Александров Павло Сергійович

Александров Павло Сергійович
Александров Павел Сергеевич
Paul S Alexandroff 2.jpg
Народився 25 квітня (7 травня) 1896[1]
Ногінськ, Московська губернія, Російська імперія
Помер 16 листопада 1982(1982-11-16)[2][3][4] (86 років)
Москва, СРСР
Країна СРСР СРСР
Діяльність математик, викладач університету
Alma mater фізико-математичний факультет Московського університетуd і Московський державний університет імені М. В. Ломоносова[5]
Галузь математика
Заклад Московський державний університет імені М. В. Ломоносова і Математичний інститут імені Стєклова
Ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Д. Ф. Єгоров, М. М. Лузін
Відомі учні О. Г. Курош, Л. С. Понтрягін
Членство Академія наук НДР, Леопольдина, Російська академія наук, Академія наук СРСР, Національна академія наук США і Австрійська академія наук
Нагороди

CMNS: Александров Павло Сергійович у Вікісховищі

Павло́ Сергі́йович Алекса́ндров (25 квітня (7 травня) 1896(18960507), Ногінськ, нині Московської області — 16 листопада 1982, Москва) — російський та український радянський математик. Академік АН СРСР (1953). Герой Соціалістичної Праці (1969).

Біографічні відомостіРедагувати

1917 року закінчив Московський університет. Студент Єгорова та Лузіна. У 1923–1924 роках разом з Уринсоном відвідував Геттінгенський університет, де співпрацював з Гільбертом, Курантом та Нетер.

Професор Московського університету1929), віце-президент Міжнародної математичної асоціації (з 1958).

Відомий працями з теорії множин і топології. Створив теорію бікомпактних просторів, методи комбінаторного (алгебраїчного) дослідження множин і просторів; йому належать заг. закони двоїстості, розробка теорії розмірності та ін.

До 1941 року протягом ряду років Александров працював за сумісництвом у Дніпропетровському університеті. Обраний іноземним членом низки зарубіжних академій.

Відзнаки та нагородиРедагувати

Також його ім'ям названо астероїд 16810 Павелалександров.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. http://www.mi.ras.ru/index.php?c=inmemoriapage&id=21996&l=1
  2. Архів історії математики Мактьютор
  3. SNAC — 2010.
  4. Енциклопедія Брокгауз
  5. а б Математична генеалогія — 1997.

ЛітератураРедагувати