Вікіпедія

Двір

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Двір (значення).

Двір — це ділянка землі, яка безпосередньо примикає до однієї чи кількох будівель. Двір може бути закритим або відкритим.

С. І. Васильківський «Козацький двір», XIX ст.
Передній дворик
Задній двір

Існує ряд похідних слів і лексем, які зазвичай пов'язані з певним використанням або типом будівлі. Деякі з них можуть бути архаїчними або мало вживаними зараз. Прикладами таких слів є: дворик, надвір'я,[1] комірний двір, хмільний двір, «двірець; малий двір, палац»,[1] «приміщення для дворових людей»,[1] теремний двор,[2] «королівський і ін. двір»,[1] «царедворець, придворний»,[1] «придворні пани»,[1] церковний двір, вілла,[1] подвір'я,[1] тюремний двір, «двірець; вокзал»,[1] залізничний двір, «садиба у передмісті», [1] «місце за дворами»,[1] «простір, замкнутий воротами, загорода».[1]

Походження слова ред.

Двір має етимологічний зв'язок з давньоіндійським словом dvãram «ворота»; з індоєвропейським dhu̯or- з первісним значенням «простір, замкнений воротами, загорода».[1]

В англійській мові слово походить від того самого лінгвістичного кореня, що й слово сад, і має багато однакових значень. Слово «двір» походить від англосаксонського geard, порівняйте «jardin» (французьке), яке має германське походження (порівняйте франконське слово «gardo»), «сад» (англо-нормандське Gardin, німецьке Garten) і давньоскандинавське garðr, латинське hortus = «сад».

Наприкінці праслов'янської спільноти поблизу житла почали зводити будівлі для домашніх тварин: xlěvъ «хлів», obora «обора», konura «конура», kotṷхъ «хлів для дрібної худоби; свинарник», а простір навколо дому з усіма іншими будівлями і подвір'ям, який обносили тином, утворював двір (dvorъ).[3]

Застосування терміну ред.

  • Селянська садиба. Двір — «сільська хата з усім господарством при ній».[5] Подвір'я — «хата разом з усіма господарськими будівлями; індивідуальне селянське господарство».[4] Садиба — «житловий будинок та господарські будівлі з прилеглими до них садом і городом, що разом є окремим господарством».[7] Розподіл усіх приміщень на території двору був обумовлений господарськими вимогами, а також особливостями рельєфу садиби.[8] За часів середньовіччя — власне господарство феодала.[9] Двір, дво́рище — у XIV—XVII століттях — це форма сімейного та територі­ально-господарського устрою ук­раїнського селянства, що об'єдну­вала кілька селянських госпо­дарств; пізніше — індивідуальне господарство, тобто господарська ділянка, на якій розміщено житло­ве приміщення, садибні будівлі, та місце біля них (часто відгородже­не).[10] В XIX — на початку XX ст особливості облаштування двору та господарських будівель в Україні відігравали велику роль в житті кожного українця.[8] За формою розташування житла та господарських споруд український двір мав три основні типи забудови — вільний, зімкнутий та замкнений.[8] Вільний тип забудови поділявся ще на Г- та П-подібний варіанти забудови, де всі елементи двору в плані утворювали відповідну літеру.[8] Традиційні елементи двору в різних районах України називались по-різному. Наприклад, двори із суцільним замкненим взаємозв'язком мали назви «окружний двір», «круглий двір», «підварок» — на Поліссі; «заєзд», «замкнений» — на Поділлі; «хата у брамах», «гражда» — на Гуцульщині; «хутір», «зимівник», «козацький двір» — на Півдні.[8] На Гуцульщині двір-ґражда являв собою замкнуту структуру, утворену житловою будовою і господарськими спорудами. В радянські часи Двір був одиницею обліку господарств у селі, колгоспі.[5] В даний час застосовується поняття домогосподарство.
Прислів'я, мовні звороти
  • Ні кола, ні (ані) двора — зовсім нічого не має
  • Прохідний двір — місце, установа, куди можна вільно потрапити і так само вільно піти
  • Нехай кожний дбає про власний двір — про тих, хто дбає не про власні справи, а судить інших
  • Свій двір мете, а на чужий сміття кидає — виправдовує своїх, осуджує чужих
  • Горе дворові, де корова наказує волові — погано в господі, де жінка командує чоловіком
  • Бодай тобі двір заріс! — зле побажання господареві
  • У панських дворах великі вікна, та мало світла
  • До двора брама широка, а з двора — вузька — прийняти можуть ласкаво, але невідомо, як і з чим випровадять[10]
  • Подвір'я — «приміщення для тварин, реманенту, різних матеріалів і т. ін».[4][5] Сарай, хлів.
  • Заїжджий двір, Прохідний двір.[5]
  • «В історичному значенні "Присадибне господарство землевласника — поміщика, монастиря і т. ін.; маєток", а в переносному значенні "Поміщик і його оточення"».[5]
  • «В історичному значенні "Виробнича одиниця — завод, майстерня"».[5]
  • Гарматний двір.[5]
  • «Монетний двір — підприємство, що карбує монети та виготовляє інші державні знаки».[5]
  • Гостиний двір — в середньовіччі — узагальнений термін для залів: «критий ринок» або «торговий центр». Ці структури об'єднували невеликі крамниці, куди купці з інших міст могли у встановлений час приходити продавати свої товари. Найвідомішим є Санкт-Петербурзький Гостиний двір, розташований на Невському проспекті. Московський Гостиний двір знаходиться поруч з Червоною площею, за ГУМом .

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с. (Двір, див.стор.:18. Доступ[недоступне посилання])
  2. ↑ Толочко П.П. КИЇВСЬКА РУСЬ, становлення та розвиток ядра держави [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во "Наукова думка", 2007. — 528 с.: іл.. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kyivska_Rus
  3. ↑ Лучик В.В. Вступ до слов'янської філології: підручник. Київ: Академія, 2008. ISBN 978-966-580-262-4 (стор.: 166)
  4. ↑ а б в Подвір'я // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  5. ↑ а б в г д е ж и к Двір // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  6. ↑ Вечерський В.В. УКРАЇНА, ДЕРЖАВА: АРХІТЕКТУРА (Народна сакральна архітектура) [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2018. — 608 с.
  7. ↑ Садиба // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  8. ↑ а б в г д Колісник А. В. Типологія та традиційні елементи забудови двору та господарських будівель / А. В. Колісник, В. Е. Молчанова // Вісник Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. — 2013. —№ 11. —С. 68-70. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 2 червня 2017.
  9. ↑ Тимочко Н. О. Економічна історія України: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 204 с. ISBN 966-574-759-2
  10. ↑ а б Жайворонок В. В. Двір // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 169-170.

Див. також ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Двір&oldid=41836440