Відкрити головне меню

Машів

село в Любомльському районі Волинської області України

Маші́в — село в Україні, в Любомльському районі Волинської області. Населення становить 735 осіб. Площа 3,55 км², середня висота над рівнем моря — 189 м.

село Машів
Mashiv gerb.png Mashiv prapor.png
Герб Прапор
Церква святої Варвари в селі
Церква святої Варвари в селі
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Любомльський
Рада/громада Машівська сільська рада
Код КОАТУУ 0723382801
Основні дані
Населення 735
Площа 3,55 км²
Густота населення 207,04 осіб/км²
Поштовий індекс 44343
Телефонний код +380 3377
Географічні дані
Географічні координати 51°11′25″ пн. ш. 24°06′54″ сх. д. / 51.19028° пн. ш. 24.11500° сх. д. / 51.19028; 24.11500Координати: 51°11′25″ пн. ш. 24°06′54″ сх. д. / 51.19028° пн. ш. 24.11500° сх. д. / 51.19028; 24.11500
Середня висота
над рівнем моря
189 м
Водойми р. Гапа
Місцева влада
Адреса ради 44343, Волинська обл., Любомльський р-н, с. Машів, тел. 33-1-42
Карта
Машів. Карта розташування: Україна
Машів
Машів
Машів. Карта розташування: Волинська область
Машів
Машів
Мапа

Машів у Вікісховищі?

Пам'ятник землякам

Походження назвиРедагувати

Щодо походження назви села існують 3 легенди:

  • в першій йдеться про те, що біля села розташовувались козацькі сторожові вежі, з яких оглядали навколишню місцевість, а при наближенні ворога вартові повідомляли розмахуючи руками, тому від слова «машут» і пішла назва села Машів;
  • друга твердить, що на території села проживала поміщиця Маша, яка і дала своє ім'я для назви села;
  • третя свідчить, що назва села пішла від польського слова «маш», тобто «маєш», так як на території села мали земельні наділи польська шляхта, їх місцеве населення називали «осадниками»[1].

Органи владиРедагувати

Село Машів є самостійною адміністративно-територіальною одиницею у складі Любомльського району Волинської області. Територія села як адміністративно-територіальної одиниці та її межі затверджені районною радою у 1992 році та складається з території села Машів[1].

ГеографіяРедагувати

Машів знаходиться майже в центральній частині Любомльського району і межує на півночі з селом Скиби, на заході — з селом Вишнів, на півдні — з селом Радехів, на сході — з селом Хворостів. Відстань від села до районного центру міста Любомль становить 5 км, найближчої залізничної станції — 3 км, кордону з Польщею — 25 км, до обласного центру міста Луцьк — 130 км, до столиці України міста Київ — 450 км.

За 1,5 км на північ від села проходить міжнародна автомагістраль E373 (збігається із М07) Варшава-Люблін-Ковель-Сарни-Коростень-Київ), на відстані 5 км на захід — автошлях Володимир-ВолинськийБрест. Шлях від облцентру Луцька проходить автотрасою М19, яка збігається із єврошосе E85, і згодом переходить в автошлях М07.

Село Машів розташоване на плоскій рівнині Поліської низовини, де абсолютні висоти над рівнем моря становлять 180 м. Біля села бере початок річка Гапа, яка впадає в Західний Буг.

Клімат помірно континентальний з теплим і вологим літом, порівняно теплою малосніжною зимою. Територія села характеризується переважно дерново-підзолистими ґрунтами. Рослинність належить до лісового, лучного та болотяного типів. В лісах переважають широколистяні та соснові насадження.

Територія села займає 2830,8 га, з них використовується 1068,77 га.

З корисних копалин наявні будівельний пісок (баласт), жовта та біла глина. Глибина залягання водоносного шару 30-50 м[1].

Історія селаРедагувати

Перші поселення на території села з'явилися ще у 3-5 століттях, про що свідчать поховання на Мельниковому кургані, які було розкопано в 1963 році при будівництві автотраси Київ-Варшава.

Згадка про село Машів є у 15 столітті, але з'явилось воно не пізніше 12 століття. Церква згадується вже у 1510 році.

Це село завжди мало багато родовитих власників. Серед них гетьман Вишневецький, князь Владислав Воронецький[2] польський генерал Виджґа, пізніше землевласники Берна, Петропавловські, Голембійовські, Конаховичі, Гловацькі. В селі проживали батьки видатного польського письменника Болеслава Пруса (Гловацького), за три місяці до народження майбутнього письменника пани Гловацькі переїхали до Грубешова (тепер Польща). Саме цю місцевість в селі і досі називають Гловаччиною[1].

У книзі Олександра Цинкаловського «Стара Волинь і Волинське Полісся» зустрічаємо такі рядки:

«
МАШІВ, село, Володимирський пов., Любомельська вол., 58 км від м. Володимира. В кінці 19 ст. було там 139 дом. і 895 жителів, дерев’яна церква, стара, з кінця 16 або початку 17 ст., трьохзрубна школа і вітряк. До року 1914 переховувались там цікаві рукописні і стародруковані книжки, а також рештки архіву. На терені села знайдено мідяний котел, в якому було три кусники золота і монета Марка Аврелія, а в останніх часах, при будові шоси натраплено на оселю з римської доби (3-4 ст.). За переписом 1911 р. до великої зем. власности в селі М. належало 1,717 дес.[3]
»

Сільська рада утворена в 1939 році. Першим головою сільської ради був Вигура Юрій Іванович, якого вбили у лісі в 1944 році бандити. В довоєнні роки на території ради було 11 хуторів: Запуст, Крушник, Хирища, Приступиха, Піддубів'я, Мокриня, Смолод, Малиння, Пересика, Грабово, Стручча. Цими назвами до нашого часу називаються земельні урочища. В роки війни нацисти спалили Запуст, Крушник, Хирища, Приступиху.

Під час Німецько-радянської війни багато селян брали участь у бойових діях, двоє чоловіків — Романюк Олексій та Шамук Олександр воювали в партизанському загоні Ковпака. В боях загинуло 49 чоловік, з них 20 — пропало безвісти. Також багато мирних селян загинуло під час Українсько-Польського конфлікту в 19431944 роках.

В 1950-х роках всіх хуторян примусово переселено в село.

В 1961 році село увійшло до складу Радехівської сільської ради, але у 1975 році знову відновлено Машівську сільську раду, до складу якої входить одне село — Машів.

На території села зберігся будинок колишнього польського пана Голебійовського 1904 року побудови, в післявоєнний час в ньому розміщувалась МТС, нині це сільський будинок культури[1].

ЕкономікаРедагувати

На території села Машів функціонують:

  • приватна деревообробна пилорама, здійснює розпилку деревини, надає послуги населенню;
  • кемпінг «Машівський бір» — туристичний комплекс, який займає територію 1,5 га і складається з автостоянок на легкові та вантажні автомобілі, готельних будиночків, ресторану (на 100 чол.) та лазні (на 10 чол.);
  • два магазини.

Також в селі з 1949 року до 2000 року функціонувало сільськогосподарське колективне господарство, яке у 2000 році стало приватним і завершило своє існування в березні 2005 року[1].

Соціальна сфераРедагувати

РелігіяРедагувати

ПерсоналіїРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и «Історія міста, селища та сіл Любомльського району» з сайту Любомльської районної ради. Архів оригіналу за 13 грудень 2010. Процитовано 29 січень 2012. 
  2. Jerzy Dunin-Borkowski. Almanach błękitny. Genealogia żyjących rodów polskich.— Lwów, 1909.— S. 155. (пол.)
  3. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року в 2-х томах. Т. 2. — Вінніпег, 1986. — 578 с.
  4. а б «Паспорт села Машів Машівської сільської ради» на офіційному сайті Любомльської районної ради. Архів оригіналу за 26 травень 2012. Процитовано 29 січень 2012. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати