Відкрити головне меню

Колмогоров Андрій Миколайович
Колмогоров Андрей Николаевич
Andrej Nikolajewitsch Kolmogorov.jpg
Народився 12 (25) квітня 1903[1]
Тамбов, Російська імперія[2]
Помер 20 жовтня 1987(1987-10-20)[1][3][…] (84 роки)
Москва, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Місце проживання Москва, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність математик, інформатик, статистик, викладач університету
Alma mater Московський університет
Сфера інтересів математика
Заклад Московський університет
Посада академік
Вчене звання академік АН СРСР
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук[5] (1925)
Науковий керівник Лузін Микола Миколайович[6]
Вчителі Лузін Микола Миколайович
Відомі учні Арнольд Володимир Ігорович, Динкін Євген Борисович, Гельфанд Ізраїль Мойсейович, Andrei Monin[d], Нікольський Сергій Михайлович, Alexander Obukhov[d], Yury Prokhorov[d], Vladimir Uspensky[d] і Albert Shiryaev[d]
Аспіранти, докторанти Akiva Yaglom[d], Robert Minlos[d], Пінскер Марк Семенович, Арнольд Володимир Ігорович і Albert Shiryaev[d]
Член Лондонське королівське товариство, Академія наук НДР, Леопольдина[7], Французька академія наук, Академія наук СРСР[8], Нідерландська королівська академія наук[9], Американська академія мистецтв і наук, Румунська академія[10] і Міжнародна академія історії науки[d]
Відомий завдяки: рівняння Чепмена-Колмогорова, теорема КАМ, ентропія Колмогорова-Синая, Теорема Колмогорова, Розподіл Колмогорова
Нагороди

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Колмогоров Андрій Миколайович у Вікісховищі?

Колмого́ров Андрі́й Микола́йович (*12 (25) квітня 1903(19030425), Тамбов — † 20 жовтня 1987, Москва) — російський радянський математик.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Мати — Марія Яківна Колмогорова (1871–1903) — померла при пологах. Батько — Микола Матвійович Катаєв — загинув у 1919 році. Колмогорова усиновила і виховала материна сестра, Віра Яківна Колмогорова.

Він рано почав виявляти різноманітні інтереси. Навчаючись у московській гімназії, Колмогоров захоплювався біологією, фізикою, історією. У 14 років самостійно за енциклопедією почав вивчати вищу математику. Усе життя діяльність А. М. Колмогорова була нерозривно пов'язана з Московським університетом, на математичне відділення якого він вступив у 1920 році. В університеті молодий учений приєднався до наукової школи М. М. Лузіна.

У 1920-ті рр. лузінська школа переживала пору свого розквіту, активно працювали П.C. Александров, Д. Є. Меньшов, Л. А. Люстерник. У віці 19 років Колмогоров зробив велике наукове відкриття — побудував всюди розбіжний тригонометричний ряд. Його ім'я стає відомим у науковому світі. Заняття теорією множин і тригонометричними рядами пробудили у Колмогорова інтерес до теорії ймовірностей. Його книга «Основні поняття теорії ймовірностей» (1936), де була побудована аксіоматика теорії ймовірностей, належить до класичних праць в цій галузі науки.

Колмогоров був одним із творців теорії випадкових процесів. Йому належать фундаментальні наукові відкриття у класичній механіці, де після досліджень І. Ньютона і П. Лапласа він зробив радикальний прорив у розв'язку основної проблеми динаміки, що стосується стійкості Сонячної системи.

У гідродинаміці (теорії турбулентності) Колмогорову належать досягнення, які мають характер відкриття законів природи. У 1956–1957 рр. він почав займатися 13-тою проблемою Гільберта. Його учень Володимир Арнольд отримав результат, що призвів до її повного розв'язання і подальшого розвитку цієї проблематики.

Колмогоров збагатив науку в багатьох інших галузях: математичній логіці, топології, математичній статистиці, функціональному аналізі, теорії диференційних рівнянь і динамічних систем, теорії інформації, займався застосуванням математичних методів в теорії стрільби, лінгвістиці, біології.

Наприкінці життя А. М. Колмогоров зробив спробу розкрити сутність понять «порядок» і «хаос», показати, як хаотичні процеси, що ми сприймаємо як випадкові, виникають з детермінованих, але складно влаштованих явищ. Так виникла його концепція випадковості як алгоритмічної складності.

В останні роки свого життя учений брав активну участь розробці питань математичної освіти в школі і університетах, зробив величезний внесок у розвиток освіти.

Членство в іноземних академіях та наукових товариствах[11]Редагувати

  • Національна академія наук США;
  • Лондонське королівське товариство;
  • Американська академія мистецтв та наук в Бостоні;
  • Нідерландська королівська академія наук;
  • Академія наук Фінляндії;
  • Паризька академія наук;
  • Німецька академія «Леопольдина»;
  • Міжнародна академія історії наук;
  • Національна академія наук Румунії;
  • Національна академія наук Угорщини;
  • Національна академія наук Польщі;
  • Королівське статистичне товариство Великої Британії;
  • Лондонське математичне товариство;
  • Міжнародний статистичний інститут;
  • Математичне товариство Індії;
  • Американське філософське товариство;
  • Американське метеорологічне товариство.

А. М. Колмогорова також було обрано почесним доктором Паризького (1955) та Стокгольмського (1960) університетів

Нагороди[12]Редагувати

А. М. Колмогоров удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці, нагороджений 7 орденами Леніна, орденами Трудового Червоного Прапора і Жовтневої Революції, медалями.

Йому були присуджені Державна (1941) і Ленінська (1965) премії, премії АН СРСР ім. П. Л. Чебишева і М. І. Лобачевського, Міжнародна Бальцанівська премія (1963), Міжнародна премія фонду Вольфа (1981), Медаль Гельмгольця Академії наук НДР, Золота медаль американського метеорологічного товариства.

Деякі публікації А. М. КолмогороваРедагувати

ПриміткиРедагувати

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати