Скотизм — напрямок у середньовічній схоластиці, висхідний до вчення Дунса Скотта і альтернативне томізму. Скотізм розвивався в рамках францисканського ордена. Одним з основних в ньому було питання про індивідуації. Якщо томизм пов'язував принцип індивідуації з матерією, то скотізм вбачав її в особливостях форми. На противагу томистской щойності ( лат. quidditas скотізм розвиває принцип Етова ( лат. haecceitas т. е. самототожності предмета, що передбачало наявність сутнісної унікальності в кожному предметі, яка передбачає інтуїцію. Природа Бога на думку скотістов не могла бути піддана раціоналізації. Філософськи скотізм тісно переплітається з номіналізм, хоча і не зводимо до нього.

В теології скотісти просували вчення про тотожність волі і природи у Бога [1], а також про непорочне зачаття Діви Марії.[2]

Основні представники: Антуан Андре, Франсуа Мейрон, Вільємен Алнвік, Іван з Ріпи, Петро з Кандії, Жан Бассоль, Роберт Ковтон, Джон з Редінґа, Франциск з Маршії, Волтер Чаттон, Волтер Берлей, Ґійом Воруйон

ПриміткиРедагувати

літератураРедагувати

  • Скотизм / Апполонов А. В. // Сен-Жерменський мир 1679 - Соціальне забезпечення. - М. : Велика російська енциклопедія, 2015. - С. 368-369. - ( Велика російська енциклопедія : [В 35 т.] / Гл. ред. Ю. С. Осипов ; 2004-2017, т. 30). - ISBN 978-5-85270-367-5 .
  • Гайденко В. П. Скотізм / / Нова філософська енциклопедія / Ін-т філософії РАН ; Нац. суспільств.-науч. фонд; Представлення. науково-ред. ради В. С. Стьопін, заступники предс .: А. А. Гусейнов, Г. Ю. Семигин, уч. секр. А. П. Огурцов . - 2-е изд., Испр. і додат. - М.: Думка, 2010 року. - ISBN 978-5-244-01115-9 .
  • Можейко М. А. Скотізм // Історія філософії. Енциклопедія. / Упоряд. і глав. науч. ред. А. А. Грицанов . - Мн .: Інтерпрессервіс; Книжковий Будинок. 2002