Єресь
Є́ресь (грец. αἵρεσις, «вибір, напрямок, школа, вчення, секта[1], переконання, осягання[2]») — переконання або вчення, сильно відмінні від загальноприйнятих або традиційних поглядів, зокрема релігійне вчення, сукупність теологічних або релігійних доктрин, ідей, що суперечать визнаному в церкві або релігійній громаді догмату віри (вироблені Вселенськими соборами) або не збігаються з ним, і пов'язане з цим виділення зі складу Церкви нової громади, релігійне вчення, що заперечує основи (догми) та організаційні форми «панівної церкви»[3].
Поняття «єресі» застосовується щодо різних конфесій в релігії християнства, та іноді — для характеристики напрямків інших релігій; відхилення від офіційного віровчення будь-якої релігії[4][3].
Часто ставали ідеологічним «прапором» соціально-політичних рухів[2][4], засобом вияву опозиційних настроїв певних соціальних кіл щодо існуючого суспільно-політичного ладу й офіційної релігії[3]. До прикладу, спираючись на містичний пантеїзм, де присутня ідея рівності станів, стверджували непотрібність церкви у справі спасіння[2]. Засуджуючи це церква створювала ордени та суди інквізиції[2].
Засновників єресі називають єресіархами від грец. αἱρεσιάρχης, а прибічників — єретиками грец. αἱρετικός. Впродовж століть єретиків часто переслідували та осуджували на Соборах, оголошували їм анатему і відлучали від Церкви, карали іноді смертю, проти них писалися булли й енцикліки[4].
З точки зору, наприклад, католицизму єрессю є протестантизм, тоді як православ'я вважається схизмою, розколом.
Поява єретиків та їх єресей було антитезою догматизації та ідеологізації віровчення, виразом його полісемантичності[2].
Історія виникнення терміну
ред.У Стародавній Греції слово грец. αἵρεσις означало вибір, зокрема вибір філософської школи. Іреней Ліонський вперше вжив його в сучасному значенні, протиставляючи йому слово «ортодоксія». На початку свого існування Християнська церква не мала влади, часто переслідувалася, і не мала сили боротися проти єресей у своїх лавах.
Ситуація змінилася після того як Костянтин Великий проголосив свободу віросповідання Міланським едиктом і сам перед смертю прийняв християнство. Таким чином він додав міць світської влади імператора до влади церковної. 380 року едиктом імператора Феодосія I християнство було проголошене державною релігією Римської імперії. Відтоді єретичні погляди могли каратися на смерть. 385 року відбулася перша страта єретика Присцілліана, звинуваченого в маніхействі та магії.
Остання страта за єретичні погляди відбулася 1826 року. Ним був Каєтано Ріполл, шкільний учитель із Валенсії, що проповідував дуалізм.
Теологічне трактування
ред.З точки зору теології, єрессю є «свідома відмова приймати богоодкровенну істину і слідування помилковому вченню»[5].
Єресі в юдаїзмі
ред.Ортодоксальний юдаїзм розглядав і розглядає погляди євреїв-юдеїв, що відходять від традиційних юдейських принципів віросповідання єретичними. Найдавнішими єретиками для юдеїв були самаритяни.
Юдейські релігійно-політичні течії фарисеїв і садукеїв (Дії 5:17, Дії 15:5, Дії 26:5) були названі сектами[6].
Юдеї називали перших християн «назорейска єресь»: Дії 24:5. У Вульгаті в зазначеному місці дав.-гр. αἵρεσις перекладене як лат. secta — «секта».
Більш радикальні групи в рамках ортодоксального юдаїзму вважають, що всі юдеї-євреї, які відкидають простий сенс Маймоніда сформульовані у 13-и принципах єврейсько-юдейської віри є єретиками[7]. Таким чином, більша частина ортодоксального юдаїзму вважає реформаторів юдаїзму, реконструкторів юдаїзму і консерваторів юдаїзму єретичними рухами. А також — караїмізм.
Єресі в християнстві
ред.Апостол Петро казав про «згубні єресі» (2 Петр. 2:1), а апостол Павло помістив «єресі» в один ряд із гріхами чарівництва та ідолопоклонства (Гал. 5:20).
Тенденція протесту проти створення «заможної церкви» виразилась у виникненні ебіонітів, монтаністів, вальденсів, апостоликів тощо[3]. Виразом соціального протесту пригноблених людей проти експлуатації були богоміли, павликіани[3]. Заперечували певною мірою приватну власність, оголошували диявольською структурою державу і офіційну Церкву катари та альбігойці[3]. Заперечували чернецтво й ієрархію стригольники[3].
- Адопціонізм
- Маніхейство
- Аріанство
- Несторіанство
- Монофізитство (Євтихіанство)
- Монофеліти
- Пелагіанізм
- Жидівствуючі
- Іконоборство
- Толстовство
- Социніанство
- Ніколаїти
- Новаціанізм
- Борборіти (Гностики)
- Савеліанство
- містичний хіліазм (іохаміти)
- Амальрікани
- Оригенізм
- Псілантропізм
- Донатизм
- Філетизм
- Моноенергізм
- Агноіти (Агніти)
- Афтардокетство
- Македонізм
- Аномейство
- Модалізм
- Монархіани
- Тритеїзм
- Адаміти
- Докетизм
- Аполінаризм
- Флагелантство
- Ісохрісти
- Афінгани
- Дамініанство
- Архонтики
- Арнольдисти
- Сіфіани (Сіфіти)
- Офіти
- Маркіонітство
- Каїніти
- Лукіаністи
- Апелеяни
- Акефали
- Авеліти
Єресі в ісламі
ред.В ісламі будь-яка релігійна єресь («біда») суворо засуджується. До того ж єрессю вважається будь-яке нововведення в релігії ісламу. До прихильників єресі використовується терміни «мубтаді» (єретик), «зіндік» (єретик), а також нерідко «кафір-гяур» (невірний Богові) або «мунафік» (таємний невірний Богу).
У даний час найчастіше єретичними називають такі ісламські течії:
Віра Бахаї вважається ісламською єрессю в Ірані[10].
У деяких сучасних країнах і регіонах, де шаріат практикують, єресь залишається злочином із застосуванням покарання на смерть. Наприклад, 1989 р. оголошена фетва урядом Ірану, що запропонував нагороду для тих, хто досягне успіху в убивстві Салмана Рушді, чиї роботи були визнані єретичними.
В інших релігіях
ред.Неоконфуціанство було описане як єресь[11].
Буддійська література згадує гнівне завоювання буддійських єретиків (див. «Падмасамбхава») і існування буддійської теократії[12].
Відступ від саєнтологічної форми, відмінність від того, що спочатку описав Лафаєт Рональд Габбард вважається «зрадою»[13].
Див. також
ред.
Примітки
ред.- ↑ Древнегреческо-русский словарь [Архівовано 28 листопада 2011 у Wayback Machine.] И. Х. Дворецкого (под ред. С. И. Соболевского), 1958 г. (рос.)
- ↑ а б в г д Колодний А., Лобовик Б. // „Релігієзнавчий словник“ / Інститут філософії НАН України. — Київ: „Четверта хвиля“, 1996 — С.115
- ↑ а б в г д е ж Філософський словник / За ред. В. І. Шинкарука. — 2. вид. І доп. — К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. — С.191-192
- ↑ а б в Новикова М. П. и др. // «Атеистический словарь» / под общ. ред. доктора философских наук М. П. Новикова. — М.: изд. политической литературы, 1983 — С.163. (рос.)
- ↑ Теологический энциклопедический словарь. Ред. Волтер Элвелл. М.: Ассоциация «Духовное возрождение», 2003. — С. 440. (рос.)
- ↑ «Біблія короля Якова» (KJV Ac.5:17)
- ↑ The Limits of Orthodox Theology: Maimonides' Thirteen Principles Reappraised, by Marc B. Shapiro, ISBN 1-874774-90-0, A book written as a contentious rebuttal to an article written in the «Torah u'Maddah Journal». (англ.)
- ↑ Православная энциклопедия — М.: Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2000—2015 гг. (рос.)
- ↑ Catholic Encyclopedia, New York: Robert Appleton Company. 1913 (англ.)
- ↑ Sanasarian, Eliz (2000). Religious Minorities in Iran. Cambridge: Cambridge University Press. pp. 52–53. ISBN 0-521-77073-4. (англ.)
- ↑ John B. Henderson (1998). The construction of orthodoxy and heresy: Neo-Confucian, Islamic, Jewish, and early Christian patterns. ISBN 978-0-7914-3760-5. (англ.)
- ↑ Buddhism Five precepts [Архівовано 7 травня 2005 у Wayback Machine.], 2005 (англ.)
- ↑ Welkos, Robert W.; Sappell, Joel (29 June 1990). «When the Doctrine Leaves the Church [Архівовано 23 лютого 2016 у Wayback Machine.]». Los Angeles Times. Retrieved 2008-08-24. (англ.)
Джерела
ред.- Колодний А., Лобовик Б. // «Релігієзнавчий словник» / за ред. професорів А. Колодного і Б. Лобовика (Інститут філософії НАН України). — м. Київ: вид. «Четверта хвиля», 1996 р. — С.115. — ISBN 966-529-005-3
- Філософський словник / За ред. В. І. Шинкарука. — 2. вид. І доп. — К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. — С.191-192
- Новикова М. П. и др. // «Атеистический словарь» / под общ. ред. доктора философских наук М. П. Новикова. — г. Москва: изд. политической литературы, 1983 г. — С.163. (рос.)
- Барсов Н. И., Ересь, еретики // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Булгаков С. В., Справочник по ересям, сектам и расколам. // г. Москва: изд. «Современник», 1994 г. (рос.)
- прот. Иванцов-Платонов, «Ереси и расколы первых веков христианства», г. Москва, 1878 г. (рос.)
- Генри Чарльз Ли, Николай Осокин, Лев Карсавин и др., История ересей. — М.: АСТ, 2007. — 576 с. — ISBN 978-5-17-023677-0 (рос.)
- Heresy // Catholic Encyclopedia. — New York : Robert Appleton Company, 1913. (англ.)
Посилання
ред.- Єресі [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- [https://archive.org/stream/literaturoznavchat1#page/n363/mode/2up Єресь] // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 363.
- Єретична література // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 194-197. — 634 с.