Кражяй
Кражяй (лит. Kražiai, пол. Kroże, біл. Кро́жы, рос. Кроже) — містечко в Кельмеському районі Литви, адміністративний центр Кражяйського староства, розташоване в 16 км на захід від Кельме. Відповідно до офіційної литовської класифікації, Кражяй належить до етнографічного регіону Жемайтія.
Местечко
Координати 55°36′ пн. ш. 22°40′ сх. д. / 55.600° пн. ш. 22.667° сх. д.Координати: 55°36′ пн. ш. 22°40′ сх. д. / 55.600° пн. ш. 22.667° сх. д.
|
Географія
ред.Містечко розташоване на Жемайтській височині. По ньому протікає річка Кражанте, правий приплив Дубіси. Кражяй з'єднує шосе з такими прилеглими містечками як Немакщяй, Кальтіненай, Каркленай, Ужвентіс. На північній околиці містечка знаходиться ботанічний заповідник.
Інфраструктура та пам'ятки
ред.
Поштове відділення, амбулаторія, гімназія (у 1944—2006 роках середня школа), центр культури імені Сарбевія (Сарбєвського), бібліотека (1937), краєзнавчий музей (1988). Є три площі.
Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в стилі пізнього бароко (почато зведення за проектом архітектора Томаша Жебровського в 1757 р.; завершено спорудження ремісником Трецер) входить до ансамблю сакральних будов, що включає огорожу з воротами (середина XVIII століття) і кам'яну каплицю Святого Роха). У храмі є цінний бароковий вівтар зі скульптурами (друга половина XVIII століття), а також оклад образу Вознесіння Діви Марії, орнаментований хрест, дерев'яні лави (з XIX століття), у каплиці — образ Святого Георгія (друга половина XVIII століття) та дерев'яна статуя Святого Іоанна Непомука (XIX століття).
Збереглася ренесансна двоповерхова будівля бурси (гуртожитку) єзуїтського колегіуму, побудована, як передбачається, в 1693 році. У колегіумі (потім став гімназією) викладали Матей Казимир Сарбевський, Альберт Віюк-Коялович, Мотеюс Валанчюс, Адам Крупський[1]; навчалися Діонізас Пошка, Симонас Станявічюс, Людвік Адам Юцевич.
Населення
ред.Станам на 1790 р. у Кражяй було 160 дворів[2].
У 1841 р. налічувалося 502 жителя, у 1897 р. — 1761, у 1923 р. — 1603, у 1959 р. — 972, у 1970 р. — 927, у 1979 р. — 959.
За переписом населення 1989 р. — 784, у 2011 р. — 603. На даний час є 570 мешканців (2018)[3].
Історія
ред.Перша письмова згадка про Кражяй (Крожи) датується 1253 роком серед різноманітних земельних володінь, подарованих Міндовгом Тевтонському ордену[4].
Населений пункт згаданий у 1385 р., як замок — у 1394 р., волость — у 1410 році. У 1416 р. було збудовано костел. З 1480 р. Кражяй називається містечком. У списках непривілейованих міст Литви 1529—1567 років. У середині XVI століття засновано початкову школу.
З початку XV століття до 1556 р. Кражяй належав Кезгайлам. Після 1559 р. Кражяй дісталося Радзівілам. Микола Радзивіл Чорний збудував тут у 1565 р. кам'яний замок. З 1566 р. до кінця XVI століття в Кражяю збиралися сеймики жямайтської шляхти. У 1570—1740 роках тут діяла духовна семінарія (у 1629—1742 рр. належала вона до Жемайтійської єпархії), потім вона була переведена до Варняй. На початку XVII століття Кражяй стало осередком контрреформації. В 1607 р. тут був заснований єзуїтський монастир, в 1639 р. — монастир бенедиктинок (в 1757—1763 роках побудований костел, через який в 1893 р. сталася «Кразька різанина»), в 1758 — монастир маріавіток[3].
У середині XVII століття та на початку XVIII століття Кражяй постраждало від воєн; пожежі знищували містечко у 1780, 1807, 1845 та 1847 роках.
1614 року засновано єзуїтський колегіум з великою бібліотекою, в XVII-XVIII століттях діяв шкільний театр (близько 30 постановок).
1780 року Кражяй отримало привілей на аукціони та ярмарки. У результаті третього поділу Речі Посполитої (1795 р.) Кражяй увійшло до складу Російської імперії.
1817 року колегіум перетворено на світську гімназію. 1823 року у гімназії діяла антиурядова організація учнів «Чорні брати» (протидії російському уряду). 1844 року гімназію було переведено до Каунаса.
Під час Січеквого повстання 1863 року вікарій Владислав Дембський організував загін повстанців, читав у костелі повстанський маніфест, закликаючи приєднатися до повстання та не підкорятися російській владі.
1893 року на всю Європу прогриміли події в Кражяї, що в народі отримали назву Кражяйська різанина. Того року в Кражяї за наказом російського імператора Олександра III було закрито бенедиктинський монастир, і місцева влада мала забезпечити руйнування костелу. Коли прибули жандарми, місцеві віряни-католики почали чинити опір. Донські козаки залишили по собі поранених і вбитих місцевих мешканців, зґвалтованих жінок. Жорстока поведінка влади викликала резонанс у Світі, ноту протесту до Росії направив Ватикан. Внаслідок великого резонансу вже інший цар, Микола II, багатьом засудженим замінив каторгу на в'язницю, скасував наказ зруйнувати храм, який був просто закритий.[5]
З початку XIX століття до 1950 року був центром волості, пізніше — апілінки та центральною садибою колгоспу.
З 1918 р. Кражяй у складі Литви.
Під час Другої світової війни Кражяй спочатку окупував СРСР, а потім нацистська Німеччина. У липні — вересні 1941 р. в сусідньому лісі та в селі Пам'яджьокальніс за наказом німецької окупаційної адміністрації розстріляно близько 350 кражяйських євреїв[3]. СРСР знову зайняв Кражяй після відступу німців у Другій світовій війні. Після Другої світової війни на околицях Кражяй діяли антирадянські партизани легіону Біруте округу Кястутіса.
11 березня 1990 р. після проголошення суверенітету Литви — Кражяй у складі Литви.
Герб
ред.Герб було затверджено Декретом президента Литовської Республіки 4 березня 1993 року. Герб створений художником Агнюсом Тарабілдою. На блакитному полі, де зображений архангел Михайло з піднятим срібним мечем з золотою рукояттю в правій руці і золотими терезами з чорними шнурками в лівій руці. Архангел одягнений у срібні лати, непокриті обладунками частини тіла архангела природного кольору, на його грудях дві схрещені золоті стрічки. Під ногами архангела повалений чорний чорт зі срібними рогами.
Зображення архангела Михайла і чорта відсилає до конкретних реалій (стояв тут у минулому парафіяльний костел Святого Михайла і зберігся образ архангела Михайла), до історичної події Кразької різанини: в 1893 р. віряни чинили опір поліцейським і жандармам російської влади, котрі прибули з м. Ковно для руйнування храму бувшого бенедиктинського монастиря за наказом Олександра III. Опір був придушений козацьким полком; під час зіткнень і екзекуції загинуло 9 осіб, близько 50 було поранено, 69 — висічено, 35 людей було засуджено до тюремного ув'язнення та каторги[6].
Примітки
ред.- ↑ (біл.) «Крупскі Адам [Архівовано 20 квітня 2020 у Wayback Machine.]» // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Т. У. Бялова (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2010. — Т. 3: Дадатак. А — Я. — С. 285. — 696 с. — ISBN 978-985-11-0487-7 (т. 3), ISBN 985-11-0315-2.
- ↑ ЭнцВКЛ, 2010, с. 285.
- ↑ а б в VLE.
- ↑ ЭнцВКЛ, 2010, с. 284.
- ↑ Mažonas, Vygantas. «Kražių skerdynės». — Viešoji įstaiga «Ateities leidybos centras». — Vilnius, 1911. ISSN 1392-9518. (лит.)
- ↑ Герб местечка Кражяй (Шяуляйский уезд). Геральдика.ру. Сетевое издание «Геральдика.ру». 22 лютого 2004. Архів оригіналу за 3 серпня 2019. Процитовано 4 серпня 2019.
Джерела
ред.- (біл.) «Крожы [Архівовано 20 квітня 2020 у Wayback Machine.]» // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Т. У. Бялова (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2010. — Т. 3: Дадатак. А — Я. — С. 284—285. — 696 с. — ISBN 978-985-11-0487-7 (т. 3), ISBN 985-11-0315-2.
- (пол.) «Kroże [Архівовано 19 лютого 2022 у Wayback Machine.]» // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Tom IV: Kęs — Kutno. — Warszawa, 1883. — S. 719—721.
- (рос.) «Кроже [Архівовано 19 лютого 2022 у Wayback Machine.]» // Кражэй // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. — т. XVIa (1895) с. 809—810.
- Крожи // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1908—1913. — Т. 9. — Ствп. 869. (рос. дореф.)(рос.)