Відкрити головне меню

Стратегічна розвідка (англ. Strategic intelligence, STRATINT) — розвідувальна діяльність з метою отримання інформації про стратегічний потенціал та стратегічні наміри розвідуваної держави, організації або іншої соціальної спільноти, що впливає на вироблення стратегії.

Є вищою формою розвідувальної діяльності, від ефективності якої залежить життєздатність держави або організації, які її здійснюють. Здійснює постановку розвідувальної мети і завдань стратегічного рівня, шукає, видобуває та обробляє отриману інформацію, опускаючи несуттєві та виявляючи найважливіші або стратегічні її компоненти та надає отриманий результат вищому політичному та військовому керівництву держави або організації.

Поняття «стратегічна розвідка» сформувалося остаточно в першій половині XIX ст., коли німецький військовий мислитель та теоретик Карл фон Клаузевіц у своїй праці «Про війну» чітко визначив такі поняття, як «стратегія» та «війна». Стало ясно, що для успішного планування війни, як нападу так і оборони, необхідна розвідка, здатна добувати відомості стратегічного значення для вищого політичного та військового керівництва держави. Сама ж стратегічна розвідка, як вид економічної, політичної, дипломатичної та військової розвідувальної діяльності, безсумнівно, існувала завжди в тому чи іншому вигляді одночасно з існуванням перших держав, обслуговуючи їх природні стратегічні потреби.

Зміст

Види стратегічної розвідкиРедагувати

Особливі види національної стратегічної розвідкиРедагувати

Джерела відомостей стратегічної розвідкиРедагувати

Джерелом відомостей стратегічної розвідки може служити відкрита та закрита інформація.

Види інформації, що використовуються в стратегічній розвідці:

  • Наукова інформація — відомості про досягнення науки, охорону здоров'я, наукові кадри та їх підготовку, можливості науки сприяти розвитку промисловості та дослідницькій роботі.
  • Географічна інформація, яка включає дані про рельєф, погоду, клімат, гідрографію та океанографію.
  • Інформація про комунікації; стратегічна логістика: відомості про шляхи сполучення, транспортні потоки, стан доріг, мостів, тунелів, гірських проходів, проток та іншого, пунктів відправлення та прибуття, фокусні точки — місця згущення та перетину транспортних шляхів, координувальні та розподільчі центри.
  • Економічна інформація, у тому числі відомості про промисловість, фінанси, зайняту і не зайняту робочу сили та інше.
  • Військова інформація.
  • Соціологічна інформація, включаючи відомості про населення, релігії, освіту, національні традиції та моральний дух народу.
  • Політична інформація, включаючи відомості про систему державного управління, політичні партії, зовнішню політику та інше.
  • Інформація про політичних діячів та впливових лідерів в країні, опозиційних лідерів та інше.

Форми діяльності стратегічної розвідкиРедагувати

Історично склалися дві форми діяльності стратегічної розвідки:

  • офіційно дозволена або легальна розвідка
  • заборонена офіційно таємна або нелегальна розвідка.

Легальна стратегічна розвідкаРедагувати

Легальна стратегічна розвідка здійснюється офіційно, на основі національного, міжнародного законодавства або двосторонніх Угод між державами або організаціями. До цієї діяльності легальної стратегічної розвідки належать:

Нелегальна або таємна стратегічна розвідкаРедагувати

Нелегальна або таємна стратегічна розвідка є протиправною діяльністю, яка здійснюється з порушенням національного/міжнародного законодавства. Нелегальна стратегічна розвідка законодавчо присікається контррозвідувальними органами. Нелегальна розвідка є кримінальним злочином, а особи, що здійснюють її, підлягають виявленню, арешту, дізнанню та судового розгляду їх незаконної діяльності в рамках національного/Міжнародного законодавства. За наявності юридично обґрунтованої доказової бази розшуком осіб, які займаються протиправною розвідувальною діяльністю займається Інтерпол.

Служба Чорних кабінетівРедагувати

Докладніше: Чорний кабінет

Історичний термін, що позначає перехоплення, перлюстрацію, вилучення або копіювання поштової кореспонденції і, якщо кореспонденція містить зашифроване повідомлення — її дешифрування. Відомості стратегічного рівня, оперативно доставляються вищому політичному та військовому керівництву держави. Імовірно, Чорний кабінет, як негласна (таємна) державна служба з'явився у Франції в XVII столітті. Пізніше аналогічні служби стали функціонувати і в інших країнах.

Перехоплення та перлюстрація поштової кореспонденції призвели до того, що повідомлення стали шифруватися, а в штаті Чорних кабінетів з'явилася професійна державна дешифрувальна служба. Це, в свою чергу, викликало потребу створення також державних структур, які на професійній основі із залученням фахівців з різних галузей науки займаються створенням методів та засобів шифрування та передачі інформації різного об'єму та змісту.

Контррозвідувальна діяльністьРедагувати

Деякі відомості стратегічного рівня є державною таємницею та законодавчо підлягають охороні та захисту від посягань з боку іноземних держав, сторонніх зацікавлених організацій та приватних осіб.

Припинення незаконної розвідувальної діяльності здійснюють контррозвідувальні органи.

Крім того, контррозвідка займається вербуванням іноземних громадян на території своєї держави, і може отримувати, таким чином, відомості розвідувального характеру, тобто виконує функції розвідки.

Професійна підготовка кадрів стратегічної розвідкиРедагувати

Державні організації, що здійснюють стратегічну розвідкуРедагувати

Велика БританіяРедагувати

ІзраїльРедагувати

Республіка ПортугаліяРедагувати

Провідними національними відомствами, які здійснюють стратегічну розвідку є:

Російська ФедераціяРедагувати

Стратегічну розвідку в національних інтересах в Російській Федерації здійснюють державні спеціалізовані відомства:

СШАРедагувати

Стратегічну розвідку в національних інтересах в США здійснюють державні спеціалізовані відомства:

Французька РеспублікаРедагувати

Стратегічну розвідку в національних інтересах у Франції здійснюють спеціалізовані державні установи:

Контррозвідувальні державні організаціїРедагувати

Велика БританіяРедагувати

  • Служба безпеки | МІ5 || MI5 | Security Service
    • державне відомство контррозвідки

ІзраїльРедагувати

  • Загальна служба безпеки Ізраїлю | ОСБ |Шабак || שב"כ|שרות הביטחון הכללי|шерут hа-Бітахон hа-Клали | Шин-бет
    • підпорядкована безпосередньо Прем'єр-міністру

Російська ФедераціяРедагувати

СШАРедагувати

ФранціяРедагувати

  • Директорат безпеки оборони | ДБО || DPSD | Direction de la protection et de la sécurité de la défense
    • державна служба військової контррозвідки, член Французького розвідувального співтовариства
    • призначення: здійснює діяльність у місцях присутності Збройних сил Франції, а також виконує функції економічної контррозвідки – у сфері промислової безпеки
    • підпорядкована Уряду
    • керівник – Директор

Цікаві фактиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. * Соболев Д. А. Рождение самолета. Первые проекты и конструкции. — Москва: Машиностроение, 1988. — 208 с. — С. 197. — ISBN 5-217-00298-0.

ЛітератураРедагувати

  • Алексеев М. Н. Военная разведка Российской империи — от Александра I до Александра II. — Москва : Вече, 2010. — 480 с. — ISBN 978-5-9533-4485-2.
  • Болтунов М. Стратегическая разведка ГРУ. — Москва : Алгоритм, 2014. — 304 с.
  • Геополитика и геостратегия. — Москва: 2002.
  • Головин Н. Н., генерал-лейтенант. Служба Генерального штаба: Разведывательная служба. — Київ, 1918. — (Служба Генерального штабу) — (тираж можливо загублений) прим.
  • Густерин П.В. Советская разведка на Ближнем и Среднем Востоке в 1920—30-х годах. — Саарбрюкен : LAP LAMBERT Academic Publishing, 2014. — 200 с. — ISBN 978-3-659-51691-7.
  • Дегтев Д., Зубов Д. Всевидящее око фюрера. Дальняя разведка люфтваффе на Восточном фронте. 1941-1943. — Москва : Центрполиграф, 1962. — 272 с. — 2 500 прим. — ISBN 978-5-227-03904-0.
  • Деревянко И.В. Русская разведка и контрразведка в войне 1904—1905 годов. Сборник документов. — Москва : Прогресс, 1993.
  • Дмитренко Володимир Вікторович Разведка и другие тайные службы Древнего Рима и его противников. — Мінск : Адукацыя i выхаванне, 2011. — 624 с. — ISBN 978-985-471-440-0.
  • Дундуков М.Ю. Разведка в государственном механизме Соединенных Штатов Америки. — Москва : Кучково поле, 2008. — 448 с.
  • Кокарев К. А. Советские спецслужбы и Восток // Азия и Африка сегодня. — 2014. № 5. С. 77.
  • Коллинз Д. М. Военная география. — Москва : Научная книга, 2005. — 566 с.
  • Кондрашов В.В. Военные разведки во Второй мировой войне. — Москва : Кучково поле, 2014. — 400 с.
  • Млечин Л.М. Министерство иностранных дел. Министры иностранных дел. Тайная дипломатия Кремля. — Москва : Центрполиграф, 2003. — 670 с.
  • Вальтер Николаи. Тайные силы. — Москва, 1925.
  • Почепцов Г. Г. Стратегия. — Київ : Ваклер, 2005.
  • Хилсмэн Р. Стратегическая разведка и политические решения. — Москва : Иностранная литература, 1957. — 192 с.
  • Филби К. Моя тайная война. — Москва : Военное издательство Министерства обороны СССР, 1980.
  • Washington Platt, Strategic Intelligence Production: Basic Principles(англ.) // F. A. Praeger, 1957. — 302 p.