Відкрити головне меню

Рої́ще — село в Україні, в Чернігівському районі Чернігівської області. Населення становить 1190 осіб. Орган місцевого самоврядування — Роїщенська сільська рада.

село Роїще
Coat of arms of Roishche.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Чернігівський
Рада/громада Роїщенська сільська рада
Код КОАТУУ 7425587501
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1625
Населення 1190
Площа 5,8 км²
Густота населення 202,170 осіб/км²
Поштовий індекс 15520
Телефонний код +380 642
Географічні дані
Географічні координати 51°39′14″ пн. ш. 31°15′49″ сх. д. / 51.65389° пн. ш. 31.26361° сх. д. / 51.65389; 31.26361Координати: 51°39′14″ пн. ш. 31°15′49″ сх. д. / 51.65389° пн. ш. 31.26361° сх. д. / 51.65389; 31.26361
Середня висота
над рівнем моря
132 м
Місцева влада
Адреса ради 15520, с. Роїще, вул. Молодіжна, 7; тел. 6-85-42
Карта
Роїще. Карта розташування: Україна
Роїще
Роїще
Роїще. Карта розташування: Чернігівська область
Роїще
Роїще

Роїще у Вікісховищі?

Зміст

НазваРедагувати

В найстаршому, на сьогодні, документі, де вперше згадується с. Роїще — привілеї Чернігівському воєводі М.Калиновському на міські хутори від 1634 р., його назва записана як «Роіча» (Roicza). В подимному реєстрі 1638 р. серед володінь Калиновського названо «Раіща» (Raiszcza). На топографічній карті 1890 р. позначені: Роище, Скиток та Слобода Раище. На «Спецкарте европейской России» 1914 р. — Роище, Скиток та Раище (без вказання слова «слобода»).

 
Мапа 1853 р.

Версія походження слова «Роїще» — від слова «рій», «Раїще», — від слова «рай».

Село було оселене як хутір міщанами м. Чернігова в польські часи на Чернігівщині, тож, ймовірно, в основі його назви може лежати польське слово. В «Słowniku języka polskiego» під редакцією A.Kринського, Я.Карловича та В.Недзведзьки є слово подібне до назви села — «roić». Воно походить від слова «rój» (українською — рій) і серед пояснень має: випускати рій бджіл з вулика, бути чисельним як рій бджіл, надумувати та бурлити. Не виключено, що для оселення хутора Роїща могли прибути «литвини», мешканці Великого князівства литовського. В «Lietuvių-rusų kalbų žodynas (Литовсько-русском словаре)» А.Либеріса є подібні до назви села слова: «ráišta» — кульгає, «rõjus» — рай. В «Тлумачальному слоўніку беларускай мовы» є слово «рой» (українською — рій) та похідні від нього. В «Словарі української мови» Б.Грінченка, всі слова на «роі», «рої» та «рой» також є утвореними лише від слова «рій». Серед козацьких і селянських прізвищ с. Роїща (найстарші є з початку XVIII ст.) немає жодного литовського походження. Отже, швидше за все, в основу назви села лягло або польське слово «rój», або білоруське «рой», або українське «рій» (всі вони означають спільноту бджіл).

Версія, що начебто тут зупинявся, чи проходив якийсь «рій» солдат, виглядає надто «притягнутою за вуха».

Версія, що Роїще було надто великим поселенням також не відповідає дійсності. За подимним реєстром 1638 р. в Роїщі було 40 димів, в Петрушині — 40, в Халявині — 70, в Рижиках — 20. Тобто Роїще чисельністю населення не виділялося від сусідніх поселень і в порівнянні з ними не нагадувало якогось рою.

Найбільш правдоподібним виглядає наступне пояснення походження назви села.

Із найближчого до часу його заснування документа — привілея короля Польщі Сигізмунда ІІІ чернігівському магістрату від 1625 р. (визначав межі земель м. Чернігова), видно, що в районі села, обабіч берегів р. Стрижень, знаходилися діброви: «… Хмельницьким струмком через дорогу чернігівську, що від міста до Сібержа йде, від тієї дороги дібровою прямо в улоговину, а улоговиною в Колодєзки, а з Колодєзек в Ржавець, Ржавцем в Стрижень, Стрижнем вгору праворуч улоговиною Криницею золотою, звідти суходолом через діброву до Лубяного острову (місцевість біля с. Петрушина О. Л.) в Свиню…».

 
Мапа 1914 р.

Про багатство ж чернігівських лісів на мед і диких бджіл зауважували австрійський дипломат середини XVI ст. Сигізмунд Герберштейн та шведський дипломат початку XVII ст. Петер Петрей. Тож ймовірно назва села говорить про те, що в цьому місці було багато бджолиних роїв, інакше це місце можна було назвати — «роїщем».

Плутанина з написанням назви села через «а» чи через «о» пов'язана з необізнаністю чиновників-чужинців (поляків, росіян) з особливостями утворення назв українських поселень.

Роїще і Раїще — це різні населені пункти. Останній є Роїською Слободою, або Раїщем, перший — власне селом Роїще.

КуткиРедагувати

  1. Лєдововщина
  2. Коробковщина
  3. Бабичовщина
  4. Зєнковщина
  5. Балатянщина
  6. Слобода
  7. Скиток

ІсторіяРедагувати

Стародавні часиРедагувати

Найстаріше відоме поселення в с. Роїще належить представникам східної гілки культури шнурової кераміки — середньодніпровській (ІІІ-ІІ тис. до н. е.). Коли єгиптяни будували піраміду Хеопса, на території Роїща вже також бурлило життя і з того часу вона була заселена, з деякими перервами, аж до наших днів.[1]

  • Стародавні поселення праслов'ян[джерело?] та прабалтів[джерело?] на території села Роїща:
  1. Багатопружкової кераміки (XVII—XV ст. до н. е.),
  2. Сосницьких племен східнотшинецької культури — поселення та могильник (ІІ-І тис. до н. е.),
  3. Бондарихинської культури (ХІ-ІХ ст. до н. е.),
  4. Юхнівської культури (VI—III ст. до н. е.)
  • Передкиївські поселення:
  1. Неври — поселення милоградської культури та могильник (ІХ ст. до н. е. — І ст. н. е.).
  2. Пізньозарубинецької культури — поселення ІІІ-V ст.
 
Предмети з поселення київської культури с. Роїща

СередньовіччяРедагувати

  1. Київської — чотири поселення ІІІ-VІІ ст.
  2. Колочинської — поселення V—VIII ст.
  3. Волинцівської (VII—VIII ст.).

За часів Київської Руси на території с. Роїща розташовувалося п'ять поселень ІХ-ХІІІ ст. Проте після монгольської навали існування продовжило лише одне з них, згодом люди покинули і його. Причина цього невідома.

Новоісторичне РоїщеРедагувати

Перемир'ям між Литвою та Москвою від 25 березня 1503 р. до останньої передавалось 19 міст, 70 волостей, 22 городища та 13 сіл Чернігово-Сіверщини. Але ні серед городиш, ні серед сіл Роїще не було названо. Немає Роїща і в «Реєстрі границь чернігівських» або «Пам'яті» 1527 р., в якому перелічені чернігівські села. Отже або на ті часи в районі села люди не жили, або тут розташовувалося незначне поселенням (дерєвня, тобто сільське поселення без церкви, або хутір), про які в першому документі говорилося: «и что были деревни тое же волости».

Нинішнє село Роїще було оселене як хутір в польські часи на Чернігівщині, про що свідчить і аналіз письмових джерел того часу, і археологічні дані — залишки поселення XVIІ — XVIIІ ст., що розташовано в районі церкви. Відбулося це десь у 1630 р. в наслідку освоєння межиріччя Білоуса та Стрижня міщанами м. Чернігова.

Хоча село розташоване на межі білоруського та українського етносу (місцева роїська говірка має яскравий білоруський відтінок), оселене воно було українцями. Зараз в селі проживають представники 14 старих козацьких та 6 старих селянських родів с. Роїща, серед яких немає жодного прізвища білоруського походження — всі вони українські.

Приєднано вміст Роїще (археологічна історія). Дивіться Обговорення:Роїще

ГетьманщинаРедагувати

У лютому 1659 р., в універсалі гетьмана Івана Виговського, вперше згадується Роїська сотня. Згідно нього, володарем ґрунту і млина в с. Роїщі став Роїський сотник Хома Рашенко (1659—1660).

В селі володів землею і генеральний писар Карпо Іванович Мокрієвич (1660—1661) у майбутньому — свояк сотника Роїського Миколи Грембецького (1689—1692).

У вересні 1659 р. на село здійснили напад татари. Все було знищено вогнем і мечем. За п'ять років прийшли вояки польського короля Яна Казиміра. У 1668 р. навколо Чернігова зійшлися козаки Дмитра Дорошенка і московські загони князя Ромодановського. Ця подія також негативно відбилася на долі мешканців Роїща.

Дещо пожвавилося життя села за гетьманування Дем'яна Многогрішного. У 1673 р. селом володів Чернігівській воєвода Іван Загрязський(1660—1667).

Гетьман Іван Самойлович пожалував село священику Чернігівської Благовіщенської церкви Павлові Домонтовичу. По смерті настоятеля храму Роїще успадкував його зять, осавул полковий Чернігівський Грибович, приблизно у другій половині 70-х рр. XVII ст. Гетьман Д.Многогрішний надав ґрунт в Роїщі осавулу полковому Чернігівському Філону Рашці.

За часів гетьмана Івана Мазепи Роїщем і прилеглими до села Слободою та Зєнковщиною володіли значковий товариш Самійло Мокрієвич (син Карпа Мокрієвича), Моісей Дмитрович.

Новий гетьман Іван Скоропадський своїм універсалом від 1 лютого 1710 р. передав Роїще осавулу полковому Чернігівському Михайлові Осиповичу Красовському. У 1730 р. село належало його синові, значковому товаришу Павлові Красовському, а приблизно з 1738 р. — осавулу полковому Чернігівському Єлисею Філоновичу Рашці. У цей період у Роїще мешкали 52 козацькі сім'ї.

У 1763 р. за універсалом гетьмана Кирила Розумовського Україну було поділено на повіти. Роїще увійшло до складу Чернігівського повіту.

Козацькі роди с. РоїщаРедагувати

На початку Визвольної війни 1648 р. в с. Роїщі, ймовірно, було три козаки. Згідно «Ревізії Чернігівського намісництва» за 1782 р. в селі проживало 62 козацьких родів. За даними подвірного перепису 1920 р. в с. Роїщі проживало — 44 козацьких родів. Зараз в селі проживають представники 31 козацького роду, з яких лише 14 є старими роїськими: Давиденко, Долинські, Заболотні, Зєнчєнки, Коробки, Кулики, Лєдові, Насінники, Сабуни, Сердюки, Терехно, Федосові, Філанки та Шупики.

Козацька адміністрація с. РоїщаРедагувати

За Гетьманщини на чолі козацької громади села стояли курінний отаман та осавулчик.

Курінні отамани:

  1. Сава Овечка — на Слободі (1659 р.),
  2. Ничипор Коробка — в Роїщі (1718 р.),
  3. Корній Таращенко (1724),
  4. Михайло Тума (1738),
  5. Андрій Сердюченко (1741),
  6. Ілля Філонок (1747),
  7. Павло Заболотний (1750),
  8. Герасим Долинський (1756, 1758, 1759),
  9. Філоненко (1760),
  10. Герасим Терехно (1762),

Осавулчики:

  1. Іван Іванович Шутко (1747 р.),
  2. Лаврин Руденок (1750 р.), В кінці XVII ст. на Слободі був окремий отаман, але вже в половині XVIII ст. Слобода була під владою роїського отамана, бо реєстри козаків с. Роїща і Слободи Ройської 1750 та 1751 рр. підписані одними і тими ж посадовими особами: отаманом — П. Заболотним та осавулчиком Л. Руденком.
Походи роїських козаківРедагувати
  1. Визвольна війна 1648—1654 рр.,
  2. російсько-турецька війна 1676—1681 рр., разом з роїським сотником Іваном Рашевським (Маликом) були в Чигиринських походах 1676 та 1678 рр.,
  3. російсько-турецької війни 1686—1700 рр., Перший Кримський похід 1687 р.,
  4. 1688 р. оборона укріплень у гирлі р. Самари,
  5. 1692 р. — на р. Паланці,
  6. 1693 р. облога м. Кизикермень (м. Берислав Херсонської обл.),
  7. Другий Азовський похід 1696 р., участь в облозі м. Азова,
  8. Північна війна 1700—1721 рр., 1701 р. оборона Ладожської фортеці та м. Орєшка, бойові дії на р. Іжорі. 1705 р. придушення повстання С.Палія. Польська компанія 1706 р. — бої біля м. Замостя. 1708 р. утримання позицій по р. Сож. 1709 р., під час Полтавської битви, були у складі військ І.Мазепи.
  9. Російсько-турецька війна 1710-1713 рр. у 1710 р. були під м. Ірклієвом, 1711 р. руйнування Кам'яної Січі (м. Кам'янка-Дніпровська Запорозької обл.).
  10. 1719 р. були під м. Царицином.
  11. Перський похід 1722—1723 рр., 1723 р. захищали фортецю Терки біля гирла р. Терек.
  12. Польський похід 1734 р.
  13. Очаківський похід 1738 р., разом з роїським сотником Яковом Бакуринським
  14. Кримський похід 1774 р.

Під час франко-російської війни 1812 р. було сформовано 15 Малоросійських козацьких полків. З козаків Чернігівського та Ніжинського повітів було сформовано 1-й Чернігівський козацький полк. Певно, в його складі були і роїські козаки. Під час листопадового повстання 1830 р. в Польщі з козаків Чернігівської та Полтавської губерній знову було сформовано 8 козацьких полків. Під час січневого повстання 1863 р. в Польщі знову були сформовані Малоросійські кінно-козацькі полки. З козаків Чернігівського повіту була сформована 5-а сотня 1-го Чернігівського полку. Серед 13 козаків Халявинської волості, даної сотні, представлених для нагородження «тёмно-бронзовой медалью в память усмирения польского мятежа 1863—1864 гг.» є козак з роїським козацьким прізвищем — Сільвестр Фєдосов. Тож ймовірно роїські козаки були в лавах даного полку.

Російська імперіяРедагувати

Після скасування Гетьманщини 1764 р. село опинилося під владою Росії. На козаків підпомічників було накладено рубльовий збір. Раніше вони платили його разом із селянами на утримання війська.

З 1767 р. Роїще — володіння значкового товариша Якова Красовського. З 1781 р. у селі господарював Петро Красовський — теж значковий товариш. А Слобода належала Івану, Павлу, Степану, Осипу Рашевським і Петру Григоровичу.

Перепис козаків, здійснений відповідно до наказу Катерини II від 29 листопада 1781 р., засвідчив, що у селі мешкало 310 козацьких душ.

З утворенням Чернігівського намісництва у січні 1782 р. Роїська сотня як територіально-адміністративна одиниця припинила своє існування. А як військова — увійшла до складу Чернігівського карабінерного полку, проте у 1784 р. його також було скасовано.

Коли 1802 р. утворилася Чернігівська губернія, Роїще перейшло до Халявинської волості Чернігівського повіту.

За даними на 1859 рік у козацькому й власницькому селі Чернігівського повіту Чернігівської губернії налічувалось 190 дворових господарств.

Станом на 1886 у селі налічувалось 199 дворових господарств, існувала школа, 2 постоялих будинки, 23 вітряних млини, 2 маслобійних заводи[2].

Жителі села брали участь у революційних подіях 1905—1907 рр.

Українська революціяРедагувати

Михайло Зінченко, старшина Армії УНР, учасник боїв за незалежність України в 1920 р., організував у рідному селі вибори делегатів на Всеукраїнський з’їзд хліборобів і був присутній на ньому. До 125-річчя Зінченка у Роїщі було відкрито меморіальну дошку[3].

Радянська владаРедагувати

Хоча у 1917-1918 роках Роїще контролював український уряд, наприкінці грудня 1917 року було сформовано диверсійну пробільшовицьку групу, що поширила свій вплив на довколишні села. Коли Чернігівщину вперше окупували радянські війська, місцеві більшовики, як свідчать їхні джерела, оточили казарми українських військовиків. Внаслідок цієї операції вони заволоділи двома тисячами рушниць та боєприпасами для них. Встановлення радянської влади у регіоні супроводжувалося насильством, спрямованим на селян, незгідних брати участь у виборах до революційних комітетів, дворян, іних заможних людей. Зі змінним успіхом українська влада намагалася навести лад у регіоні та розслідувати скоєні більшовиками злочини, спрямовуючи сюди військові загони та загони державної влади. В грудні 1918 року роїщенські пробільшовицькі бойовики взяли участь у повстанні Заливчого, який намагався захопити владу в Чернігові. Відбулося зіткнення з українськими військовиками, які контратакували більшовиків, перекрили дорогу іншому загону, який ішов на допомогу Заливчому, та змусили їх відступити, не пустивши до Чернігова. Але внаслідок наступу Таращанського полку Щорса у регіоні остаточно встановлюється радянська влада[4]. Хоча деяка частина селян підтримувала більшовиків і радянську владу, в той же час в селі діяли повстанські загони, що боролися проти більшовиків і радянської влади аж до 1924 року.[5]

 
Вулиця Зарічна с. Роїще

Радянську владу встановлено в січні 1918 р. Основні споруди, збудовані в цей період — центральна садиба колгоспу ім. Я. М. Свердлова, 8-річна школа, амбулаторія, профілакторій, ясла-садок, Будинок культури на 400 місць, бібліотека. На братській могила радянських воїнів, полеглих 1943 р. у боях за село, 1964 р. встановлено надгробок. У 1976 р. споруджено обеліск на честь воїнів-односельців, що загинули (202 чол.) під час Німецько-радянської війни 1941—1945 рр. Значна частина з полеглих односельчан загинула під час форсування Дніпра в лавах так званої «чорної піхоти», внаслідку того, що були кинуті на німецькі кулемети майже не озброєні і навіть не переодягнені у військову форму.

Село постарждало від Голодомору.[6]

Релігійне життяРедагувати

Православна громада

 
Вознесенська церква с. Роїще

Храми

У 1901 р. на місці старого храму архистратига Михаїла (який розібрали) було збудовано новий дерев'яний храм Вознесіння Господнього. В селі святкується два храмових свята: Михайла та Вознесіння. Тож перед Вознесінським храмом в селі певно був лише Михайлівський храм. Михайлівський храм, що був перед Вознесінським певно проіснував близько 200 років. Точних документальних відомостей про це не має. Є згадки про нього в «Відомостях про церкви та священнослужителів Чернігівської єпархії» за 1760 р., де вказано, що 1758 р. помер священик Михайлівського храму, та згадка про храм в описі козаків за 1767 р., де вказано, що Михайлівський храм є новий. Отже на підставі цих відомостей можна припустити, що Михайлівський храм був побудований десь на початку XVIII ст. Але с. Роїще вже в перших згадках означається саме як село, тобто населенний пункт в якому є церква, на відміну від дєрєвні — населенного пункту без церкви. Тож до згаданого Михайлівського храму в селі також була Михайлівсь церква яка проіснувала до XVIII ст.

Священики

  1. Титович Андрій (період служби 1718—1732 рр.)
  2. Неговский Євстафій Сімеонович (період служби 1739—1758 рр.)
  3. Янчевський Василь Олексійович (період служби 1759—1767 рр.)
  4. Неговський Яків Євстафійович (період служби 1767—1804 рр.)
  5. Неговський Сімеон Якович (період служби 1804 −1828 рр.)
  6. Неговський Василь Сімеонович (період служби 1828—1832 рр.)
  7. Неговський Григорій Сімеонович (о. Григорій)(період служби 1833—1884 рр.)
  8. Булгаков Олександр (період служби 1884—1890 рр.)
  9. Трощановський Антоній (період служби 1890—1892 рр.)
  10. Левченко Гаврило Євтихійович (період служби 1892—1917 рр.)
  11. Гладкий Андрій Григорович (період служби 1917—1930 рр.)
  12. Бужко Сергій Павлович (о. Сергій)(періоди служби 1930—1936 рр., 1943—1975 рр.)
  13. Горобовець Віктор Іванович (період служби 1976—1979 рр.)
  14. Колодій Анатолій Ігнатович (о. Анатолій) (період служби 1979—1980 рр.)
  15. Нечипорук Федір (період служби 1980—1983)
  16. Карпенко Володимир Миколайович (о. Володимир)(період служби 1984 р.)
  17. Галушко Михайло Тимофійович (о. Михайло) (період служби 1985 р.)
  18. Товстогон Григорій Дмитрович (о. Григорій) (період служби 1986 р.)
  19. Гармаш Василій Єфимович (період служби 1986—1988 рр.)
  20. Зубаль Борис Іванович (о. Борис) (період служби 1989—1991 рр.)
  21. Туманов Володимир Віталійович (о. Варнава) (період служби 1991—1994 рр.)
  22. Гасанов Рафаїл Рафаїлович (о. Рафаїл) (період служби 1995—1998 рр.)
  23. Пастушенко Юрій Іванович (о. Георгій) (з 1998 р.)

Євангельські християни баптисти

ДемографіяРедагувати

  • Кількість населення с. Роїща
1739 1760 1767 1774 1812 1859 1886 1897 2015
Чоловіки 438 487 525 624 580 595 672
Жінки 392 448 464 608 565 598 618
Разом 830 935 989 1232 1145 1193 1276 1290 1190
  • Народжуваність та смертність

Шляхетні роїські родиРедагувати

Старшинсько-дворянські

Потомствені-почесні громадяни с. Роїща

  • Теренковські

ВихідціРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Про свастику і суднохідний Стрижень: вийшла книга історичних знахідок села Роїще. Відео., Північний Вектор, 13 листопада 2017
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. НА ЧЕРНІГІВЩИНІ ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ ВОЇНА АРМІЇ УНР МИХАЙЛА ЗІНЧЕНКА
  4. Горобець, Сергій (2017). ЗА ЩО БОРОЛАСЯ РОЇЩЕНСЬКА РЕСПУБЛІКА? НОВИЙ ПОГЛЯД НА «ГЕРОЇВ» МИНУЛОГО. Філософія освіти і педагогіка,№40. с. 26–35. 
  5. Повстанський рух на Чернігівщині початку 1920-х років і Роїще, Олександр Ляшев, Північний Вектор, 23 березня 2019
  6. Динаміка чисельності населення с. Роїща проти міфу про “Радянський рай”, Олександр Ляшев, Північний Вектор, 1 січня 2017
  7. Роїще, Чернігівська РБС
  8. Козацько-старшинський рід села Роїща Рашків-Рашевських, Олександр Ляшев, Чернігівський формат, 17 травня 2015

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • загальна
  1. Русина О. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського. — Київ, 1998.
  2. Кудрицький А. В. Чернігівщина. — К., 1990.
  3. Студьонова Л. В. Ось де, люди, наша слава (бесіди про Чернігівське козацтво).- К.,2004.-172 с.
  4. Поселення Венедів на Сіверщині [1]
  5. Чернігівська переписана книга 1666 року. — Чернігів, 2013.
  6. Список наcелённых мест Российской империи. Черниговская губерния. — Санктпетербург, 1866.
  7. C.Горобець Заснування і походження назв сіл Чернігівського району. — Чернігів, 2014.
  8. Горобець С. М., Ситий І. М. Чернігівщина козацька. Ройська сотня: історія створення, населені пункти, сотенна старшина. — Чернігів, 2012.
  9. О.Ляшев Роїщенська сотня і її сотники // Гарт. — 1997. — 25 липня;
  10. О.Ляшев Роїська сотня Чернігівського полку // Північні військові відомості. — 2000. — 12 січня.
  11. Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618—1648). — Київ, 2006.
  • з історії с. Роїща
 
Обкладинка книги «Роїще-село, сотенне містечко»
  1. Р. В. Терпиловский Поселение І тысячелетия н.э. в с. Роище на Черниговщине. [2]
  2. Ляшев О. В. Роїще — село, сотенне містечко. — Чернігів,2002. (Короткий огляд історії села від найдавніших часів до 1991 р. та відомості про обряди та звичаї мешканців села.)
  3. А.Орешко Особливості діалекту с. Роїща Чернігівсько району в історико-лінгвістичному контексті//Сіверянський літопис — 2012, № 5-6
  4. О.Ляшев Роїщани під лабіринтом Мінотавра [3]
 
Обкладинка книги "Козаки та селяни с.Роїща"
  1. О.Ляшев Козаки та селяни с. Роїща Роїської сотні Чернігівського полку. Кн. 1 — Чернігів, 2013. (В книзі подана інформація про старі козацькі та селянські роди с. Роїща. Історичні довідки, статистичні відомості, родовідні лінії та інформація про деяких представників родів.)
 
Обкладинка книги "Нарис церковної історії с.Роїща"
  1. О.Ляшев Нарис церковної історії с. Роїща. — Чернігів, 2015. (Історія православної та євангельських християн баптистів громад на селі. Храми, майно церкви, відомості про священоцерковнослужителів.)