Стаття є частиною циклу про
схоластику
Джерела
Течії
Схоластики

Рання схоластика:
Рабан Мавр | Ноткер Німецький | Гуго Сен-Вікторський | Алкуїн | Йоан Скот Еріугена | Аделард Батський | Іоанн Росцелін | П'єр Абеляр | Гільберт Порретанський | Іоанн Солсберійський | Бернард Шартрський | Амальрік із Бена | Петро Даміані | Ансельм Кентерберійський | Бонавентура | Беренгар Турський | Гійом із Шампо | Давид Динанський | Петро Ломбардський
Середня схоластика:
Альберт Великий | Тома Аквінський | Дунс Скот | Августин Блаженний | Аверроес | Вітело | Дитрих Фрейберзький | Ульріх Енгельберт | Вінсент із Бове | Жан Жандунський | Роджер Бекон | Роберт Гросетест | Олександр Гельський | Егідій Римський | Роберт Кілвордбі | Раймунд Луллій | Марсилій Падуанський
Пізня схоластика:

Альберт Саксонський | Волтер Берлі | Микола Кузанський | Жан Буридан | Нікола Орезмський | Петро д'Альї | Вільям Оккам | Данте | Марсилій Інгенський | Лере Франсуа
Проблематика
Школи
Дискурс

Неосхоластика[en]
Портал:Католицтво

Отці́ Це́ркви (грец. Εκκλησιαστικοί Πατέρες; у православ'ї Святі отці) — стародавня шаноблива назва християнських богословів і церковних діячів, який з IV ст. використовується до групи видатних церковних діячів і письменників минулого (найчастіше це період IIVIII століть), як мирян так і священників, які зробили вагомий внесок у створення і розробку правил, устрою, віровчення і церковних обрядів, канону Святого Писання (відокремлення богонатхненних книг від апокрифічних) та ін. Вважається, що Святих отців відрізняє православне вчення, святість життя, визнання Церкви і древність. Вчення святих отців, так само як розділ богослів'я, що вивчає їхнє вчення називається патристикою або патрологією.

Три святителі

В католицтві і православ'ї до Отців Церкви відносять одних і тих же сподвижників, але при цьому існує різниця у їх почитанні. Зазвичай, на Заході епоху святих отців закінчують на Ісидорі Севільському, а на Сході — на Івану Дамаскинові.

Головні Отці Церкви в православ'ї — три святителі: Василій Великий (Кесарійський), Григорій Богослов (Назіанзин) та Іван Золотоустий. Шануються також Григорій Ніський, Афанасій Олександрійський, Діонісій Ареопагіт та ін.

Головні Отці в римо-католицькій церкві — Августин, Амвросій Медіоланський, Єронім Стридонський та Григорій I.

Пізніших богословів на Заході називають «вчителями церкви», а їхнє вчення — схоластикою. У православ'ї це поняття не використовується, тому до Отців Церкви інколи зараховують діячів Середньовіччя, наприклад патріарха Фотія, Симеона Нового Богослова, Григорія Паламу і Нового часу — Паїсія Величковського, Феофана Затворника, Силуана Афонського та ін.

Див. також ред.

Посилання ред.