Сердюки — роди українського і не українського походження, вихідці з Сердюцьких полків, з XVIII ст. відомі старшинські козацькі роди.

Походження прізвищРедагувати

Сердюк — українське прізвище відоме з 17 ст. Походить від військової назви типу гетьманських військ — «сердюки»[1]. Сердюки були найманцями піхотних мушкетерських полків, а на Запорозькій Січі так називали похідних чи паланкових полковників.

Етимологія слова «сердюк» має декілька версій:

1) від турец. слова «серденгесті», що означає «нещадні» (версія Миколи Костомарова)

2) від турец. слова «гьонюлю», що означає «найманець, що воює з серцем (охотою)» (версія А. Сокирко)

3) Від назви полку «Серденів», яка в свою чергу походить від прізвища полковника Сердень в війську Петра Дорошенка (версія Н. Крикуна)

4) Від українського слова «сердиті».

Прізвища, які утворилися від корінного прізвища Сердюк — Сердюченко, Сердюков, Сердюківський, Сердюковський тощо.

Деякі населенні пункти і до тепер носять назву Сердюки — Сердюки (Полтавський район), Сердюки (Олевський район), станція — Сердюківка. На Сумщині біля с. Іваниця (Недригайлівський район) є Сердюків ліс.

Історичні відомостіРедагувати

Перша згадка — серед козаків Зборівського реєстру 1649-го року Ніжинської 1-ї полкової сотні значиться Сердиченъко Степан.

Ймовірно, всі особи з прізвищем Сердюк на 17-18 ст. є вихідцями з сердюцьких полків і часто не об'єднані між собою родинними зв'язками. Роди Сердюків населяли широкі терени Гетьманщини.

В архівних документах 18 ст., — козацьких компутах, присягах, реєстрах тощо, — зустрічаються численні представники старшини, козаків і посполитих в наступних адміністративно-військово-територіальних одиницях — Київський полк, Ніжинський полк, Чернігівський полк, Прилуцький полк, Переяславський полк, Полтавський полк, Миргородський полк, Лубенський полк, Гадяцький полк, Стародубський полк.

Серед Слобідських полків Сердюки зустрічаються в Охтирському і Сумському полках. Також більше 10 осіб з прізвищем Сердюк значаться в реєстрі Нової Запорізької Січі за 1756 р.

В 19 ст. Сердюки розселяються на більш широкі терени вже Російської Імперії. З різноманітних архівних документів (метричних книг, сповідальних розписів, ревізьких казок тощо) відомі родини Сердюків, в основному — державні селяни, які проживали в наступних губерніях — Херсонська, Чернігівська, Катеринославська тощо. Багато Сердюків було і на Кубані.

В 30-х рр. 20 ст. під сталінські репресії потрапили десятки людей з прізвищем Сердюк.

На сьогодні, кількість людей з прізвищем Сердюк оцінюється в декілька десятків тисяч. Вони проживають в різних країнах світу — Україна, Росія, США, Канада тощо.

Відомі персоналіїРедагувати

Старшинські родиРедагувати

Анастасій Сердюк (1693-?), «македонської породи», виборний козак Носівської сотні Київського полку на 1727 р., значковий товариш полку (11.11.1729-1761), згодом — військовий товариш, дружина — донька носівського сотника Трохима Билини. Син — Яким Анастасійович (1749-?), з 20.06.1769 р. на службі козаком, значковий товариш полку (1776—1784), вахмістр на 1784 р. Мав 24 двори підданих в с. Новівка на 1787 р. Внесений до родової книги дворянства Чергінівського намісництва, Ніжинського повіту. 1-ша дружина на 1776 р. — Марія Покасовська (Покас) — донька священика, 2-га дружина — донька військового товариша Уляна Григорівна Косенко.

Відома старшинська династія — Сердюка Демида бунчукового товариша з с. Шабалинівка Коропського повіту, Ніжинського полку; його син — Іван Демидович служив значковим товаришем полку, а онук Іван Іванович згадується в 1700—1730 рр., як і батько — значковий товариш полку, праонук — Микита Іванович (*1732-?), служив і був абшитований значковим товаришем в 1782 р., на 1788 р. жив в с. Шабалинівка з дружиною Марією (донькою козака) та сином Іваном.

Юрій Сердюк — сотник ІІІ полкової сотні 1764—1769 рр., полковий обозний 1769—1771 рр., надвірний радник, представляв «унѣверсали и патенты о дворянствѣ на чины вислуженние».

Іван Павлович Сердюк на 1761 р. був писарем Кролевецької сотні. В абшиті полку (1783—1788) військовий товариш полку. Мешканець кролевецький, мав 8 підданих на 1788 р. Засідатель Кролевецького нижнього суду. Дружина — Уляна Яківна Маковська, донька священика. Мали синів — Федора, Дмитра, Антіна і доньку Олену.

Династія Якова Сердюка (?-1673-1698-?) — ймовірно, був сердюком — найманцем. Одружився з Февронією Петрівною Богуш (походить з любецької шляхти), проживав у приймах і володів її маєтком в д. Миси Чернігівського полку. Відомі діти подружжя — Самійло Якович (1694 — ?), козак малоґрунтовий д. Миси, дружина його Марія (1695-?); — Мартин Якович (1699-?), козак малоґрунтовий д. Миси, дружина його Марія. Відомі їх онуки: Григорій Самійлович (1712-?), козак виборний малоґрунтовий д. Миси, його дружина Євдокія Василівна (1720-?); Тетяна Самійлівна (1720-?); Герасим Мартинович (1728-?), козак д. Миси; Яким Мартинович (1733-?), козак д. Миси.

Династія Семена Сердюка — військовий товариш Чернігівського полку на 1704 р., брав участь у походах 1689, 1692, 1693, 1696, 1700,1705, 1706 і 1707 рр та інших, останній відомий — 1719 р. у Царичині. Козак ґрунтовий на 1732 р, виборний на 1738 р. Відомий також Наум Сердюк, ймовірно, батько чи брат Семена. Відомі сини Семена — Андрій (1699-?), виборний ґрунтовий козак (1739—1755), отаман курінний міського куреня на 1741 р., мав 6 коней і 8 волів, дружина Устинія Федосова (1701-?); Омелян Семенович (1718-?), козак в польському поході 1733 р., на 1767 р. виборний козак, на 1782 р. — козак-підпомічник «по старости здоровьем слаб»; Григорій Семенович (1718-?), виборний козак на 1751—1767 рр., дружина Гафія Іванівна ?Губар; Марко Семенович — на 1751—1755 рр. козак виборний. Відомий син Наума — Тихін Наумович на 1738—1755 рр. Відомі також брати — Василь, Василь і Супрун Сердюки на 1734 р. Харитон Сердюк — брав участь в польському поході з травня 1734 р в команді роїського сотника Бакуринського, Петро Сердюк — на 1735 р. залишався в сотні. Відомі онуки Семена: Давид Андрійович (1751-1782-?), на 1783 р. козак-підпомічник; Гафія Андріївна (1725-?); Дарія Андріївна (1730-?); Михайло Омелянович (1732-?), козак виборний на 1767 р., козак-підпомічник на 1782 р., дружина — Анастасія Іванівна (1742-?); Євдокія Омелянівна (1737-1767-?); Трохим Григорович (1742-?), виборний козак, дружина — Лукерія Тимофіївна (1744-?); Гнат Григорович (1744-?); Роман Григорович (1747-?); Федір Григорович (1758-?), козак-підпомічник на 1782 р.; Євдокія Григорівна (1755-?). Нащадки Семена Сердюка отримали дворянський титул Московії, як Сердюкови, їх герб: на щиті в блакитному полі серце, яке горить, увінчане хрестом з надшоломником з 5 страусиними пір'їнами.

З документу «Роспись Епархии Черниговской протопопии Погарской села Стригова црк Усыпения Богоматери» на 1798 р. відомі: «Дв. 7, 26 — дворянин Андрей Сердюков, 32 г., 38 — жена его Агафья, 32 г., дети их — 39 — Екатерина, 6 л., 27 — Прохор, 4 г., 28 — Герасим, 3 г., 40 — Александра, 1 г., 41 — Матрона, 1 г.»

В Першій полковій сотні Переяславського полку відомий Семен Сердюк, козак, значковий товариш (1720-1751-?). Мав житловий двір у Переяславі. Відомо, що Сердюки проживали і служили також в ІІ полковій сотні, володіли лісом, нивами і сінокосами. Серед козацьких родин Вороньківської сотні вказані родини Сердюків в м. Воронькові, а також в с. Рогозові.

На 1738 рік відомий Переяславського полку Піщанський отаман Максим Сердюк.

Матвій Сердюк — значковий товариш Білицької сотні Полтавського полку на 1734 р.

Петро Сердюк — отаман І-ї полкової сотні Полтавського полку (?-1751-?)

Андрушко — десятник с. Рибці ІІ-ї полкової сотні Полтавського полку (1721).

Згідно реєстру полку 1722 року серед шляхти Миргородського полку значиться Сердюк Харко.

Влас Сердюк — отаман Городиської Миргородського полку на 1725—1730 рр.

Федір Сердюк — хорунжий, осавул Полковой Гадяцкой артиллерии служитель на 1735—1736 рр.

Полікарп Карпович Сердюк (1739-?), хорунжий Почепської сотні Стародубського полку 1769—1779 рр. значковий товариш Погарської сотні на 1782 р., праонук Федіра Силича, одружений з донькою шляхтича Уляною.

Ймовірно, брат Полікарпа — Павло Карпович, на службі з 1743 р. по 1756 р. виборним козаком, з 10.1756 — отаман курінний, з 1760 — хорунжий, з 22.06.1765 р. — сотенний осавул Бакланської сотні на 30.09.1772 р., дружина — Горпина Якимівна, донька козака, син у них Іван 1765 р.н. Брав участь в турецькому поході.

Серед підпрапорних Сумського полку зустрічається Сердюк Яків (1-а чв. XVIII ст. -?).

СучасникиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Джерела з історії Полтавського полку. Том І-ІІІ.
  • Присяга Миргородського полку 1718 року. Київ, 2012.
  • Архів Інституту рукопису НАН України. Компуть Полтавского вь сотнях. Вь року 1721.
  • РГАДА в м. Москва. Присяги царевичу Петру Петровичу. Фонд 140.
  • ЦДІА України в м. Київ. Генеральний опис Малоросії Румянцева.
  • ЦДІА України в м. Київ. Ф.51 Оп.3 Справи — 1640, 3896, 3459, 6789, 7058, 20064.
  • ЦДІА України в м. Київ. Ф.72 — Оп.1. — Спр. 6. — Арк.1.
  • ЦДІА України в м. Київ. Ф 1333- Оп. 1. — Спр. 29.
  • https://web.archive.org/web/20150221090628/http://lists.memo.ru/index18.htm

ЛітератураРедагувати

  • В. В. Кривошея. Генеалогія українського козацтва. Переяславський полк. Київ, 2004.
  • В. В. Кривошея. Генеалогія українського козацтва. Нариси історії козацьких полків. Київ, 2004.
  • В. В. Кривошея. Українська козацька старшина. Київ, 2005.
  • В. В. Кривошея та ін. Неурядова старшина Гетьманщини. Київ, 2009.
  • В. М. Заруба. Козацька старшина Гетьманської України. Дніпропетровськ, 2011.
  • Записки Сердюка Николая Павловича. Кірове, Долинського району, 1989—1991. Видані — Київ, 2011.
  • Приватний архів родини Сердюк.
  • Малоросійський гербівник. Київ, 1993.
  • Лицарі другого сорту. О. Сокирко. Київ, 2006.
  • Українське козацтво. Мала енциклопедія. Київ, 2002.
  • Генеалогія української шляхти. Упор. І. Ситий. Київ, 2008.
  • https://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=893
  1. История фамилии Сердюк. www.ufolog.ru. Процитовано 2019-05-19.