Відкрити головне меню

Комітет державної безпеки Республіки Білорусь

Комітет державної безпеки Республіки Білорусь, КДБ РБ (біл. Камітэ́т дзяржа́ўнай бяспе́кі Рэспу́блікі Белару́сь, КДБ РБ) — одна зі спецслужб Білорусі, призначена для забезпечення національної безпеки, ведення контррозвідки і зовнішньої розвідки. Є правонаступницею КДБ БРСР (структурного підрозділу КДБ СРСР). Управління діяльністю зазначеного комітету здійснює Президент Республіки Білорусь, який також створює, перетворює і ліквідує військові частини КДБ РБ, заклади освіти та охорони здоров'я КДБ РБ. Президентом також схвалюється склад колегії КДБ за участю голови комітету і 4 його заступників[3]. Засіданні колегії КДБ вважаються правомочними при наявності двох третин членів[4].

Комітет державної безпеки Республіки Білорусь (КДБ РБ)
біл. Камітэт дзяржаўнай бяспекі Рэспублікі Беларусь (КДБ РБ)
рос. Комитет государственной безопасности Республики Беларусь (КГБ РБ)
KGB Belarus crest.svg
 
Batiment du KBG a Minsk.jpg
Будівля КДБ РБ
Загальна інформація:
Тип: спецслужба
Юрисдикція: Білорусь Білорусь
Дата заснування: 19 вересня 1991[1]
Відомство-попередник: КДБ БРСР
Структура:
Голова: CCCP army Rank general-lejtnant infobox.svg Генерал-лейтенант Валерій Вакульчик[2]
Керівна організація: Flag of the President of Belarus.svg Президент Республіки Білорусь
Кількість співробітників: засекречено
Штаб-квартира:
Адреса штаб-квартири: Мінськ, проспект Незалежності
53°53′56″ пн. ш. 27°33′16″ сх. д. / 53.89889° пн. ш. 27.55444° сх. д. / 53.89889; 27.55444
Веб-сайт:
www.kgb.by

Зміст

ІсторіяРедагувати

 
лівий верхній кут офіційного бланку КДБ БРСР, 1973 р.

20 грудня 1917 р. — утворена Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем (ВЧК), голова — Ф. Е. Дзержинський.

1 березня 1922 р. — при центральних органах виконавчого комітету БРСР (ГПУ БРСР) утворюється ГПУ [2] (голова — Є. К. Ольський).

15 липня 1934 р. — створення НКВС БРСР на чолі з Л. М. Заковським.

У передвоєнний час, період німецько-радянської війни та післявоєнні роки — численні реорганізації органів держбезпеки БРСР у відповідності зі структурами органів держбезпеки СРСР (НКДБ — НКВС — МДБ — МВС).

У березні 1954 р. під час реформи МВС СРСР утворений Комітет державної безпеки (КДБ) при Кабінеті Міністрів СРСР, а 19 травня 1954 р. утворений КДБ при РМ БРСР на чолі з А. І. Перепеліциним.

У грудні 1978 р. — утворення самостійної КДБ СРСР і створення КДБ БРСР відповідно.

25 серпня 1991 р. Верховна Рада БРСР ухвалила рішення про надання Декларації про державний суверенітет Білорусі статусу конституційного закону. 19 вересня 1991 р. Білоруська Радянська Соціалістична Республіка (БРСР) була перейменована в Республіку Білорусь. У вересні 1991 р. «КДБ БРСР» було перейменовано на «КДБ Республіки Білорусь». Почато формування національного органу державної безпеки нової незалежної білоруської держави. Сформульовано його головні завдання — захист конституційного ладу і державного суверенітету білоруської держави, її економічних і політичних інтересів.

ЗавданняРедагувати

  • Захист незалежності та територіальної цілісності держави Білорусь;
  • управління підпорядкованими установами;
  • подача президентові пропозицій про забезпечення державної безпеки;
  • повідомлення президента про стан державної безпеки;
  • сприяння державним установам у здійсненні заходів щодо розвитку держави;
  • розвідка;
  • контррозвідка;
  • протидія екстремізму;
  • розшук, дізнання та досудове слідство;
  • захист державних таємниць;
  • безпечне шифрування урядового зв'язку.

КерівникиРедагувати

СтруктураРедагувати

  • Центральному апаратові підпорядковується
  • Виконавча рада військової контррозвідки:
      • Військова контррозвідка галузі оперативного командування Заходної армії,
      • військова контррозвідка галузі оперативного командування Північно-Західної армії,
      • військова контррозвідка галузі Сухопутних військ,
      • військова контррозвідка галузі ВПС і військ ППО,
      • військова контррозвідка галузі Мінського гарнізону,
      • військова контррозвідка галузі Внутрішніх військ, МВС РБ.
  • Обласні управління КДБ РБ (загалом - шість).
  • Інститут національної безпеки.
  • Республіканський комітет профспілок органів державної безпеки.
  • КДБ Білорусі громадська організація ветеранів: «Честь».
  • Правління військово-медичне.

ДіяльністьРедагувати

У КДБ РБ діють відділи:

Співробітниками КДБ Білорусі з 1994 ведеться систематична робота з припинення діяльності фашистських угруповань, аналогічних російським неонацистам[6][7][8]. 26 серпня 2013 р. співробітниками КДБ Республіки Білорусь було здійснено затримання генерального директора ВАТ «Уралкалій» Владислава Баумгертнера. У Євросоюзі вважають КДБ РБ репресивним органом, що продовжує ганебні традиції КДБ СРСР, з використанням цієї державної структури під владою авторитарної особи для наступу на права і свободи громадян Білорусі[9]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Закон Республики Беларусь от 19.09.1991 № 1085-XII (рос.)
  2. Биография Валерия Вакульчика
  3. Указ президента Республіки Білорусь від 28 грудня 2001 р. № 780. Національний правової інтернет-портал Республіки Білорусь. (рос.)
  4. Указ Президента Республіки Білорусь від 07.10.2005 р. № 473[недоступне посилання з липень 2019]. Білоруський правовий портал. (рос.)
  5. Belarusian President Alexander Lukashenko has dismissed Vadim Zaitsev, head of the republic’s State Security Committee (KGB), the presidential press service said on Friday., 09.11.2012, Sputnik (англ.)
  6. В России с начала года неонацисты и расисты убили 19 человек, сообщили аналитики центра «Сова», NEWSru.com (рос.)
  7. Неонацисты в России опаснее чеченцев Архівовано 23 червень 2014 у Wayback Machine., ИноСМИ.ru (рос.)
  8. Российские неонацисты планировали убийство адвоката Ходорковского, ЗАО "Редакция газеты «Московский Комсомолец» Электронное периодическое издание «MK.ru» (рос.)
  9. «Après l'élection, la répression» sur le site de «Courrier international», 2011 (Gazeta Wyborcza, Andrzej Poczobut), ISSN de la publication électronique : 1768-3076 (фр.)

ДжерелаРедагувати

  • «Генералы органов государственной безопастности Беларуси»: краткий биографический справочник (1918–2001)/ Авт.-сост. И. З. Юркин и др. — г. Минск: изд. «Арнелла», 2001 г. — 104 с. (рос.)
  • Надтачаев В. Н. // «Военная контрразведка Беларуси»: Судьбы, трагедии, победы. — г. Минск, изд. «Кавалер», 2008 г., ISBN 978-985-6053-36-1 (рос.)

ПосиланняРедагувати