Мови Харківської області
Мовний склад Харківської області характеризується наявністю 2 основних мов, які домінують у всіх районах та містах області, української та російської.
Рідна мова населення Харківської області за результатами переписів, %[1][2][3][4]
| 1959 | 1970 | 1989 | 2001 | |
|---|---|---|---|---|
| українська | 61,2 | 56,5 | 50,5 | 53,8 |
| російська | 37,9 | 42,6 | 48,1 | 44,3 |
| інша | 0,9 | 0,9 | 1,4 | 0,9 |
Географічний розподіл ред.
Рідна мова населення районів і міст обласного підпорядкування Харківської області за переписом населення 2001 р.[5]
| українська | російська | вірменська | білоруська | |
|---|---|---|---|---|
| Харківська область | 53,8 | 44,3 | 0,2 | 0,1 |
| Харків | 31,8 | 65,9 | 0,2 | 0,1 |
| м. Ізюм | 74,2 | 23,8 | 0,3 | 0,1 |
| Куп'янськ | 69,3 | 25,6 | 0,1 | 0,1 |
| Лозова | 77,2 | 17,6 | 0,1 | 0,1 |
| Люботин | 86,1 | 12,6 | 0,1 | 0,1 |
| Первомайський | 42,8 | 52,7 | 0,1 | 0,1 |
| Чугуїв | 29,6 | 69,5 | 0,2 | 0,1 |
| Балаклійський район | 70,4 | 28,9 | 0,1 | 0,1 |
| Барвінківський район | 91,2 | 7,8 | 0,1 | 0,1 |
| Близнюківський район | 92,1 | 6,7 | 0,3 | 0,3 |
| Богодухівський район | 93,7 | 5,6 | 0,2 | 0,3 |
| Борівський район | 91,5 | 8,1 | 0,1 | 0,1 |
| Валківський район | 94,2 | 5,2 | 0,2 | 0,2 |
| Великобурлуцький район | 71,8 | 27,3 | 0,2 | 0,3 |
| Вовчанський район | 85,7 | 13,2 | 0,4 | 0,2 |
| Зміївський район | 76,4 | 22,5 | 0,1 | 0,2 |
| Дворічанський район | 84,2 | 15,0 | 0,1 | 0,2 |
| Дергачівський район | 78,1 | 21,3 | 0,1 | 0,1 |
| Зачепилівський район | 84,0 | 14,9 | 0,6 | 0,1 |
| Золочівський район | 85,7 | 13,3 | 0,4 | 0,3 |
| Ізюмський район | 91,7 | 7,5 | 0,1 | 0,2 |
| Кегичівський район | 92,1 | 5,5 | 0,3 | 0,6 |
| Коломацький район | 94,0 | 4,5 | 0,1 | 1,1 |
| Красноградський район | 77,2 | 21,9 | 0,1 | 0,3 |
| Краснокутський район | 94,9 | 4,4 | 0,3 | 0,2 |
| Куп'янський район | 88,9 | 10,4 | 0,1 | 0,2 |
| Лозівський район | 88,5 | 10,7 | 0,0 | 0,2 |
| Нововодолазький район | 77,7 | 21,5 | 0,2 | 0,1 |
| Первомайський район | 58,2 | 41,2 | 0,1 | 0,2 |
| Печенізький район | 92,8 | 6,9 | 0,0 | 0,2 |
| Сахновщинський район | 94,4 | 4,5 | 0,3 | 0,2 |
| Харківський район | 63,9 | 35,2 | 0,2 | 0,2 |
| Чугуївський район | 45,2 | 53,9 | 0,3 | 0,1 |
| Шевченківський район | 91,2 | 7,8 | 0,2 | 0,2 |
Українська мова ред.
Українська мова на Харківщині — літературна українська мова у Харківській області, що активно вживається в усіх сферах життя як українською більшістю населення, так і частково національними меншинами.[джерело?]
Українська мова є рідною 53,8% населення області (2001), що на 3,3 відсоткового пункта більше, ніж за даними перепису 1989 року.[3]
Ступінь національної самоідентифікації мешканців області досить високий, мешканці Харківщини досконало володіють українською літературною мовою і користуються нею в офіційному спілкуванні: університетське середовище, сфера освіти, політика, громадські організації, сфера громадського харчування, транспорт. Українська літературна мова на Харківщині - це мова інтелігенції, творчої еліти, богеми, літераторів, викладачів, освічених людей з високим ступенем національної самосвідомості. Вони користуються українською не лише в офіційному, але і в побутовому спілкуванні.[джерело?]
Джерела ред.
- ↑ Кабузан В. М. — «Украинцы в мире: динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год: формирование этнических и политических границ украинского этноса». Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 12 квітня 2015.
- ↑ Итоги Всесоюзной переписи населения 1970 года. Том IV — М., Статистика, 1973
- ↑ а б Всеукраїнський перепис населення 2001. Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 25 серпня 2014.
- ↑ Перепис 1989. Розподіл населення за національністю та рідною мовою (0,1). Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 18 березня 2022.
- ↑ Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 29 грудня 2013.