Афанасій Великий

Атанасій Великий
	Ікона Святого Афанасія
Отець Церкви
Αθανάσιος_Αλεξανδρείας
Народився	295 або 296; Александрія, Єгипет, Римська імперія, Стародавній Рим
Помер	2 травня 373; Александрія, Diocese of the Eastd, praetorian prefecture of the Eastd, Римська імперія, Стародавній Рим
У лику	святитель
День пам'яті	18 січня (православні) та 2 травня (католики)
	Медіафайли на Вікісховищі

Афанасій Великий, Атанасій Александрійський Великий (грец. Αθανάσιος Αλεξανδρείας, *295 — †2 травня 373 р.) — святий, отець Церкви, єпископ Александрійський; головний противник аріанства, захисник віри, відстоював догмати про природу Святої Трійці та божественності Ісуса.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Святий Афанасій.

Йому приписують написання Афанасієвського символу віри.

БіографіяРедагувати

Святитель Афанасій Великий, архієпископ Александрійський, народився близько 297 р. в Олександрії у християнської сім'ї.

Коли святому Афанасію виповнився 21 рік, святитель Александр висвятив його в сан диякона Александрійської Церкви. У цьому сані святий Афанасій супроводжував його у 325 році на Нікейський Собор, де виступив із спростуванням єресі Арія. Після смерті святителя Олександра, диякон Афанасій був обраний його наступником — Первосвятителем Олександрійської Церкви. 8 липня 326 року він був висвячений в єпископа Олександрійського.

Очоливши Александрійську Церкву, святитель Афанасій продовжував ревну боротьбу проти послідовників Арія. У 336 році його звинувачують у вбивстві та відправляють у вигнання в Трір. Після смерті імператора Костянтина І, Афанасій повернувся із заслання.

Афанасій Александрійський відправився у Рим до Папи Юлія I (337—352), старанням якого був виправданий на помісному Сардікійському Соборі у 343 році. Після цього святитель Атанасій повернувся в Олександрію, але за намовою аріан його кілька разів виганяли з міста.

Незважаючи на багаторічні (в загальній складності понад 20 років) гоніння й переслідування єретиків, святитель Афанасій продовжував відстоювати чистоту віри і невпинно викривати аріан, проти яких написав багато послань і богословських трактатів.

При імператорі Юліані Відступнику (361—363) святитель Афанасій опинився у вигнанні в Фівадійскій пустелі. Після смерті імператора Первосвятитель керував Олександрійською Церквою ще 7 років аж до своєї смерті 2 травня 373 року.

Твори: численні коментарі до Біблії, аскетичні настанови, слова та бесіди, листи, апологетичні та догматичні твори, в яких відстоював чистоту віровчення. Особливе значення у полеміці з аріанами мали «Історія аріан для ченців», «Чотири слова проти аріан», «Книга про Трійцю і про Духа Святого». Йому належить також життєпис преподобного Антонія Великого.

Спільне святкування святителя Афанасія та Кирила Александрійського встановлено за їх багаторічні великі труди і подвиги, понесені на захист догматів Вселенської церкви проти єресі.

«	Вбивати недозволено, але винищувати ворога на війні і законно, і гідно похвали; тому ті, що відзначилися в боях удостоюються великих почестей, і їм споруджуються пам’ятники, що сповіщають про їх заслуги.	»
— Святитель Афанасій Великий, "Послання до ченця Амуна", яке було затверджено як загальноцерковне вчення на VI і VII Вселенських Соборах ^[4]