Відкрити головне меню

Огоро́жа, огоро́да або загорожа (від прасл. *gorditi) — загальне поняття для позначення парканів, плотів тощо. Огорожі ділянки (тини, паркани, частоколи, плоти, мури та ін.) ставляться на кордонах, межах, визначених відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.

Зміст

Види огорожРедагувати

 
Вориння в Словенії
  • Вориння, ворина (від прасл. *vorъ, пор. «ворота», «верея», «обора»[1][2]), тин[3] — огорожа з жердин (зокрема, довгих горизонтальних)[4][5]. Окремий елемент у такий огорожі називають вори́ною[5] (збірн. вор'я, вір'я), парні стійки, між якими защемлювалися кінці ворин — кілєм (кіллям), лозові кільця-обв'язки верху кілля — гужвою (гуже́вкою), нижню ворину для запобігання гниттю вкладали на камені-підставки — підніжки[6].
  • Живопліт (живий паркан) — огорожа з кущів.
  • Окі́л — діалектна назва кільцеподібної огорожі з кілків[7].
  • Палісад (частокіл) — огорожа з вертикальних колів, паль.
  • Парапет — невисока, переважно суцільна огорожа по краях мостів, балконів та ін.
  • Паркан — назва переважно дерев'яної огорожі[8].
  • Перила (поруччя, поручні, бильця) — невисока огорожа по краях сходів, балкона, містка, трибуни.
  • Пліт, тин, ліса[3][9] — огорожа, плетена з пруття.
  • Стіна (мур) — переважно мурована огорожа.
  • Штахети — огорожа з дерев'яних дощечок або металевих прутів[10].

ІншеРедагувати

В огорожах для проходу влаштовують ворота, хвіртки, перелази. Зверху її можуть покривати дашком, покрівлею (на плотах вона була відома як «острішок»)[11].

ІсторіяРедагувати

  • Зі словом «городити» пов'язані за походженням слова «город», «город». У давніх слов'ян «городами» називалися укріплені поселення, обнесені частоколом.

АнатоміяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  3. а б Тин // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Вориння // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. а б Ворина // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Пліт // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  7. Окіл // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  8. Паркан // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  9. Ліса // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  10. Штахети // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  11. Острішок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.