«Наша Ніва» (укр. Наша Нива) — щотижнева білоруська газета. Заснована 1906 року у Вільні та відновлена 1991-го. Виходить щотижня‚ щочетверга. Паралельно з паперовим виданням з 1997 року існує інтернет-сторінка. Так само діють новинний RSS-канал і такий же LiveJournal-користувач.

Наша Ніва
Naša Niva. Pieršaja Biełaruskaja Hazeta z Rysunkami.jpg
Nn obklad.png

Паперова версія газети «Наша Ніва»
Країна Flag of Belarus.svg Білорусь
Мова білоруська

Засновано 1906
Головний редактор Єгор Мартинович[be]
Припинення публікацій 2018
Ціна 8000 бр (20 ₴) на місяць
Головний офіс Мінськ
ISSN 1819-1614, 1819-1630

nashaniva.by
nn.by
nashaniva.com
CMNS: Наша Ніва у Вікісховищі

Історія газетиРедагувати

1906—1915 роки в білоруській історіографії називають Нашанивським періодом (біл. Нашаніўскім пэрыядам). Бо з виходом у Вільні першого номера тижневика «Наша Нива» 10 листопада 1906 р. було започатковано цілу епоху в розвитку білоруської культури і суспільства.

Фактично «Наша Ніва» на початку 20-го століття створила білоруську літературну мову‚ білоруську класичну літературу і державну ідею Білорусі. Скерована на широку освітню працю‚ ця газета стала центром масової й цікавої для суспільства інформації. Її видання супроводжувалося відродженням інтектуального життя‚ в ній друкувалося чимало письменників‚ які стали класиками білоруської літератури — серед них біл. Янка КупалаЯкуб КоласМаксім Багдановіч.

Сучасність газетиРедагувати

Масштабні трансформації в Радянській Білорусі та розгортання національно-визвольного руху зробили можливим відновлення газети. Від травня 1991 року у Вільні знов почала виходити «Наша Ніва»‚ цього разу під редакцією Сергія Дубовця[be]. Відновлене видання зайняло виняткове місце серед білоруських часописів. «Наша Ніва» відмовилася від «оборончої стратегії»‚ скерованої на експансію білоруської культури. На її сторінках значне місце зайняли розмови на універсальні теми‚ з'явилося чимало перекладів. У центрі уваги опинилися також модель взаємозв'язків народів регіону і «синтетична» культура Вільні‚ як спадщини Великого князівства Литовського (спільної держави білорусів‚ литовців та тривалий час українців).

Політичні і соціальні процеси в Білорусі призвели до формулювання нових викликів для білоруського суспільства. На порядку денному з'явилася проблема дійсно вартісних медіа. Через це 1996 року було ухвалене рішення про перенесення редакції до Мінська і трансформацію «Нашої Ниви» з видання літературно-інтелектуального у видання соціально-політичного характеру. «Наша Ніва» власне знову стала газетою‚ що надає значну увагу політичним‚ соціальним і культурним процесам у Білорусі та світі.

  • 1999 року газета повертається до щотижневої періодичності.
  • 2002 року газета товщає з 12 до 16 сторінок, з 2005 року — до 24-ох.
  • У 2005 році влада забороняє розповсюдження газети через «Білпошту» і «Білсоюздрук[be-x-old]». Газета виживає завдяки створенню власної системи розповсюдження. Вона переходить у кишеньковий формат‚ зате кількість сторінок збільшується до 48.
  • З 2006 року інтернет-версія «Наша Ніва» розпочинає поступ у формат інтернет-газети‚ пристосовуючи технологію видання‚ яка була до епохи електронних ЗМІ.
 
Газеті «Наша Ніва» (1906) виповнилося 100 років

Незважаючи на перепони‚ традиція видання «Нашої Ниви» існує вже 100 років. Для білоруської преси це — унікальне явище‚ помножене ще й тим‚ що «Наша Ніва» завжди була виданням суспільним і ніколи — державним‚ ніколи не трапляла під нагляд авторитарної чи тоталітарної влади. За весь час існування на її сторінках пропонувалися та обговорювалися культурні моделі‚ які допомогли білорусам у розвитку сучасної нації.

У 1990-ті було розпочате відродження видання 19061915 років і, окрім того, почав виходити «Словник мови „Нашої Ниви“» (біл. Слоўнік мовы «Нашай Нівы»).

2020—2021Редагувати

З серпня 2020 року доступ до сайту «Наша Ніви» nn.by на території Білорусі заблоковано владою країни через висвітлення протестів у Білорусії[2]. 23 вересня 2020 року силовики провели обшук у квартирі головного редактора Єгора Мартиновича[be] і конфіскували всі технічні пристрої і носії інформації. Його допитали в Слідчому комітеті[be-x-old], після чого він три дні сидів в одиночній камері[3]. Крім того, проти нього було порушено кримінальну справу за наклеп[3]. Міжнародна організація «Репортери без кордонів» розкритикувала цю політику щодо «Нашої Ніви»[3].

8 липня 2021 року в офісі й будинках ключових співробітників були проведені обшуки[4]. Головний редактор Єгор Мартинович[be], керівник відділу реклами Андрій Скурко[be], головний бухгалтер Ольга Ракович та головний редактор дочірніх журналів «Наша гісторыя[be]», «Асцярожна: дзеці![be-x-old]» і «Дуду» Андрій Динько[be] були заарештовані за звинуваченням в організації акцій протесту[4][5], причому, за інформацією редакції, головного редактора побили при затриманні[4]. З цього дня перестало працювати доменне ім'я, і сайт «Наша Ніва» не відкривається[4][6]. Міністерство інформації покарало редакцію за «заборонену інформацію», що була розміщена на сайті[4]. 12 липня 2021 року спільною заявою десяти організацій, у тому числі Правозахисного центру «Вясна», Білоруської асоціації журналістів, Білоруського Гельсінського комітету, Білоруського ПЕН-центру, заарештовані співробітники були визнані політичними в'язнями[7][8].

18 липня термін арешту головного редактора Єгора Мартиновича[be] сплив, але міліціянти продовжили утримувати його в СІЗО, затримавши вдруге на 10 діб і не повідомивши при цьому причини[9].

Незважаючи на репресії, редакція продовжила роботу[10].

Нагороди та призиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б The ISSN portalParis: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 1819-1614
  2. Information Ministry about blocked websites: Creating conflict between society and state (англ.). Белсат. 8 вересня 2020. 
  3. а б в Kritik an Lukaschenkos Medienpolitik (нім.). Репортери без кордонів. 6 жовтня 2020. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020. 
  4. а б в г д Massive crackdown on independent media throughout Belarus (англ.). Белсат. 8 липня 2021. Процитовано 8 липня 2021. 
  5. Силовики пришли в издание «Наша Ніва»: у сотрудников и в офисе провели обыски, сайт недоступен (обновляется) (рос.). ZERKALO.IO. 8 липня 2021. Процитовано 8 липня 2021. 
  6. «Мы давно к этому готовились». Что будет с «Нашай Нівай» после блокировки сайта и ареста сотрудников (рос.). ZERKALO.IO. 12 липня 2021. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021. 
  7. Коваль, Илья (13 липня 2021). В Беларуси ряд сотрудников издания "Наша Нива" признали политзаключенными (рос.). Deutsche Welle. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021. 
  8. Праваабаронцы прызналі палітвязнямі чатырох супрацоўнікаў "Нашай Нівы" (біл.). Європейське радіо для Білорусі. 12 липня 2021. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021. 
  9. У Білорусі закінчився термін арешту головреда "Нашої Ниви". Його не випустили з СІЗО. РБК-Украина (рос.). Процитовано 20 липня 2021. 
  10. Пульша, Сяргей (23 липня 2021). З рагаткі па хмарачосе. Новы Час (біл.) (28 (736)): 4. «... усе “разгромленыя” СМІ ў цэлым перабудаваліся і працуюць як раней. Працуе TUT.BY, працуе “Еўрарадыё”, працуе “Наша Ніва”. Якасць кантэнту не змянілася ў цэлым, рэгулярнасць выхаду – таксама.» 
  11. Главный редактор белорусскоязычной еженедельной газеты "Наша ніва" Андрей Дынько стал лауреатом ежегодной международной премии "Свобода высказывания" (рос.). Naviny.by. 22 листопада 2006. Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Процитовано 2 серпня 2020. 
  12. Белорусский журналист Андрей Дынько удостоен премии Еврокомиссии имени Лоренцо Натали (рос.). TUT.BY. Процитовано 8 серпня 2020. 
  13. "Наша Ніва" получила международное признание (рос.). Deutsche Welle. 21 червня 2007. Процитовано 2 серпня 2020. 
  14. Прэмію «Люблю Беларусь» нарэшце ўручылі ляўрэатам (біл.). Радіо Свобода. 20 лютого 2010. Архів оригіналу за 20 березня 2021. Процитовано 20 березня 2021. 
  15. Шеф-редактор "Нашай нівы" победил в журналистском конкурсе Belarus in Focus. БелаПАН (рос.). Салідарнасць. 16 березня 2013. Процитовано 24 серпня 2020. 
  16. Наталья Радина и Егор Мартинович стали лауреатами премии "Свобода прессы" организации "Репортеры без границ" (рос.). Білоруська асоціація журналістів. 11 грудня 2015. Процитовано 2 серпня 2020. 
  17. Журналисты "НН" Мартинович, Гордиенко и Панковец — среди победителей конкурса "Вольнае слова". Наша Ніва (рос.). Архів оригіналу за 7 травня 2015. Процитовано 8 серпня 2020. 
  18. Кепински, Ольга (12 серпня 2021). Все награды Free Media Awards присуждены белорусским журналистам (рос.). euronews. Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 12 серпня 2021. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати