Іван Дамаскин

християнскький чернець, священник і апологет

Іоа́н (Іва́н) Дамаски́н (бл. 675, Дамаск — між 749 і 753, монастир Сави Освяченого, Аббасидський халіфат) — знаменитий богослов і філософ, церковний письменник, шанований у більшості православних спільнот по всьому світу, християнський святий.[4][5]

Іван Дамаскин
грец. Ἰωάννης ὁ Δαμασκηνός
лат. Ioannes Damascenus
араб. يوحنا الدمشقي
Народився675[2]
Дамаск, Омеядський халіфат
Помер4 грудня 749[1]
Лавра Сави Освяченого, Вифлеєм, Палестинська держава
Країна Омеядський халіфат
Діяльністьбогослов, письменник, клерик, філософ, астроном, композитор
Галузьбогослів'я і Іконошанування
Знання мовсередньогрецька, арабська і давньогрецька[3]
Magnum opusТроєручиця
Конфесіяхристиянство
БатькоSarjun ibn Mansurd
РодичіMansur ibn Sarjund
Брати, сестриКосма Маюмський

Життєпис

ред.

Іван Дамаскин народився близько 675 року в Дамаску, в християнській арабській сім'ї. Був міністром Дамаського халіфа. Отримав енциклопедичну освіту в грецькому дусі. Дамаскин залишив Єрусалим, щоб стати ченцем в монастирі Сави Освяченого, де він зайнявся поезією і філософією. Помер у монастирі близько 753 року.[4]
У 754 р. іконоборчий собор піддав Івана Дамаскина анафемі як «мислячого по-сарацинськи, автора брехні, який зводив наклепи на Христа, зробив замах проти імперії, вчителя зла, що перекрутив Писання», але собор у Нікеї (787) реабілітував і прославив його[6]. При візантійському імператорові Андроніку II його святі мощі було перенесено до Константинополя.

Основні праці

ред.
 
Ioannis Damasceni Opera, 1603

Один з отців Церкви й засновник православного віровчення. Широко відома його праця «Точний виклад православної віри», в якій послідовно викладені основи християнського віровчення в тому вигляді, який визнає православна церква.

Активно виступав проти іконоборства. Найважливіший твір — «Джерело знання» у трьох частинах. Частково перекладений в Болгарії у X ст. Пізніше був відомий у повному перекладі в Україні. Вплинув на українську термінологію, зокрема граматичну. Дамаскин у своїх працях одним з перших висловив ідею про те, що філософія (пошук істини) має бути служницею богослов'я, оскільки згідно з християнським ученням Бог (Боже Слово) це і є єдина Істина (Софія) в усій повноті.

Іван Дамаскин прагнув підпорядкувати науку під егідою церковної догми й на основі аристотелівської логіки, він створив основи схоластичного методу, що пізніше отримав розвиток у середньовічних теологів Заходу.

Головний твір — «Джерело знання»; це компендіум філософських і богословських відомостей, що передбачають «суми» західних схоластів. Праці Дамаскина набули поширення в східно-християнських країнах: Грузії, Болгарії, Київській державі та інших. В історію літератури Дамаскин увійшов як видатний поет, який створив низку знаменитих церковних співів.

Образи

ред.

Див. також

ред.

Джерела

ред.
  1. а б BeWeB
  2. http://digitale.beic.it/primo_library/libweb/action/search.do?fn=search&vid=BEIC&vl%283134987UI0%29=creator&vl%28freeText0%29=Ioannes%20Damascenus%20
  3. CONOR.Sl
  4. а б Святий Йоан Дамаскин (укр.). Credo. Процитовано 30 липня 2024.
  5. Життя преподобного отця нашого Івана Дамаскина | Духовний Дзвін. www.dyhdzvin.org (укр.). 4 листопада 2013. Процитовано 30 липня 2024.
  6. Іоан Дамаскин. Українська Релігієзнавча Енциклопедія. 10.03.2015. Процитовано 27 липня 2022.

Література

ред.

Посилання

ред.