Вікіпедія

Населення Харківської області


Чисельність населення

ред.

Динаміка чисельності населення

ред.

Історична динаміка чисельності населення Харківської області (у сучасних кордонах)[1][2][3][4][5][6]

  • 1926 — 2 328 000▲
  • 1939 — 2 554 000▲
  • 1941 — 2 643 100[7]▲
  • 1944 — 1 668 300[8]▲▼
  • 1959 — 2 520 129▲
  • 1970 — 2 826 122}▲
  • 1979 — 3 055 655▲
  • 1989 — 3 174 675▲
  • 2001 — 2 914 212▼
  • 2014 — 2 737 242▼
  • 2021 — 2 619 900▼
  • 2022 — 2 596 250[9]▼

Чисельність населення по районах на 1 лютого 2022 року та середня чисельність у січні 2022 року

ред.

За даними Головного управління статистики у Харківській області [10]

Наявне населення Постійне населення
на 1 лютого 2022 року середня чисельність у січні 2022 року на 1 лютого 2022 року середня чисельність у січні 2022 року
Харківська область 2596250 2597606 2580614 2581970
Богодухівський район 122058 122172 122570 122684
Ізюмський район 171886 172003 173179 173296
Красноградський район 103713 103785 104473 104545
Куп’янський район 129927 130019 130710 130802
Лозівський район 147160 147261 148691 148792
Харківський район 1727611 1728330 1707670 1708389
Чугуївський район 193895 194036 193321 193462

Природний рух

ред.

Показники народжуваності, смертності та природного приросту населення у 1950–2021 рр.

ред.
Коефіцієнт (на 1000 осіб) 1950[11] 1960[11] 1970[1] 1990[12] 1995[13] 2000[12] 2005[13] 2010[12] 2015[13] 2020[12] 2021[13]
народжуваності 19,7 17,3 14,0 11,4 8,8 6,8 7,9 9,5 9,2 6,3 5,9
смертності 7,3 6,9 9,2 12,8 16,5 16,4 16,5 15,2 15,6 16,7 21,0
природного приросту 12,4 10,4 4,8 -1,4 -8,5 -9,6 -8,6 -5,7 -6,4 -10,4 -15,1


Природний рух населення Харківської області у 1950—2020 році [14] [12]
     Народжених       Смертей

Динаміка очікуваної тривалості життя при народженні[10]

ред.
Середня очікувана тривалість життя при народженні, роки
обидві статі чоловіки жінки
1990 70,31 65,29 74,85
1991 69,25 64,23 73,97
1992 68,94 63,58 74,04
1993 68,00 62,70 73,08
1994 67,00 61,60 72,35
1995 66,31 60,58 72,17
1996 67,12 61,26 73,11
1997 67,54 61,96 73,13
1998 68,61 63,24 73,85
1999 68,00 62,48 73,50
2000 67,47 61,73 73,34
2001 68,14 62,52 73,78
20021 68,69 63,13 74,29
20031 68,79 63,34 74,24
20041 68,72 63,15 74,31
20051 68,58 62,96 74,26
20061 68,99 63,55 74,41
20071 69,20 63,76 74,61
20081 69,19 63,71 74,61
20091 70,11 64,87 75,21
20101 71,20 66,28 75,82
2011 71,60 66,70 76,08
2012 71,69 66,85 76,23
2013 72,14 67,34 76,61
2014 71,11 66,06 75,97
2015 71,15 66,35 75,71
2016 71,46 66,63 76,05
2017 71,88 67,05 76,45
2018 71,40 66,37 76,27
2019 71,84 66,86 76,62
2020 71,11 66,23 75,84
2021 68,73 64,53 72,83
1 Дані розраховано за два суміжні роки.

Динаміка народження дітей жінками, які не перебували у зареєстрованому шлюбі

ред.

Частка дітей народжених жінками, які не перебували у зареєстрованому шлюбі, по відношенню до загальної кількості народжених у % мала збільшення з 1990 року до 2005 року (максимальний показник за період 1990-2005 становив 26,9%), з 2005 року частка дітей почала поступово зменшуватися[13].

Частка дітей, %[13]
1990 12,6
1991 14,8
1992 15,0
1993 15,8
1994 16,4
1995 17,2
1996 16,6
1997 19,1
1998 21,2
1999 22,9
2000 22,5
2001 23,1
2002 23,9
2003 25,0
2004 25,6
2005 26,9
2006 26,0
2007 25,8
2008 25,4
2009 25,5
2010 26,1
2011 26,2
2012 25,4
2013 26,4
2014 25,1
2015 24,7
2016 23,4
2017 24,1
2018 23,5
2019 24,2
2020 24,6
2021 23,8

Показники причин смертності серед населення за окремими причинами (з 2005 року)

ред.
Всього померлих, осіб (A00-U85) За окремими причинами, осіб:
хвороби системи кровообігу (I00−I99) новоутворення (C00−D48) зовнішні причини смерті

(V01−Y89)

хвороби органів  травлення (K00−K92) хвороби органів дихання (J00−J98) деякі інфекційні та паразитарні хвороби

 (A00−B99)

причини смерті, позначені кодами для особливих цілей (U00−U85) з них від
COVID-19,

вірус іденти-фікований (U07.1)

COVID-19,

вірус неіденти-фікований (U07.2)

2005 46941 32707 4724 4199 1591 902 707 − − −
2006 45496 32043 4752 3845 1468 817 620 − − −
2007 45512 31882 4876 3833 1666 888 631 − − −
2008 45109 31786 4868 3494 1790 836 718 − − −
2009 42544 30571 4855 2866 1593 702 573 − − −
2010 42106 30269 5229 2646 1394 666 507 − − −
2011 40079 27877 5833 2615 1448 701 541 − − −
2012 40130 27713 6172 2472 1510 713 534 − − −
2013 39465 27546 5886 2309 1562 748 468 − − −
2014 41891 29265 6117 2582 1652 794 398 − − −
2015 42606 30123 6158 2416 1615 768 454 − − −
2016 42229 29799 5927 2362 1528 860 386 − − −
2017 40881 28409 5977 2282 1637 694 387 − − −
2018 42600 29863 5804 2234 1690 902 385 − − −
2019 40611 28079 5714 2225 1624 810 348 − − −
2020 44199 30072 5659 2131 1682 1295 285 1542 1420 122
2021 55056 32400 5406 2097 1729 3468 277 7923 7275 648

Шлюб та розлучення серед населення області

ред.
Кількість зареєстрованих

шлюбів, одиниць[13]

Кількість зареєстрованих

розірвань шлюбів, одиниць[13]

1990 30319 14282
1991 30927 15054
1992 23869 15850
1993 26561 15438
1994 24584 14233
1995 26833 13651
1996 18237 13671
1997 21023 12783
1998 19557 12845
1999 21767 12151
2000 16636 13780
2001 19074 12685
2002 19462 12335
2003 22779 11606
2004 16161 11049
2005 19667 11620
2006 20507 11454
2007 24732 11390
2008 19110 10744
2009 18707 8936
2010 17637 81871
2011 20635 11105
2012 16143 10401
2013 18351 10704
2014 19839 9120
2015 21416 9039
2016 16312 9367
2017 17849 9428
2018 16046 11929
2019 16834 10852
2020 12020 9034
2021 15458 9450
1 За даними органів державної реєстрації актів цивільного стану

без урахування розірвань шлюбів, здійснених у судовому порядку.

Міське та сільське населення

ред.
Чисельність наявного населення (за оцінкою) у 2002–2021 роках [15]
Осіб
Загальна

чисельність

населення,%

Питома вага

міського

населення,%

Рік
усе населення
міське сільське
2002 2914212 2289174 625038 99,2 78,5
2003 2887897 2272491 615406 99,1 78,7
2004 2866695 2260343 606352 99,3 78,8
2005 2848347 2251883 596464 99,4 79,0
2006 2829016 2243491 585525 99,3 79,3
2007 2812131 2235607 576524 99,4 79,5
2008 2795919 2227858 568061 99,4 79,7
2009 2782422 2221944 560478 99,5 79,8
2010 2769089 2214470 554619 99,5 80,0
2011 2755108 2205545 549563 99,5 80,0
2012 2742180 2197616 544564 99,5 80,1
2013 2744419 2204935 539484 100,1 80,3
2014 2737242 2202474 534768 99,7 80,5
2015 2731302 2201732 529570 99,8 80,6
2016 2718616 2193536 525080 99,5 80,7
2017 2701188 2178792 522396 99,4 80,7
2018 2694007 2179498 514509 99,7 80,9
2019 2675598 2168353 507245 99,3 81,0
2020 2658461 2158121 500340 99,4 81,2
2021 2633834 2140944 492890 99,1 81,3
Міські населені пункти з кількістю жителів понад 10,0 тисяч (на 2016 рік)
за даними Держкомстату[16][17]
Харків ▲1451,1 Красноград ▼21,2
Лозова ▼57,9 Ківшарівка ▼19,3
Ізюм ▼51,2 Вовчанськ ▼19,0
Чугуїв ▲32,4 Дергачі ▲18,2
Первомайський ▼31,0 Богодухів ▼15,7
Балаклія ▼29,4 Зміїв ▼15,2
Куп'янськ ▼29,2 Слобожанське ▼14,7
Пісочин ▲23,0 Солоницівка ▲13,8
Мерефа ▲22,4 Нова Водолага ▼11,6
Люботин ▼21,9 Високий ▲10,6

Національний склад

ред.

За даними Всеукраїнського перепису населення на території області проживали представники 111 національностей і народностей. У національному складі населення області переважна більшість українців, чисельність яких становила 2048,7 тис. осіб, або 70,7 % від загальної кількості населення. За роки, що минули від перепису населення 1989 року, кількість українців зросла на 2,8% , а їх питома вага серед жителів області - на 7,9 відсоткових пункти. Друге місце за чисельністю посідали росіяни. Їх кількість порівняно з переписом 1989 року зменшилась на 33,2% і нараховувала на дату перепису 742,0 тис. осіб. Питома вага росіян у загальній кількості населення зменшилась на 7,6 відсоткових пункти і становила 25,6%.

Національний склад населення[18][2][3][5][4]

1926 1959 1970 1989 2001
українці 75,4 68,8 66,1 62,8 70,7
росіяни 19,4 26,4 29,3 33,2 25,6
євреї 3,8 3,3 2,7 1,5 0,4
білоруси 0,1 0,5 0,6 0,7 0,5
інші 1,3 1,0 1,2 1,8 1,8

Національний склад районів та міст Харківської області за переписом 2001 року[19]

українці росіяни білоруси
Харків 61,0 34,2 0,5
Ізюм 83,6 13,4 0,4
Куп'янськ 82,4 14,2 0,3
Лозова 77,8 15,3 0,4
Люботин 89,4 8,6 0,3
Первомайський 55,9 38,3 0,5
Чугуїв 54,6 42,8 0,7
Балаклійський район 77,6 20,4 0,4
Барвінківський район 91,1 7,1 0,4
Близнюківський район 90,2 7,8 0,6
Богодухівський район 92,8 5,6 0,7
Борівський район 90,5 8,4 0,3
Валківський район 93,6 5,0 0,5
Великобурлуцький район 73,1 24,9 0,7
Вовчанський район 85,4 12,4 0,5
Дворічанський район 83,7 14,4 0,6
Дергачівський район 80,3 18,2 0,4
Зачепилівський район 84,6 13,4 0,4
Зміївський район 82,3 15,6 0,5
Золочівський район 84,0 14,0 0,6
Ізюмський район 91,0 7,1 0,6
Кегичівський район 89,6 6,5 1,5
Коломацький район 93,2 4,7 1,4
Красноградський район 78,4 19,4 0,7
Краснокутський район 93,9 4,6 0,5
Куп'янський район 88,9 9,5 0,5
Лозівський район 88,9 9,7 0,5
Нововодолазький район 78,9 19,5 0,4
Первомайський район 65,4 32,6 0,7
Печенізький район 92,7 6,5 0,3
Сахновщинський район 92,4 5,8 0,5
Харківський район 75,5 22,2 0,5
Чугуївський район 57,4 40,5 0,4
Шевченківський район 90,3 7,8 0,5

Мовний склад

ред.
Докладніше: Мови Харківської області

Українська мова є єдиною офіційною мовою на всій території області[20][21].

За даними Держстату у 2023/24 навчальному році в Харківській області з 221 336 учнів закладів загальної середньої освіти 220 933 (99,82 %) навчалися в українськомовних класах, 403 (0,18 %) — в російськомовних[22].

За даними перепису 2001 року, українську мову вказали рідною 53,8 % населення області, що на 3,3 відсоткового пункта більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визначили як рідну 44,3 % населення, у порівнянні з минулим переписом населення цей показник зменшився на 3,8 відсоткового пункта. Частка інших мов, які були вказані як рідна, за міжпереписний період збільшилась на 0,5 відсоткового пункта і становила 1,9 %.

 
Найпоширеніша рідна мова у містах і сільрадах Харківської області за переписом 2001 р.

Рідна мова населення Харківської області за результатами переписів, %[18][23][3][5][4]

1926 1959 1970 1989 2001
українська 71,0 61,2 56,5 50,5 53,8
російська 26,1 37,9 42,6 48,1 44,3
інша 2,8 0,9 0,9 1,4 0,9

Рідна мова населення районів і міст обласного підпорядкування Харківської області за переписом населення 2001 р.[24]

українська російська вірменська білоруська
Харків 31,8 65,9 0,2 0,1
м. Ізюм 74,2 23,8 0,3 0,1
Куп'янськ 69,3 25,6 0,1 0,1
Лозова 77,2 17,6 0,1 0,1
Люботин 86,1 12,6 0,1 0,1
Первомайський 42,8 52,7 0,1 0,1
Чугуїв 29,6 69,5 0,2 0,1
Балаклійський район 70,4 28,9 0,1 0,1
Барвінківський район 91,2 7,8 0,1 0,1
Близнюківський район 92,1 6,7 0,3 0,3
Богодухівський район 93,7 5,6 0,2 0,3
Борівський район 91,5 8,1 0,1 0,1
Валківський район 94,2 5,2 0,2 0,2
Великобурлуцький район 71,8 27,3 0,2 0,3
Вовчанський район 85,7 13,2 0,4 0,2
Зміївський район 76,4 22,5 0,1 0,2
Дворічанський район 84,2 15,0 0,1 0,2
Дергачівський район 78,1 21,3 0,1 0,1
Зачепилівський район 84,0 14,9 0,6 0,1
Золочівський район 85,7 13,3 0,4 0,3
Ізюмський район 91,7 7,5 0,1 0,2
Кегичівський район 92,1 5,5 0,3 0,6
Коломацький район 94,0 4,5 0,1 1,1
Красноградський район 77,2 21,9 0,1 0,3
Краснокутський район 94,9 4,4 0,3 0,2
Куп'янський район 88,9 10,4 0,1 0,2
Лозівський район 88,5 10,7 0,0 0,2
Нововодолазький район 77,7 21,5 0,2 0,1
Первомайський район 58,2 41,2 0,1 0,2
Печенізький район 92,8 6,9 0,0 0,2
Сахновщинський район 94,4 4,5 0,3 0,2
Харківський район 63,9 35,2 0,2 0,2
Чугуївський район 45,2 53,9 0,3 0,1
Шевченківський район 91,2 7,8 0,2 0,2
Xарківська область 53,8 44,3 0,2 0,1

Вільне володіння мовами

ред.

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, 88,55% мешканців Харківської області вказали вільне володіння українською мовою, а 83,84% - російською мовою. 95,60% мешканців Харківської області вказали вільне володіння мовою своєї національності.

Вільне володіння мовами найбільш чисельних національностей Харківської області за даними перепису населення 2001 р.[25][26]

своєї

націнальності

українська російська
Українці 95,95% 78,25%
Росіяни 98,97% 70,33%
Білоруси 35,75% 70,64% 86,94%
Євреї 4,24% 75,80% 98,41%
Вірмени 61,22% 52,16% 90,89%
Азербайджанці 69,77% 44,85% 86,51%
Грузини 53,27% 55,60% 86,34%
Татари 35,33% 60,08% 95,86%
Молдовани 48,58% 71,53% 83,35%
В'єтнамці 98,89% 8,93% 32,38%
Цигани 74,37% 62,62% 73,59%
Поляки 21,23% 82,90% 87,24%

Місце народження

ред.

За переписом 2001 року 85,5% населення Харківської області народилися на території України (УРСР), 14,5% населення на території інших держав (зокрема 10,6% - на території Росії/РРФСР). 73,1% населення народилися на території Харківської області, 12,4% - у інших областях України.[27]

Питома вага уродженців різних регіонів України у населенні Харківської області за переписом 2001 року:

уродженців області кількість частка у населенні
Харківської 2117886 73,1
Сумської 50249 1,7
Донецької 47348 1,6
Полтавської 42568 1,5
Луганської 31005 1,1
Дніпропетровської 19686 0,7
Чернігівської 15611 0,5
Житомирської 15109 0,5
Вінницької 12826 0,4
АР Крим 11698 0,4
Хмельницької 10621 0,4
Запорізької 9984 0,3
Рівненської 9809 0,3
Київської 9020 0,3
Львівської 9005 0,3
Черкаської 8845 0,3
Кіровоградської 8563 0,3
Одеської 7303 0,3
Закарпатської 6578 0,2
Волинської 5917 0,2
Івано-Франківської 5594 0,2
Миколаївської 4945 0,2
Херсонської 4847 0,2
м. Києва 4725 0,2
Тернопільської 3835 0,1
Чернівецької 2284 0,1
Севастополя (міськрада) 894 0,0

Міграційні процеси

ред.
Міграційний приріст, скорочення (–), осіб
1990 2800
1991 2900
1992 6600
1993 –4400
1994 –11000
1995 –9100
1996 –8600
1997 –5600
1998 –4800
1999 –1900
2000 –100
2001 0,0
2002 2661
2003 4053
2004 5648
2005 5159
2006 4586
2007 4031
2008 4405
2009 1985
2010 1839
2011 834
2012 15125
2013 5588
2014 8261
2015 4981
2016 797
2017 12069
2018 4534
2019 5436
2020 2843
2021 4701

Зайнятість населення

ред.

Сфери зайнятості населення області за переписом 2001 року[28]

сфера діяльності кількість зайнятих частка
Обробна промисловість 232 865 22,9%
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство 144 143 14,2%
Оптова та роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту 120 758 11,9%
Освіта 92 804 9,1%
Охорона здоров'я та соціальна допомога 75 565 7,4%
Транспорт і зв'язок 67 666 6,7%
Державне управління 58 425 5,7%
Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам 48 270 4,8%
Виробництво електроенергії, газу та води 41 321 4,1%
Неточно вказали або не вказали вид діяльності 38 416 3,8%
Будівництво 31 811 3,1%
Колективні, громадські та особисті послуги 29 945 2,9%
Готелі та ресторани 13 342 1,3%
Фінансова діяльність 9 132 0,9%
Добувна промисловість 7 794 0,8%
Послуги домашньої прислуги 3 209 0,3%
Рибне господарство 470 0,0%
Екстериторіальна діяльність 165 0,0%
Всього зайнятих економічною діяльністю 1 016 101 100,0%

За даними Державної служби статистики України у 2021 році в Харківській області усього було зайнято у секторах господарства 1 181,1 тис. осіб населення у віці 15–70 років.[29]

Зайняте населення за видами економічної діяльності (2021 рік)[30]
Види діяльності Кількість зайнятих, тис.осіб
сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство 153,3
промисловість 217,9
будівництво 55,2
торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів 285,4
транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність 75,3
тимчасове розміщування й організація харчування 17,0
інформація та телекомунікації 27,6
фінансова та страхова діяльність 10,0
операції з нерухомим майном 33,2
професійна, наукова та технічна діяльність 36,9
діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування 20,7
державне управління й оборона; обов'язкове соціальне страхування 52,5
освіта 97,9
охорона здоров'я та надання соціальної допомоги 65,2
мистецтво, спорт, розваги та відпочинок 13,2
інші види економічної діяльності 19,8

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Статистический сборник. Население СССР (Численность, состав и движение населения) [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.] — М., 1975
  2. ↑ а б Чорний С. Національний склад населенняв України в ХХ сторіччі (2001)
  3. ↑ а б в Итоги Всесоюзной переписи населения 1970 года. Том IV — М., Статистика, 1973
  4. ↑ а б в Перепис 1989. Розподіл населення за національністю та рідною мовою (0,1). Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 19 березня 2022.
  5. ↑ а б в Всеукраїнський перепис населення 2001. Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 20 серпня 2014.
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 20 серпня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ на 1 липня 1941, згідно з Атлас «Історія України. 11 клас» (ДНВП «Картографія», 2015)
  8. ↑ на 1 травня 1944, згідно з Атлас «Історія України. 11 клас» (ДНВП «Картографія», 2015)
  9. ↑ ukrstat.gov.ua(укр.)
  10. ↑ а б Чисельність населення (щомісячна інформація) — Головне управління статистики у Харківській області. kh.ukrstat.gov.ua. Процитовано 18 травня 2024.
  11. ↑ а б «Численность, состав и движение населения СССР» Статистические материалы. — М., 1965. Архів оригіналу за 19 квітня 2015. Процитовано 12 квітня 2015.
  12. ↑ а б в г д Демографічний паспорт регіонів — Кількість живонароджених, померлих і природний приріст (+/-) населення [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.]
  13. ↑ а б в г д е ж и Населення — Головне управління статистики у Харківській області. kh.ukrstat.gov.ua. Процитовано 18 травня 2024.
  14. ↑ (рос.) Естественное движение населения регионов республик СССР (кроме РСФСР), 1933-1976, 1977-1990 [Природний рух населення регіонів республік СРСР (крім РРФСР), 1933-1976, 1977-1990]. Демоскоп Weekly (статистичний збірник). М. Архів оригіналу за 24 грудня 2021.  
  15. ↑ Демографічний щорічник "Населення Харківської області", 2020 Укрстат. Процитовано 11 травня 2023
  16. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2014 року»,  — Київ, Державна служба статистики України, 2014. Архів оригіналу за 23 січня 2013. Процитовано 4 жовтня 2014.
  17. ↑ При зазначенні динаміки народонаселення бралась до уваги зміна за період з січня 2013 по січень 2014 року
  18. ↑ а б Всесоюзная перепись населения 1926 года. Том .XI-XIII Украинская ССР - М.: Изд-е ЦСУ Союза ССР.
  19. ↑ Дністрянський М. C. — Етногеографія України: навч. посібник [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  20. ↑ Про забезпечення функціонування української мови як державної. Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 25 березня 2020.
  21. ↑ У Харківській області скасували регіональний статус російської мови. Еспресо TV. 13 грудня 2018. Процитовано 13 грудня 2018.
  22. ↑ (укр.) Загальна середня освіта в Україні у 2023 році — Сайт Державної служби статистики України
  23. ↑ Кабузан В. М. — «Украинцы в мире: динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год: формирование этнических и политических границ украинского этноса». Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 12 квітня 2015.
  24. ↑ Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 28 березня 2013.
  25. ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 | Результати | Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство | Розподіл населення окремих національностей за іншими мовами, крім рідної, якими володіють | Результат вибору:. 2001.ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 12 серпня 2016.
  26. ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 | Результати | Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство | Розподіл населення за національністю та рідною мовою | Результат вибору:. 2001.ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 12 серпня 2016.
  27. ↑ Статистичний збірник «Населення України за місцем народження та громадянством за результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року». Архів оригіналу за 17 травня 2015. Процитовано 5 квітня 2015.
  28. ↑ Статистичний збірник «Зайняте населення України. Кількість зайнятого населення та його розподіл за видами економічної діяльності». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 квітня 2015.
  29. ↑ Робоча сила України, 2021. Статистичний збірник. Державна служба статистики України Процитовано 11 травня 2023
  30. ↑ Зайняте населення за видами економічної діяльності по регіонах у 2021 році Держстат України. Процитовано 18 травня 2024 року
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Населення_Харківської_області&oldid=43662858