Лінас Антанас Лінкявічюс
Лінас Антанас Лінкявічюс (лит. Linas Antanas Linkevičius; нар. 6 січня 1961, Вільнюс) — литовський державний діяч, журналіст, дипломат, міністр закордонних справ Литовської Республіки (2012—2020). Двічі обіймав посаду Міністра оборони Литви. Один із провідних лобістів України у Європейському Союзі[джерело?].
Лінас Антанас Лінкявічюс лит. Linas Antanas Linkevičius | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
лит. Linas Antanas Linkevičius | ||||||
![]() лит. Linas Antanas Linkevičius Лінас Антанас Лінкявічюс, 2019 | ||||||
![]() | ||||||
13 грудня 2012 — 11 грудня 2020 | ||||||
Президент |
Даля Грибаускайте Ґітанас Науседа | |||||
Прем'єр-міністр |
Альгірдас Буткявічюс Саулюс Скверняліс | |||||
Попередник | Аудронюс Ажубаліс | |||||
Наступник | Ґабріелюс Ландсберґіс | |||||
![]() | ||||||
26 жовтня 2000 — 14 грудня 2004 | ||||||
Президент |
Валдас Адамкус, Роландас Паксас Артурас Паулаускас (в. о.) Валдас Адамкус | |||||
Прем'єр-міністр |
Роландас Паксас Еугяніюс Ґянтвілас (в. о.) Альгірдас Бразаускас | |||||
Попередник | Чесловас Станкявічюс | |||||
Наступник | Ґедімінас Кіркілас | |||||
![]() | ||||||
28 жовтня 1993 — 27 листопада 1996 | ||||||
Президент | Альгірдас Бразаускас | |||||
Прем'єр-міністр |
Адольфас Шляжявичюс Лаурінас Станкявічюс | |||||
Попередник | Аудрюс Буткявічюс | |||||
Наступник | Чесловас Станкявічюс | |||||
| ||||||
Народився |
6 січня 1961 (63 роки) Вільнюс, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР | |||||
Відомий як | політик, дипломат, журналіст | |||||
Країна | СРСР і Литва | |||||
Освіта | Каунаський технологічний університет | |||||
Alma mater | Каунаський технологічний університет | |||||
Політична партія | КПРС, Литовська демократична партія праці | |||||
Професія | інженер | |||||
Нагороди |
![]()
| |||||
![]() | ||||||
![]() | ||||||
Життєпис
ред.1978—1983 — навчався в Каунаському політехнічному інституті, який закінчив з дипломом інженера. Працював в окупаційних органах влади СССР, зокрема секретарем районного комітету ЛКСМ Литовської РСР у Каунасі, завідувачем відділу ЦК ЛКСМ Литовської ССР.
З 1990 — кореспондент газети «Tiesa» і консультант парламентської фракції Литовської демократичної партії праці.
У 1991—1996 — член Ради Демократичної партії праці Литви.
У 1992—1996 — депутат Сейму Литовської Республіки.
У 1992—1993 — глава литовської парламентської делегації у Північноатлантичній Асамблеї, заступник голови парламентської комісії зі закордонних справ, голова Молодіжного союзу праці та оглядач газети «Tiesa».
У 1993—1996 — Міністр оборони Литовської Республіки.
У 1997—2000 — Посол, голова представництва Литви в НАТО і Західноєвропейському союзі.
У 2000—2004 — міністр оборони Литовської Республіки.
У 2004—2005 — посол з особливих доручень МЗС Литви.
У 2005—2011 — постійний представник Литви в НАТО та Північноатлантичній раді.
З 2011 — посол з особливих доручень МЗС Литви, одночасно, з 13 вересня 2011 — консультант (на громадських засадах) Прем'єр-міністра Литви Андрюса Кубілюса.
25 червня 2012 Президент Литовської Республіки підписала указ про його призначення Надзвичайним і Повноважним Послом Литви в Білорусі з 24 липня 2012. 7 грудня 2012 звільнений з посади.
7 грудня 2012 — 11 грудня 2020 — міністр закордонних справ Литви.
14 грудня 2013, у час Євромайдану, привіз як подарунок українцям, які стоять на Майдані Незалежності, теплі рукавички, виконані у національному литовському стилі. Особисто пішов роздавати рукавички людям, які стоять на Майдані Незалежності. Також під час перебування на Майдані зустрівся з лідером партії «Удар» Віталієм Кличком та лідером партії ВО «Свобода» Олегом Тягнибоком[1].
Послідовно критикував режим Віктора Януковича за зраду європейського вектора розвитку та побиття учасників мирних демонстрацій.
4 квітня 2018 закликав Російську Федерацію звільнити утримуваного в Росії українського режисера Олега Сенцова[2]
Нагороди
ред.- Командор ордена Хреста Вітіса (30 березня 2004)[3]
- Командор ордена Великого князя Литовського Гядиминаса (3 лютого 2003)[4]
- Орден Трьох зірок 3 класу (Латвія, 12 березня 2001)[5];
- Орден Хреста землі Марії 2 класу (Естонія, 2 лютого 2005)[6];
- Президентський орден Сяйво (Грузія, 2011)[7].
Знання мов
ред.Крім литовської, розмовляє англійською, російською і польською мовами.
Відомий своїм крилатим виразом англійською мовою:
Russians are the best piecekeepers in the world. They seize pieces of other countries and keep them.[8] |
Дослівно: Росіяни — найкращі в сіті «миротворці». Вони захоплюють шматки інших країн і залишають собі. Гра слів: англ. peacekeepers — миротворці, англ. piecekeepers — збирачі шматків.
Родина
ред.Одружений, має дві дочки.
Примітки
ред.- ↑ Голова МЗС Литви привіз в подарунок учасникам київського євромайдану теплі рукавички. Архів оригіналу за 14 грудня 2013. Процитовано 14 грудня 2013.
- ↑ В МЗС Литви закликали Росію звільнити Сенцова [Архівовано 14 червня 2018 у Wayback Machine.] // РБК—Україна, 04.06.2018
- ↑ Декрет Президента Литовской Республики от 30 марта 2004 года № 415 Информация на официальном сайте Президента Литвы [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.](лит.)
- ↑ Декрет Президента Литовской Республики от 3 февраля 2003 года № 2042 Информация на официальном сайте Президента Литвы [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.](лит.)
- ↑ Указ Президента Латвийской Республики от 12 марта 2001 года Список награждённых на сайте Президента Латвии [Архівовано 13 липня 2011 у Wayback Machine.](латис.)
- ↑ Указ Президента Эстонской Республики от 2 февраля 2005 года № 775 Информация на сайте Президента Эстонии [Архівовано 11 серпня 2014 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ В Грузии представителя Литвы в НАТО наградили орденом. Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 22 липня 2014.
- ↑ Tweet of Anders Åslund/ Jan 8, 2022
Посилання
ред.- Біографія на сайті представництва Литви при НАТО [Архівовано 18 лютого 2013 у Archive.is] (англ.)
- Біографія на сайті Сейму Литовської республіки [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (лит.)
- Біографія на сайті НАТО [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)