви Ґітанас Науседа, який після прибуття Світлани зустрівся з нею. Литва надала Тихановській візу на рік, а також житло та охорону[45]. КДБ Білорусі оголосив про замах на життя Тихановської, заявивши, що протестуючим потрібна «священна жертва»[46]. 13 серпня, в МЗС Литви заявили, що Світлана проходила 14-денну самоізоляцію[47].

14 серпня, Тихановська оприлюднила відео, в якому вона стверджує, що перемогла Лукашенка в першому турі з рішучим відривом, набравши від 60 % до 70 % голосів[2]. Вона звернулася до міжнародного співтовариства з проханням визнати її переможницею[48]. Тихановська також оголосила про створення Координаційної ради з питань передачі влади Лукашенком[3]. Заяви на членство в раді могли подавати будь-які громадяни Білорусі, які визнали вибори фальсифікованими та які користуються авторитетом та довірою в групи, яку вони представляють, наприклад, лікарі, вчителі, бізнесмени чи спортсмени[49].

15 серпня, передвиборчий штаб Тихановської виступив проти перерахунку голосів на виборах Президента 2020 року, заявивши, що світова спільнота визнає законним президентом Тихановську, а також тим, що вони мають докази того, що частину бюлетенів було знищено[50].

16 серпня, Тихановська записала відеозвернення на YouTube-каналі «Страна для жизни»[51], де заявила, що готова стати національним лідером:

  Я готова взяти відповідальність і виступити в цей період національним лідером, щоб країна заспокоїлася, увійшла до нормального ритму, щоби ми звільнили всіх політв'язнів і в найкоротші терміни підготували законодавчу базу й умови для організації нових президентських виборів. Реальних, чесних і прозорих виборів, які будуть беззастережно прийняті світовою спільнотою[52].  

17 серпня, Європарламент виступив із заявою про невизнання перемоги Лукашенка. Вони підкреслили, що результати голосування вказують на перемогу Світлани Тихановської[53].

20 серпня, литовський прем'єр-міністр Саулюс Скверняліс запросив Тихановську до себе в кабінет і публічно назвав її «національним лідером Білорусі»[54]. 31 серпня Світлану Тихановську запросили виступити перед Радою Безпеки ООН[55].

8 вересня, Світлана виступила перед Парламентською асамблеєю Ради Європи. Вона закликала до санкцій проти Лукашенка і заявила, що "Лукашенко не має жодної легітимности після фальсифікацій під час голосування, застерігаючи інші країни від укладання будь-яких угод з урядом Білорусі й сказала, що «він більше не представляє Білорусь»[56].

9 вересня, Світлана заявила, що білоруська опозиція хоче мати хороші відносини з усіма націями, включно з Росією: «Ми не можемо відвернутися від Росії, тому що вона завжди буде нашим сусідом і нам потрібно мати хороші відносини з ними». Польський уряд виділив резиденцію Тихановській та іншим білоруським опозиціонерам у районі Праги-Полодні в Варшаві. Вона відкрила резиденцію разом із Білоруським домом у Варшаві під час візиту до Варшави через пару днів, де зустрілась із прем'єр-міністром Польщі Матеушем Моравецьким[57]. Її колега-опозиціонер Валерій Цепкало також переїхав до Польщі з України[58].

10 вересня, парламент Литви прийняв закон, яким Тихановська визнана «обраним лідером народу Білорусі», а Координаційна рада «єдиними законними представниками білоруського народу». У резолюції також проголошується, що Лукашенко є «незаконним лідером»[59].

17 вересня 2020 року, Європарламент визнав координаційну раду «тимчасовим представництвом народу» Білорусі[53].

Того ж дня вона оприлюднила чорний список офіцерів ОМОН, який отримав назву «Список Тарайковського» на честь Олександра Тарайковського, якого вбив ОМОН[60].

25 вересня Світлана зустрілася із заступником помічника держсекретаря США Джорджем Кентом. Вони обговорили останні події в Білорусі, можливі шляхи виходу з кризи, а також потенційну участь США, ЄС та Росії в організації діалогу про проведення нових виборів. Під час зустрічі Тихановська подякувала за тверду й послідовну позицію США щодо режиму Лукашенка й нагадала про важливість підтримки громадянського суспільства Білорусі та економічну підтримку Білорусі після демократичних змін[61].

16 жовтня Білорусь оголосила в міжнародний розшук Тихановську за статтею про «заклики до повалення конституційного ладу»[62].

2021 ред.

2 березня 2021 року, Слідчий комітет Білорусі (СКБ) оголосив Тихановську в розшук та ініціював її екстрадицію до Білорусі, передавши відповідні документи до Генеральної прокуратури. Це здійснено через завершення розслідування проти чотирьох довірених осіб Тихановської. Їх підозрюють у підготовці до захоплення будівель виконкомів та адміністрацій в Гомелі[63].

У відповідь на це заступник міністра закордонних справ Литви Мантас Адоменас заявив, що Литва не видаватиме Тихановську Білорусі, пояснивши це тим, що Литва не видає людей, які піддаються політичним переслідуванням[64].

4 травня, довіреним особам Тихановської було винесено вироки у звинуваченні в підготовці захоплення влади. Юрія Власова засудили до 6,5 років посиленого режиму, Тетяну Каневську — до 6 років колонії загального режиму, Дмитра Івашкова та Олександра Шабаліна — до 6 років колонії посиленого режиму[65].

У липні 2021 року Тихановська здійснила візит до США. 28 липня вона зустрілася у Білому домі із президентом США Джо Байденом[66].

18 жовтня, суд Центрального району Мінська визнав Telegram-канал Тихановської «екстремістським», на той момент канал мав понад 100 тис. підписників[67].

2022—2023 ред.

24 лютого 2022 року, на тлі відкритого військового вторгнення Росії в Україну, в тому числі з території Білорусі, Тихановська засудила військову агресію проти України. Закликала білорусів та міжнародну спільноту підтримати Україну.[68][69][70]

Тихановська повідомила, що представлятиме Білорусь на міжнародній арені замість самопроголошеного президента. За її оцінкою, Олександра Лукашенка більше не можна вважати гарантом незалежності та територіальної цілісності Білорусі, оскільки він фактично сприяє порушенням міжнародного права[71].

9 серпня 2022 року Світлана Тихановська створила Об'єднаний перехідний кабінет Білорусі[72].

У січні 2023 року МВС Білорусі оголосило структури Світлани Тихановської екстремістським формуванням. Учасникам екстремістських формуваннях за білоруським законодавством загрожує ув'язнення[73].

У березні 2023 року мінський суд заочно засудив Тихановську на 15 років за ґратами[74].

16-17 травня 2023 року Тихановська взяла участь у саміті Ради Європи, який відбувся в Рейк'явіку (Ісландія) та куди її було запрошено у якості спеціального гостя[75].

Міжнародне визнання ред.

Західні країни та Європейський парламент не визнають переобрання Лукашенка [76][77]. Європарламент і низка урядів визнають Тихановську та її структури легітимними представниками Республіки Білорусь[78]. Іноземні представники уряду, дипломати та парламентарі часто називають Тихановську «президентом», «обраним президентом», «лідером демократичної Білорусі», тоді як її Об'єднаний перехідний кабінет Білорусі називають «урядом у вигнанні»[79][80][81].

Рада Європи, Європейський Союз і Сполучені Штати Америки налагодили офіційну співпрацю зі структурами Світлани Тихановської[82][83][84].

Тихановська регулярно подорожує різними європейськими столицями, зустрічаючись зі світовими лідерами, зокрема президентом Джо Байденом, канцлером Ангелою Меркель, президентом Еммануелем Макроном, президентом Урсулою фон дер Ляєн, президентом Шарлем Мішелем, прем’єр-міністром Джастіном Трюдо. Виступає за підтримку демократичних сил Білорусі та жорсткі санкції проти режимів Лукашенка та Путіна.

Нобелівська премія миру ред.

30 січня 2021 року, президент Литви Ґітанас Науседа висунув екс-кандидатку в президенти Білорусі Світлану Тихановську на здобуття Нобелівської премії миру у 2021 році[85].

28 січня 2022 року, норвезькі парламентарі Вервік Булестад та Гарек Елвенес висунули Світлану Тихановську на здобуття Нобелівської премії миру у 2022 році[86].

Ставлення до Росії ред.

До осені 2020 року Тихановська не висловлювалася на тему Росії. 7 жовтня 2020 року Тихановська закликала Путіна не втручатися в білоруську кризу і звинуватила його в підтримці Лукашенка[87]. У 2022 році Тіхановська назвала Росію ворогом.[88]

В одному з інтерв'ю у вересні 2020 року Тихановська висловила сподівання, що Путін не підтримуватиме Лукашенка, і назвала його мудрим керівником, а потім пояснила свій вислів дипломатією. [89][90][91]. Її неодноразово критикували за слова про "мудрого Путіна".

Критика ред.

Наталія Радіна заявила, що Тихановська працює на режим Лукашенка[92].

Голова КДБ Білорусі Іван Тертель заявив, що Світлана Тихоновська мало розповідає публічно. Він також повідомив, що у СБУ є відеоматеріал, який «розкриває справжнє обличчя Світлани Тихановської»[93].

Російські ЗМІ повідомляють, що на утримання Світлани Тихановської Литва витрачає 400 тисяч євро на рік.[94]

Родина ред.

Батьки — пенсіонери-працівники. Має сестру.

2003 року, під час навчання на четвертому курсі, в м. Мозирі Світлана познайомилася з Сергієм Тихановським у його клубі «55 club».

Родина виховує сина та доньку, 2010 та 2016 років народження відповідно[6]. Влітку 2020 року через погрози дітей вивезли з Білорусі в Литву на час передвиборної кампанії. Сергій був проти цього[95].

Оцінки ред.

Поетеса й публіцистка Валентина Аксак назвала Тихановську «Рогнедою XXI століття»[96].

Людина 2021 року «Газети Виборчої». На думку редакції, вона за кілька тижнів стала лідером нації, а також єдиним надійним представником країни на міжнародному рівні[97][98].

Див. також ред.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Тихановська Світлана Георгіївна

Примітки ред.

  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 23 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ а б Belarus election: Exiled leader calls weekend of 'peaceful rallies'. BBC News. 14 серпня 2020. Архів оригіналу за 10 лютого 2023. Процитовано 12 лютого 2023. (англ.)
  3. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 16 серпня 2020. Процитовано 17 серпня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Парламент Литви визнав Тихановську обраною народом лідеркою Білорусі. Радіо Свобода. 10 вересня 2020. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 8 червня 2021.
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 вересня 2020. Процитовано 23 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ а б в «Я хочу снова стать просто женой и мамой». Большое интервью Светланы Тихановской (рос.). Белсат. Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020.
  7. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Кто идет в не вказано текст
  8. ↑ Жена видеоблогера Тихановского идет в президенты (рос.). Telegraf.by[be]. Архів оригіналу за 30 серпня 2020. Процитовано 18 травня 2020.
  9. ↑ Паколькі Ярмошына не зарэгістравала арыштаванага блогера Ціханоўскага, у прэзідэнты ідзе яго жонка (біл.). Наша Ніва. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 22 травня 2020.
  10. ↑ Надежда БУТОВИЧ | Сайт «Комсомольской правды» (15 травня 2020). Вместо блогера Тихановского, которому ЦИК отказал в регистрации, на выборы идет его жена (рос.). KP.BY — сайт «Комсомольской правды». Процитовано 22 травня 2020.
  11. ↑ Роль жены будет номинальной. Тихановский рассказал о планах на президентскую кампанию (рос.). Telegraf.by[be]. 22 травня 2020. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 22 травня 2020.
  12. ↑ ЦИК не сделала удостоверение блогеру Сергею Тихановскому (рос.). Європейське радіо для Білорусі. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 22 травня 2020.
  13. ↑ Жена блогера Тихановского идет в президенты: Мечтала об этом всю жизнь (рос.). Reformation. Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 20 травня 2020.
  14. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  15. ↑ Мельничук, Татьяна (29 травня 2020). В Беларуси задержан популярный критик Лукашенко. Кто такой и откуда взялся?. BBC News Русская служба. Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 31 травня 2020.
  16. ↑ Ирина КОЗЛИК | Сайт «Комсомольской правды» (29 травня 2020). Предвыборная президентская кампания: «Что нам делать на Комаровке? Там же бабушки без паспортов идут за салом» (рос.). KP.BY — сайт «Комсомольской правды». Процитовано 31 травня 2020.
  17. ↑ Открытое письмо (рос.). Хартія 97. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 1 червня 2020.
  18. ↑ Власть нанесла сильный удар по группе Светланы Тихановской (рос.). naviny.by. Архів оригіналу за 20 червня 2020. Процитовано 6 червня 2020.
  19. ↑ Тихановская решила продолжить участие в выборах после анонимной угрозы ее детям (рос.). naviny.by. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 16 червня 2020.
  20. ↑ Что грозит Бабарико и Тихановской? Правозащитник о мерах Лукашенко (рос.). dw.com. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 18 червня 2020.
  21. ↑ Тихановская сдала в избиркомы Гомеля первые 8 тысяч подписей в свою поддержку (рос.). naviny.by. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 16 червня 2020.
  22. ↑ "Голос": Тихановская победила Лукашенко в первом туре. Delfi RU (рос.). Процитовано 3 лютого 2024.
  23. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  24. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  25. ↑ а б в Karmanau, Yuras (4 серпня 2020). Ex-teacher hopes to free Belarus from president's iron fist. Associated Press. Архів оригіналу за 15 травня 2023. Процитовано 15 жовтня 2023. (англ.)
  26. ↑ Три женщины против Лукашенко. Как в Минске прошел предвыборный митинг Тихановской (рос.). dw.com. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 19 липня 2020.
  27. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  28. ↑ «Можа прынесьці прысягу на вернасьць Канстытуцыі 1994 году». Ціханоўская абяцае новыя выбары. Ці законна гэта? 27.07.2020, 19:25. Архів оригіналу за 30 липня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.
  29. ↑ «У Лукашэнкі вельмі нізкі рэйтынг». Што Ціханоўская сказала ў сваім першым выступе на тэлевізіі. ВІДЭА. 21.07.2020, 17:33. Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.
  30. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 25 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  31. ↑ Суперниця Лукашенка на виборах вивезла дітей з Білорусі після погроз. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 21 липня 2020.
  32. ↑ В Минске прошел самый масштабный митинг за 10 лет в поддержку главной соперницы Лукашенко Тихановской. Українські новини (рос.). Архів оригіналу за 2 серпня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
  33. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  34. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  35. ↑ 'Keep on fighting', veteran female leader tells young Belarusians. Reuters. 26 серпня 2020. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 24 січня 2022. (англ.)
  36. ↑ Будзьма беларусамі! » Беларусь у 2010-м і ў 2020-м. Усё было зусім па-іншаму?. budzma.org. Процитовано 3 лютого 2024.
  37. ↑ Кандидатка у президенти Білорусі покинула домівку в цілях безпеки [Архівовано 10 серпня 2020 у Wayback Machine.], УП, 8 серпня 2020
  38. ↑ Belarus election: Opposition leader Tikhanovskaya left 'for sake of her children'. BBC News. 12 серпня 2020. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 8 червня 2021. (англ.)
  39. ↑ Платформа «Голос»: Тихановская победила на президентских выборах в первом туре. belsat.eu (рос.). Процитовано 3 лютого 2024.
  40. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 серпня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  41. ↑ Linas Linkevicius @LinkeviciusL· Svetlana #Tikhanovskaya is safe. She is in #Lithuania. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  42. ↑ Відеозвернення Тихановської
  43. ↑ "Діти - це найважливіше": Тіхановська записала відеозвернення. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  44. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  45. ↑ Литва видала Тіхановській візу на рік і надала житло, - Лінкявічюс. Цензор.нет. 11 серпня 2020. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 8 червня 2021. (укр.)
  46. ↑ Тихановская в видеообращении объяснила отъезд из Белоруссии. РИА Новости. 11 серпня 2020. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 25 вересня 2020. (рос.)
  47. ↑ Тіхановська проходить 14-денну самоізоляцію, - МЗС Литви. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 13 серпня 2020.
  48. ↑ Тихановская готовится объявить себя победительницей выборов в Беларуси – пресс-секретарь. Гордон. 16 серпня 2020. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 24 січня 2022.
  49. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 серпня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  50. ↑ Вибори у Білорусі: штаб Тіхановської виступив проти перерахунку голосів. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 21 серпня 2020. Процитовано 15 серпня 2020.
  51. ↑ Я готова стать национальным лидером. I am ready to become a national leader. Архів оригіналу за 18 серпня 2020. Процитовано 17 серпня 2020.
  52. ↑ Тихановська заявила, що готова стати національним лідером. Європейська правда (ua) . Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 17 серпня 2020.
  53. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 17 вересня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  54. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 серпня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  55. ↑ Svetlana Tikhanovskaya: Belarus opposition leader to address UN Security Council. BBC News. 31 серпня 2020. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 8 червня 2021. (англ.)
  56. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 9 вересня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  57. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 25 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  58. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  59. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  60. ↑ Як загинув учасник протестів у Мінську. Фото і відео, які спростовують версію влади. Главком. 15 серпня 2020. Архів оригіналу за 11 травня 2022. Процитовано 12 лютого 2023.
  61. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  62. ↑ Білорусь оголосила Тіхановську в міжнародний розшук. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020.
  63. ↑ У Білорусі ініціювали екстрадицію Тіхановської. РБК-Україна (ua) . 2 березня 2021. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 3 березня 2021.
  64. ↑ Литва відмовилася видавати Тіхановську Білорусі. РБК-Україна (ua) . 3 березня 2021. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 3 березня 2021.
  65. ↑ Довіреним особам Тіхановської винесли вироки. Нібито готували захоплення влади. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 4 травня 2021.
  66. ↑ Президент США зустрівся з лідеркою білоруської опозиції. Українська редакція Радіо Свобода. 28 липня 2021.
  67. ↑ У Білорусі визнали екстремістським Telegram-канал Тихановської. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021.
  68. ↑ admin (24 лютого 2022). Обращение Светланы Тихановской к беларусам по поводу войны в Украине. Светлана Тихановская (ru-RU) . Процитовано 3 лютого 2024.
  69. ↑ admin (24 лютого 2022). Совместное заявление Оперативного штаба демократических сил. Светлана Тихановская (ru-RU) . Процитовано 3 лютого 2024.
  70. ↑ Тихановская: «Россия при участии режима Лукашенко начала безосновательную и бесстыдную военную агрессию против Украины» » Новости Беларуси - последние новости на сегодня - UDF. Новости Беларуси - последние новости на сегодня - UDF (рос.). Процитовано 3 лютого 2024.
  71. ↑ Welle (www.dw.com), Deutsche. "Лукашенко больше не гарант": Тихановская объявила себя представителем белорусского народа | DW | 24.02.2022. DW.COM (рос.). Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 24 лютого 2022.
  72. ↑ Сітнікова, Ірина (9 серпня 2022). Тіхановська оголосила про створення Об'єднаного перехідного кабінету. Що це?. Громадське телебачення.
  73. ↑ Сотрудников Офиса Тихановской записали в экстремисты. Голос Америки (рос.). 27 січня 2023. Процитовано 22 березня 2023.
  74. ↑ У Білорусі заочно засудили Тихановську до 15 років за ґратами. РБК-Украина (укр.). Процитовано 6 березня 2023.
  75. ↑ Світлана Тихановська приймає участь в саміті Ради Європи. 16.05.2023, 21:32
  76. ↑ Filkins, Dexter (6 грудня 2021). The Accidental Revolutionary Leading Belarus’s Uprising. The New Yorker (амер.). ISSN 0028-792X. Процитовано 3 лютого 2024.
  77. ↑ The West Can’t Afford To Forget About Belarus. TIME (англ.). 19 жовтня 2022. Процитовано 3 лютого 2024.
  78. ↑ The EU needs to comprehensively review its relations with Belarus | News | European Parliament. www.europarl.europa.eu (англ.). 21 жовтня 2020. Процитовано 3 лютого 2024.
  79. ↑ Глава немецкой делегации в ПАСЕ назвал команду Тихановской “правительством в изгнании”. pozirk.online (рос.). Процитовано 3 лютого 2024.
  80. ↑ Министр иностранных дел Польши назвал Светлану Тихановскую президенткой | Новости Беларуси | euroradio.fm. euroradio.fm (рос.). 14 грудня 2023. Процитовано 3 лютого 2024.
  81. ↑ NATO PA. Sviatlana Tsikhanouskaya, Belarusian Democratic Leader, to receive 2023 NATO PA “Women for Peace and Security” Award | NATO PA (англ.). 25 листопада 2023. Процитовано 3 лютого 2024.
  82. ↑ First Strategic Dialogue between the United States and the Belarusian Democratic Movement and Civil Society. United States Department of State (англ.). Процитовано 3 лютого 2024.
  83. ↑ Secretary General opens first meeting of Contact Group on Belarus with democratic opposition representative Tsikhanouskaya - Portal - www.coe.int. Portal (en-GB) . Процитовано 3 лютого 2024.
  84. ↑ Belarus: High Representative/Vice-President Josep Borrell launches a new Consultative Group with democratic forces and civil society | EEAS. www.eeas.europa.eu. Процитовано 3 лютого 2024.
  85. ↑ Prezidentas G. Nausėda nominavo S. Cichanouskają Nobelio taikos premijai – šaltiniai. Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 31 січня 2021.
  86. ↑ Тихановську висунули на Нобелівську премію миру 2022. 29.01.2022, 10.44. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
  87. ↑ Тихановская призвала Путина не вмешиваться – DW – 07.10.2020. dw.com (рос.). Процитовано 3 лютого 2024.
  88. ↑ Святлана Ціханоўская: Цяпер у беларусаў і ўкраінцаў агульны вораг і агульная мэта. Новы Час (біл.). 26 липня 2022. Процитовано 3 лютого 2024.
  89. ↑ https://meduza.io/news/2020/09/20/tihanovskaya-trizhdy-za[недоступне посилання] -odno-intervyu-otmetila-mudrost-putina-i-moskvy?ysclid=loqiy0l4gi369477481
  90. ↑ Тихановская назвала Путина "мудрым", но потом сослалась на дипломатию. Радио Свобода (рос.). 21 вересня 2020. Процитовано 3 лютого 2024.
  91. ↑ https://www.currenttime.tv/a/belarus-tikhanovskaya-putin/30973642.html
  92. ↑ https://nv.ua/world/countries/belarus-okruzhenie-tihanovskoy-slilo-protesty-zhurnalistka-novosti-belarusi-50332151.html. Голова Верховної Ради Білорусі Сямён Шарецький заявив, що Тіхановська була завербована КДБ<ref>https://www.youtube.com/watch?v=PadwayJyd1A
  93. ↑ https://forbes.kz/news/2021/08/08/newsid_256053
  94. ↑ https://argumenti.ru/world/2021/11/747242
  95. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 23 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  96. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 23 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  97. ↑ Człowiek Roku „Gazety Wyborczej”. Człowiek Roku „Gazety Wyborczej” (пол.). Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 20 вересня 2021.
  98. ↑ Газета «Wyborcza» назвала Святлану Ціханоўскую Чалавекам 2021 года (біл.). Наша Ніва. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 20 вересня 2021.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тихановська_Світлана_Георгіївна&oldid=42205097