Іван Дамаскин
Іоа́н (Іва́н) Дамаски́н (бл. 675, Дамаск — між 749 і 753, монастир Сави Освяченого, Аббасидський халіфат) — знаменитий богослов і філософ, церковний письменник, шанований у більшості православних спільнот по всьому світу, християнський святий.[3][неавторитетне джерело]
| Іван Дамаскин | |
|---|---|
| грец. Ἰωάννης ὁ Δαμασκηνός лат. Ioannes Damascenus араб. يوحنا الدمشقي | |
 | |
| Народився |
675[1] Дамаск, Омеядський халіфат |
| Помер |
4 грудня 749[2] Лавра Сави Освяченого, Вифлеєм, Палестинська держава |
| Країна |
 Омеядський халіфат |
| Діяльність | богослов, письменник, клерик, філософ, астроном, композитор |
| Галузь | богослів'я і Іконошанування |
| Знання мов | середньогрецька і арабська |
| Magnum opus | Троєручиця |
| Конфесія | католицтво і православ'я |
| Батько | Sarjun ibn Mansurd |
| Родичі | Mansur ibn Sarjund |
| Брати, сестри | Косма Маюмський |
| |
Життєпис ред.
Іван Дамаскин народився близько 675 року в Дамаску, в християнській арабській сім'ї. Був міністром Дамаського халіфа. Отримав енциклопедичну освіту в грецькому дусі. Дамаскин залишив Єрусалим, щоб стати ченцем в монастирі Сави Освяченого, де він зайнявся поезією і філософією. Помер у монастирі близько 753 року.
У 754 р. іконоборчий собор піддав Івана Дамаскина анафемі як «мислячого по-сарацинськи, автора брехні, який зводив наклепи на Христа, зробив замах проти імперії, вчителя зла, що перекрутив Писання», але собор у Нікеї (787) реабілітував і прославив його[4]. При візантійському імператорові Андроніку II його святі мощі було перенесено до Константинополя.
Основні праці ред.
Один з отців Церкви й засновник православного віровчення. Широко відома його праця «Точний виклад православної віри», в якій послідовно викладені основи християнського віровчення в тому вигляді, який визнає православна церква.
Активно виступав проти іконоборства. Найважливіший твір — «Джерело знання» у трьох частинах. Частково перекладений в Болгарії у X ст. Пізніше був відомий у повному перекладі в Україні. Вплинув на українську термінологію, зокрема граматичну. Дамаскін у своїх працях одним з перших висловив ідею про те, що філософія (пошук істини) має бути служницею богослов'я, оскільки згідно з християнським ученням Бог (Боже Слово) це і є єдина Істина (Софія) в усій повноті.
Іван Дамаскін прагнув підпорядкувати науку під егідою церковної догми й на основі аристотелівської логіки, він створив основи схоластичного методу, що пізніше отримав розвиток у середньовічних теологів Заходу.
Головний твір — «Джерело знання»; це компендіум філософських і богословських відомостей, що передбачають «суми» західних схоластів. Праці Дамаскіна набули поширення в східно-християнських країнах: Грузії, Болгарії, Київській державі та інших. В історію літератури Дамаскін увійшов як видатний поет, який створив низку знаменитих церковних співів.
Образи ред.
Див. також ред.
Джерела ред.
- ↑ http://digitale.beic.it/primo_library/libweb/action/search.do?fn=search&vid=BEIC&vl%283134987UI0%29=creator&vl%28freeText0%29=Ioannes%20Damascenus%20
- ↑ BeWeB
- ↑ Життя преподобного отця нашого Івана Дамаскина. Духовний Дзвін. 4 листопада 2013. Процитовано 1 червня 2022.
- ↑ Іоан Дамаскин. Українська Релігієзнавча Енциклопедія. 10.03.2015. Процитовано 27 липня 2022.
Література ред.
- Дамаскін, Йоан // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
Посилання ред.
- Преподобний Іоан Дамаскин. Точний виклад православної віри [Архівовано 1 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Иоанн Дамаскин. Три слова в защиту иконопочитания [Архівовано 24 серпня 2011 у WebCite](рос.)
- А.Васильев. Арабское житие св. Иоанна Дамаскина [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- преподобный Иоанн Дамаскин. Беседа сарацина с христианином. Православная библиотека «Азбука веры».(рос.) [Архівовано 26 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про святого або святу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |