Краснокутський район

район у Харківській області (Україна)

Красноку́тський райо́н — колишній район у північно-західній частині Харківської області. Створений — 1923 року. Площа — 1040,8 км², водні ресурси — 1085,7 га. Населення — 31,354 тисяч осіб (станом на 1 грудня 2004 року). Адміністративний центр — селище Краснокутськ.

Краснокутський район
адміністративно-територіальна одиниця
Coat of Arms of Krasnokutskiy Raion in Kharkiv Oblast.png Flag of Krasnokutskiy Raion in Kharkiv Oblast.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті Харківська область
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область: Харківська область
Код КОАТУУ: 6323500000
Утворений: 1923
Населення: 28 163 (на 1.02.2016)
Площа: 1040.8 км²
Густота: 27,1 осіб/км²
Тел. код: +380-5756
Поштові індекси: 62000—62053
Населені пункти та ради
Районний центр: Краснокутськ
Селищні ради: 2
Сільські ради: 11
Смт: 2
Села: 48
Селища: 16
Районна влада
Голова ради: Нікітенко Микола Павлович
Голова РДА: Раїна Юрій Іванович[1]
Вебсторінка: Краснокутська РДА
Краснокутська районна рада
Адреса: 62002, Харківська обл., Краснокутський р-н, смт. Краснокутськ, вул. Карла Маркса, 1
Мапа

Commons-logo.svg Краснокутський район у Вікісховищі

На півночі район межував з Охтирським районом Сумської області, на заході — з Чутівським та Котелевським районами Полтавської області. На півдні — з Коломацьким, на сході — з Богодухівським районом Харківської області.

Ліквідований — у 2020 році. Територія району увійшла до Богодухівського району.

КліматРедагувати

Клімат Краснокутського району помірно континентальний. Зима починається в середині листопада. І тоді переважає хмарна погода, відносна вологість збільшується до 80-90 %. Сніговий покрив зберігається в середньому 100–110 днів. Взимку випадає близько 20-25 відсотків річної кількості опадів, переважно — сніг. Зима з частими відлигами, інколи настільки інтенсивними, що поверхня землі залишається взагалі без снігу. Найхолодніший місяць — січень. Його абсолютний мінімум — 40 °C.

Весна починається в останніх числах березня. У квітні можливе пониження нічної температури до — 10-15 °С. Бувають снігопади. Весна часто затяжна і супроводжується поверненням холоду.

Літо починається всередині травня. Воно тепле, помірне, інколи — жарке, з невеликими опадами. Найтепліший місяць — липень. Максимальна температура +39 °C.

ІсторіяРедагувати

У давні часи по території району проходив відомий Муравський шлях, по якому татари переганяли полонених людей на південь, у Кафу.

Центр району — селище Краснокутськ — одне з найстаріших населених пунктів Слобідської України. Перша згадка про тоді ще Красний Кут відноситься до середини XVII століття. Красний Кут означає «мальовничий куток», «прекрасна сторона». Він був заснований, як один з опорних пунктів захисту кордонів Російської імперії від нападів татар.

У 1651 році, після битви під Берестечком, група переселенців з Задніпрянщини й козаки Корсунського полку оселилися під захистом лісів на пагорбах вздовж річки Мерла. Ця дата вважається датою заснування Краснокутська.

Козаки Краснокутської сотні брали участь у походах 1687 і 1689 років проти кримських татар, а в 1695-96 роках — в Азовських походах російського царя Петра І. У 1709 році по річці Мерла проходила бойова лінія шведських і російських військ. Неподалік від Краснокутська (поблизу села Городнє) відбулась битва росіян зі шведами.

Після ліквідації полкового розмежування Слобожанщини Краснокутськ став центром Краснокутського комісарства Ахтирської провінції Слобідсько-Української губернії. У 1773 році в селищі налічувалися 4134 мешканця, в тому числі 3741 військовий обиватель, 170 підданих. Понад 200 осіб належало до привілейованих станів (військові, військові у відставці, колишня козацька старшина та інші)[2].

Після створення у 1780 році Харківського намісництва Краснокутськ був центром повіту. У 1796 році він став позаштатним містом Богодуховського повіту Слобідсько-Української (з 1835 року — Харківської) губернії.

21 вересня 1781 року сенат Російської імперії затвердив герб Краснокутська, на зеленому полі якого зображено ріг достатку з плодами і квітами та Меркуріїв жезл, що символізував торгівлю і процвітання, а на срібному — сім черешень, що означали садівництво, бо основним заняттям жителів Краснокутська було саме садівництво та сільське господарство.

 
Герб Краснокутська 1781 р.

У пореформений період, особливо наприкінці XIX століття, навколо Краснокутська виникло кілька великих економій капіталістичного типу, провідною культурою в яких були цукрові буряки.

Краснокутський район був створений у серпні 1923 року відповідно до адміністративно-територіального поділу із Краснокутської, Козіївської, Пархомівської, Качалівської і Мурафської волостей. У повоєнні роки до його складу увійшли села Колонтаїв, Любівка, Костянтинівка, Котелевка, Слобідка, Каплунівка, Рябоконеве та інші населені пункти.

Друга світова війнаРедагувати

У Другу світову війну майже 9500 мешканців району пішло на фронт. Серед них — старший лейтенант А. Прокопенко, удостоєний 6 урядових нагород; стрілець-автоматник, кавалер ордена Слави II і III ступеня В. Безкоровайний та багато інших. 7400 з них — не повернулися додому.

Краснокутський район першим в області був захоплений німцями. У вересні 1941 року на його території розгорнулися жорстокі бої. Під натиском переважаючих сил ворога радянські війська залишили район і 9 жовтня 1941 року його окупували німці. Воювати з ними продовжили місцеві партизани. Формуванням бойових груп і загонів керував секретар райкому партії О. Корабельщиков і старий партизан С. Соболь[3]. Було розроблено план дій партизанських загонів у Костянтинівці, Мурафі, Краснокутську та Козіївці.

У Краснокутську також діяла підпільна група. Її члени записували і розповсюджували повідомлення Радінформбюро, писали і розклеювали листівки, в яких закликали населення до боротьби[3]. Німці повісили і розстріляли багатьох активістів, підпільників та учасників партизанського руху. Донька Петра Наливайка згадувала:

«Дуже боляче, що батька вистежили і схопили свої, тобто поліцаї. Вони вночі зайшли до хати і накинулись, як звірі, бити батька прикладами, поперелякували нас — малих дітей і маму, а потім батька повели на допит[3]».

Район був в окупації 23 місяці. Від німців його звільнили 10 жовтня 1943 року війська 90-ї гвардійської стрілецької дивізії і 20-го гвардійського корпусу в ході Бєлгородсько-Харківської операції. У визволенні району також брала участь 71-ша стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора Никифора Замировського, яку підтримував 680-й протитанковий артилерійський полк. Велику мужність і відвагу проявили бійці 5 батареї цього полку і особливо сержант Олексій Майоров та рядовий Іван Нестеров (обидва героїчно загинули 20 серпня 1943 року в бою під селом Степанівка, посмертно удостоєні звання Героя Радянського Союзу).

Вибори 2014Редагувати

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Краснокутського району було створено 30 виборчих дільниць. Явка на виборах склала — 53,32% (проголосували 12 112 із 22 715 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 46,24% (5 601 виборців); Михайло Добкін — 14,56% (1 763 виборців), Юлія Тимошенко — 12,38% (1 500 виборців), Олег Ляшко — 7,85% (951 виборців), Сергій Тігіпко — 4,66% (564 виборців), Анатолій Гриценко — 4,31% (522 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,56%.[4]

Ліквідація районуРедагувати

19 липня 2020 року Краснокутський район увійшов до складу Богодухівського району згідно Постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року в рамках Адміністративно-територіальної реформи в Україні[5].

Адміністративний поділРедагувати

Район адміністративно-територіально поділявся на 2 селищні ради та 11 сільських рад, які об'єднували 66 населених пунктів (2 смт та 64 сільські населені пункти) та підпорядковувалися Краснокутській районній раді[6].

Місцеві ради:

Вид ради Кількість депутатів
Районна
39
Селищні — 2
47
Сільські — 11
185

ЕкономікаРедагувати

Краснокутський район відносився до районів аграрного типу, спеціалізувався на виробництві сільськогосподарської продукції.

Площа сільськогосподарських угідь (по всіх товаровиробниках, включаючи підсобні господарства) — 75 158 га. Із них:

  • рілля — 62 955 га,
  • зрошувальні землі — 1 070 га,
  • сади — 1 099 га,
  • пасовища — 5 515 га,
  • сіножаті природні — 4 518 га,
  • листяні та хвойні дерева — 18 000 га.

Сільськогосподарських підприємств в районі було 31, а фермерських господарств — 64.

У структурі сільськогосподарського виробництва на рослинництво припадало 89,9 %, на тваринництво — 10,1 %. Основний напрямок виробництва у рослинництві був вирощування зернових і технічних культур.

Основні напрямки виробництва у тваринництві:

Промислових підприємств в районі було 5 (на самостійному балансі, без підприємств малого бізнесу):

  • Дублянський спиртзавод;
  • ЗАТ «Краснокутський маслозавод»;
  • ТОВ «Козіївське»;
  • Водоканалізаційна дільниця;
  • ТОВ «Мурафський цукровий завод».

НаселенняРедагувати

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[7]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 14 954 2954 1991 4371 3692 1850 96
Жінки 18 161 2720 1891 4314 4609 4105 522


Населення Краснокутського району (станом на 1 грудня 2004 року) — 31,354 тисяч осіб. У тому числі:

  • міського — 9 636 тисяч осіб;
  • сільського — 21 718 тисяч осіб.

Чоловіків — 14 605 осіб (або 45,2 % від загальної чисельності). Жінок — 17 706 осіб (або 54,8 % від загальної чисельності).

В районі мешкало 10 375 пенсіонерів (або 33 % наявного населення), з них:

  • за віком — 9640 осіб (або 92,9 % від загальної кількості пенсіонерів);
  • за інвалідністю — 1312 осіб (включаючи військовослужбовців).

Щільність населення по району була 30,1 осіб на 1 км². Рівень народжуваності (на 1 тис. населення) — 8,9 осіб. Рівень смертності (на 1 тис. населення) — 25 осіб.

Соціальна сфераРедагувати

ОсвітаРедагувати

В районі працювало 23 навчальних заклади, в тому числі:

Навчальний заклад Кількість
Гімназія
1
ЗОШ
20
ПТУ
1
Музичні школи
1

А також:

  • дошкільні заклади — 8,
  • будинки творчості — 2,
  • спортивні зали — 14.

МедицинаРедагувати

В Краснокутському районі було 33 медичні установи, у тому числі:

Медичні установи Кількість
Лікарні
1
Амбулаторії сімейного лікаря
12
ФАП
20

КультураРедагувати

В Краснокутському районі було 56 закладів культури.

Заклад культури Кількість
Будинки культури
21
Бібліотеки
26
Сільські клуби
27
Музеї
1
Школи естетичного виховання
1

На території району діяло 5 релігійних громад:

Релігійна громада Кількість осередків
Українська православна церква
10
Українська автокефальна православна церква
2
Євангельські християни — баптисти
8
Християни віри Євангельської (п'ятидесятники)
2
Свідки Єгови
1

На території району було встановлено 3 пам'ятники Леніну і 40 пам'ятників радянським воїнам, загиблим на фронтах Другої світової війни. В районному центрі — споруджений Меморіал Слави з вічним вогнем та встановлений на постамент літак (у 1981 році) — на 50-ліття першого випуску курсантів колишнього Краснокутського авіаційного технікуму. У 2001 році в центрі Краснокутська було встановлено пам'ятний знак засновнику селища, полковнику козацького Корсунського полку Івану Штепі.

ТуризмРедагувати

Персоналії районуРедагувати

НародилисяРедагувати

ПроживалиРедагувати

Селища-побратимиРедагувати

10 липня 2010 року керівництво Краснокутського району і селища Партеніт (Крим) підписали угоду про співпрацю між регіонами[9]. Сторони домовилися про культурні і освітні обміни, працевлаштування жителів Краснокутського району під час туристичного сезону в Криму і спортивні змагання.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Розпорядження Президента України від 17 квітня 2020 року № 281/2020-рп «Про призначення Ю.Раїни головою Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області»
  2. Багалей Д. И. Материалы для истории колонизации и быта Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губерний. — Х., 1890, — Т. 2. — С. 345.
  3. а б в Чичибаба Олексій. Народні месники[недоступне посилання з липня 2019] // Неофіційний сайт Краснокутська
  4. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 13 квітня 2016. 
  5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  6. Адміністративно-територіальний устрій Краснокутського району [Архівовано 11 червня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
  7. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Харківська область (осіб) - Регіон, 5 рiчнi вiковi групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком... 2001]. 
  8. Катрич Алексей Николаевич. Биография. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 6 березня 2012. 
  9. Краснокутськ став районом-побратимом Партеніта [Архівовано 24 серпня 2010 у Wayback Machine.]// На сайті газети «Главное»: glavnoe.ua

ПосиланняРедагувати

Сумська область
(Охтирський район)
Сумська область
(Великописарівський район)
Богодухівський район
Полтавська область
(Котелевський район)
  Богодухівський район
Валківський район
Полтавська область
(Котелевський район)
Полтавська область
(Чутівський район)
Коломацький район