Іван Дамаскин

Йоан (Іван) Дамаскин

Іоа́н (Іва́н) Дамаски́н (бл. 675, Дамаск — між 749 і 753, монастир Сави Освяченого, Аббасидський халіфат) — знаменитий богослов і філософ, церковний письменник, шанований у більшості православних спільнот по всьому світу, християнський святий.[3][неавторитетне джерело]

Іван Дамаскин
грец. Ἰωάννης ὁ Δαμασκηνός
лат. Ioannes Damascenus
араб. يوحنا الدمشقي
Ioann Damaskin ikona.jpg
Народився 675[1]
Дамаск, Омеядський халіфат
Помер 4 грудня 749[2]
Лавра Сави Освяченого, Вифлеєм, Палестинська держава
Країна Umayyad Flag.svg Омеядський халіфат
Діяльність богослов, письменник, клерик, філософ, астроном, композитор
Галузь богослів'я і Іконошанування
Знання мов середньогрецька і арабська
Magnum opus Троєручиця
Конфесія католицтво і православ'я
Батько Sarjun ibn Mansurd
Родичі Mansur ibn Sarjund
Брати, сестри Косма Маюмський

ЖиттєписРедагувати

Іван Дамаскин народився близько 675 року в Дамаску, в християнській арабській сім'ї. Був міністром Дамаського халіфа. Отримав енциклопедичну освіту в грецькому дусі. Дамаскин залишив Єрусалим, щоб стати ченцем в монастирі Сави Освяченого, де він зайнявся поезією і філософією. Помер у монастирі близько 753 року.
У 754 р. іконоборчий собор піддав Івана Дамаскина анафемі як «мислячого по-сарацинськи, автора брехні, який зводив наклепи на Христа, зробив замах проти імперії, вчителя зла, що перекрутив Писання», але собор у Нікеї (787) реабілітував і прославив його[4]. При візантійському імператорові Андроніку II його святі мощі було перенесено до Константинополя.

Основні праціРедагувати

 
Ioannis Damasceni Opera, 1603

Один з отців Церкви й засновник православного віровчення. Широко відома його праця «Точний виклад православної віри», в якій послідовно викладені основи християнського віровчення в тому вигляді, який визнає православна церква.

Активно виступав проти іконоборства. Найважливіший твір — «Джерело знання» у трьох частинах. Частково перекладений в Болгарії у X ст. Пізніше був відомий у повному перекладі в Україні. Вплинув на українську термінологію, зокрема граматичну. Дамаскін у своїх працях одним з перших висловив ідею про те, що філософія (пошук істини) має бути служницею богослов'я, оскільки згідно з християнським ученням Бог (Боже Слово) це і є єдина Істина (Софія) в усій повноті.

Іван Дамаскін прагнув підпорядкувати науку під егідою церковної догми й на основі аристотелівської логіки, він створив основи схоластичного методу, що пізніше отримав розвиток у середньовічних теологів Заходу.

Головний твір — «Джерело знання»; це компендіум філософських і богословських відомостей, що передбачають «суми» західних схоластів. Праці Дамаскіна набули поширення в східно-християнських країнах: Грузії, Болгарії, Київській державі та інших. В історію літератури Дамаскін увійшов як видатний поет, який створив низку знаменитих церковних співів.

ОбразиРедагувати

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. http://digitale.beic.it/primo_library/libweb/action/search.do?fn=search&vid=BEIC&vl%283134987UI0%29=creator&vl%28freeText0%29=Ioannes%20Damascenus%20
  2. BeWeB
  3. Життя преподобного отця нашого Івана Дамаскина. Духовний Дзвін. 4 листопада 2013. Процитовано 1 червня 2022. 
  4. Іоан Дамаскин. Українська Релігієзнавча Енциклопедія. 10.03.2015. Процитовано 27 липня 2022. 

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати