Аверроїзм

Аверрої́зм — філософське вчення середньовічного арабського мислителя Аверроеса та його послідовників. Аверроес продовжував матеріалістичну тенденцію філософії Аристотеля, утверджував вічність і нествореність матерії і руху, заперечував безсмертя душі та потойбічне життя. Прихильники аверроїзму переслідувалися мусульманським і католицьким духовенство.

Авероїзм набув розповсюдження у Західній Європі завдяки зробленим ув арабській Іспанії перекладам латинською коментарів до Аристотеля Аверроеса і деяких інших арабських мислителів, а також праць самого Аверроеса.

Західноєвропейський аверроїзм склався в Парижі в XIII столітті. У Франції його визнаним очільником був магістр Паризького університету Сігер Брабантський. Різка розбіжність аверроїзму з церковною ортодоксією призвела до того, що до боротьби з ним вступили стовпи богослов'я — св. Бонавентура, св. Тома Аквінський та інші. Аверроїзм був засуджений і розгромлений, а Сігер Брабантський, який вирушив шукати правди до папської курії, під час слідства був убитий особистим секретарем. Однак, задушений у Франції, аверроїзм набув поширення в Італії, Англії та Польщі.

Найбільшими аверроїстами кінця XIII—XIV століття були П'єтро д'Абано, Жан Жандунський, впливу аверроїзму зазнав Данте. В Італії центрами аверроїзму в XIV—XVI століття стали Болонський і Падуанський університети; магістри, як-от Алессандро Акілліні, Ніколетто Вернія да К'єті, Марко Антоніо Зімара та інші читали в університетах Аристотеля в аверроїстському трактуванні.

Затихнувши на якийсь час, конфлікт аверроїстів із церквою знову загострився в кінці XV століття, коли був оприлюднений декрет єпископа Падуї, який забороняв у межах падуанської дієцезії читати лекції і дискутувати про єдність інтелекту, а на V Латеранському соборі (1512–17) була прийнята булла Лева X, що поширила цю заборону на весь католицький світ. Розвиток науки з її зверненням до досвіду підривав позиції схоластичної філософії, що зрештою призвело до зникнення аверроїзму.

В Україні ідеї Аверроеса викладалися в Києво-Могилянській академії, особливо на курсі натурфілософії.

Література

• Van Steenberghen F. The Philosophical Movement in the XIII Century. Edinburgh, 1953;
• Nardi В. Saggi sull'aristotelismo padovano dal secolo XIV al XVI. F., 1958;
• Шевкина Г. В. Сигер Брабантский и парижские аверроисты XIII века. М., 1972;
• Сагадеев А. В. Ибн-Рушд (Аверроэс). М., 1973;
• Горфункель А. X. Гуманизм и натурфилософия итальянского Возрождения. М., 1977;
• Соколов В. В. Средневековая философия. М., 1979.

Посилання

• Аверроїзм [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ