Вікіпедія

Княжа Криниця (Тульчинський район)

село в Україні, у Крижопільській селищній громаді Тульчинського району Вінницької області
Ця стаття про село у Вінницькій області. Про село у Черкаській області див. Княжа Криниця (Уманський район).
Не слід плутати з селом Сонячне — раніше також відомим як Княже та Радянське.
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з назвами Княжа (Княже) та Радянське.

Княжа Криниця (колишні назви: Княже (Княжа, Княжево), Радянське) — село в Україні, у Крижопільській селищній громаді Тульчинського району Вінницької області. До 2020 року входило до складу Крижопільського району Вінницької області. За даними перепису 2001 року, постійне населення села становило 360 людей.

село Княжа Криниця
Фотографія села Княже у виданні Podzwonne na zgliszczach Litwy i Rusi (1928)
Фотографія села Княже у виданні Podzwonne na zgliszczach Litwy i Rusi (1928)
Фотографія села Княже у виданні Podzwonne na zgliszczach Litwy i Rusi (1928)
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Тульчинський район
Тер. громада Крижопільська селищна громада
Код КАТОТТГ UA05100070080080245
Основні дані
Колишня назва Княже (до 1923),
Радянське (1923—2016)
Населення 360 людей (2001 рік)
Площа 1,339 км²
Густота населення 268,86 осіб/км²
Поштовий індекс 24607
Телефонний код +380 4340
Географічні дані
Географічні координати 48°25′44″ пн. ш. 28°48′41″ сх. д. / 48.42889° пн. ш. 28.81139° сх. д. / 48.42889; 28.81139
Середня висота
над рівнем моря 		233 м
Місцева влада
Адреса ради 24600, Вінницька область,
Тульчинський район,
селище Крижопіль,
вулиця Героїв України, 59
Карта
Княжа Криниця. Карта розташування: Україна
Княжа Криниця
Княжа Криниця
Княжа Криниця. Карта розташування: Вінницька область
Княжа Криниця
Княжа Криниця
Мапа
Мапа

CMNS: Княжа Криниця у Вікісховищі

У 17—18 століттях село Княже (нині Княжа Криниця) було власністю родини Четвертинських, з 18 століття до початку 20 століття — родини Грохольських. Наприкінці 19 та на початку 20 століття Княже належало до Ямпільського повіту Подільської губернії. Поруч із селом Княже знаходилося містечко Княже (також відоме як Княжопіль, нині село Сонячне).

У 1923 році Княже було перейменоване на Радянське та увійшло до Крижопільського району, спочатку в складі Тульчинської округи (1923—1930) та згодом Вінницької області (з 1932 року). Під час Другої світової війни село входило до румунської зони окупації з тимчасовою румунською цивільною управою — губернаторства Трансністрія (1941—1944). У 2016 році Верховна Рада України затвердила сучасну назву села.

Географія

ред.

Описи географічного положення села Княжа Криниця в історичних джерелах:

  • За описом 1883 року, село Княжа знаходилося на річці Косничка[ком. 1] (притоці Марківки[1]), у безлісній, рівнинній місцевості з ґрунтом, що складався з чорнозему та піску. Поруч знаходилася залізнична станція одеської залізниці, розташована на лінії між Крижополем і Вапняркою, за 9 верст від Вапнярки[2].
  • За описом 1893 року, село Княже знаходилося за 56 верст від повітового міста Ямпіль і за 20 верст від волосного центру Тиманівки. Найближчою поштовою та залізничною станцією був Крижопіль (5 верст); найближчою земською станцією — Тиманівка (20 верст)[3].
  • За описом 1901 року, село Княже розташовувалося на кордоні Ольгопільського повіту, на схилі двох пагорбів, простягаючись довгою смугою в три версти. Посередині села протікала невелика болотиста річка, яка давала початок неглибокому ставку. Найближчий вокзал — Крижопіль, знаходився на відстані шести верст. Місцевість характеризувалася як здорова, з ґрунтом переважно суглинковим, місцями супіщаним[4].
  • За описом 1905 року, село Княже знаходилося за 50 верст від повітового міста Ямпіль і за 20 верст від волосного центру Тиманівки. Найближчою поштовою та залізничною станцією був Крижопіль (5 верст); найближчою земською станцією — Вапнярка (15 верст)[5].
  • За описом 1928 року, село Княжа було оточене селами М'ястківка (Городківка), Кісниця й Антопіль, і розташоване на берегах струмків, що впадали в Косничку[ком. 1]. Поблизу Княжі знаходилося містечко Княжопіль (нині село Сонячне). Навколо Княжі також знаходився ліс (урочище) «Грабече»[6].

Назва

ред.

Село раніше називалося Княжа Криниця, Княжа, Княже (Княжево), Радянське (1923—2016 рр.).

Згідно з описом 1901 року, назва поселення Княжа Криниця згадується в історичних актах з початку 17 століття. В ерекції, наданій князем Стефаном-Феліціаном Четвертинським у 1746 році, село називається також «Княжа Криниця»; ця назва міститься і на заголовному аркуші метричних книг за 1747 рік. Згодом для скорочення село стали називати Княже[4]. Назва, ймовірно, пов'язана з князями Четвертинськими, яким належало село в 17—18 століттях[7].

До 1923 року село носило назву Княже, з 1923 до 2016 року — Радянське. У 2016 році Верховна Рада України затвердила назву Княжа Криниця[8].

Адміністративна належність

ред.

У результаті адміністративно-територіальної реформи в Україні 2020 року село Княжа Криниця увійшло до Крижопільської селищної громади в складі Тульчинського району Вінницької області[9]. У 2021 році село Княжа Криниця також увійшло до Голубецького старостинського округу (із центром у селі Голубече), створеного в межах Крижопільської селищної громади[10].

Історичні дані
  • Під час румунської окупації (1941—1944) Крижопільський район (Raionul Crijopol) було включено до Жугастрівського повіту (Județul Jugastru) губернаторства Трансністрія[13], що знаходилося під тимчасовою румунською цивільною управою.
  • У подальший період село Радянське залишалося в складі Крижопільського району Вінницької області УРСР (до 1991 року) та згодом незалежної України (до адміністративно-територіальної реформи 2020 року). Село підпорядковувалося Голубецькій сільській раді[14].

Історія

ред.

У складі Речі Посполитої

ред.

За описом Антоні Урбанського, село Княжа з 16 століття належало родині Четвертинських, з 18 століття — перейшло у власність родини Грохольських[6]. За Юхимом Сіцінським, у 1746—1747 роках князь Четвертинський звів у селі Княже церкву на честь Івана Богослова[4].

У складі Російської імперії

ред.

З 18 століття до початку 20 століття село Княжа залишалось у власності родини Грохольських[6]. За часів їхнього володіння в селі був побудований маєток із господарськими спорудами. Садиба займала близько двох гектарів, була обнесена високим муром із брамами; з одного боку був ставок[7]. Грохольські також побудували в селі спиртовий завод, що займався переробкою сільськогосподарських культур на спирт, який відправляли для подальшої переробки до Тиманівки[7].

Згідно з Антоні Урбанським, під час Січневого повстання 1863 року графиня Ксавера Грохольська проводила в Княжі таємні зустрічі з метою організації руху[6]. У 1870 році в 5 верстах від села Княже було відкрито залізничну станцію Крижопіль Києво-Балтської залізниці[3][15]. За даними на 1883 рік, власником Княжі був Михайло Грохольський[2]; на 1898 рік — Тадеуш (Фаддей) Грохольський, який проживав у Стрижавці[16][ком. 2].

Згідно з описом 1901 року, усі мешканці села Княжа були українцями (записані як «малороси») і переважно займалися хліборобством. Серед місцевих ремесел у селі були ткацтво, кравецтво, теслярство й кушнірство. Бідніші селяни працювали в економії (маєтку) або на залізниці як чорнороби[4]. Школа в селі Княже існувала з 1860 року; в 1895 році було освячено нове шкільне приміщення[4]. За описом 1905 року, у селі Княже знаходились православна церква, церковно-парафіяльна школа, винокурний завод і аптека[5].

Визвольні змагання

ред.
Див. також: Крижопіль § Визвольні змагання та Бої за станцію Крижопіль (1920)

У 1919—1920 роках на території залізничної станції Крижопіль (в 5 верстах від села) та на навколишніх землях відбувалися бойові дії між союзницькими військами УНР і Галицької армії та військами РСЧА і ЗСПР.

У складі СРСР

ред.

У період колективізації в селі було створено три колгоспи: «Інтернаціонал», «Шевченка» та «Нове життя», які згодом були об'єднані в один колгосп під назвою «Нове життя»[7]. За даними Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні, під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 48 жителів села Радянське[17].

Під час Другої світової війни, 22 липня 1941 року, село Радянське було окуповане румунськими військами (гірським корпусом 3-ї румунської армії) та згодом включене до губернаторства Трансністрія, що знаходилося під тимчасовою румунською цивільною управою[13][18]. За свідченнями жителів села, під час окупації румуни вбили голову колгоспу Євтропа Крохмалюка[7]. 16 березня 1944 року село Радянське було зайняте радянськими військами (303-ю стрілецькою дивізією 73-го стрілецького корпусу 52-ї армії 2-го Українського фронту)[18].

У повоєнний період господарство «Нове життя» було приєднано до колгоспу села Голубече[7]. В 1949 році в селі Радянське завершили будівництво сільського клубу[7]. У 1968 році було встановлено пам'ятник 223 воїнам-односельцям, загиблим у Другій світовій війні[19]. У 1986 році в селі було створено колгосп «Більшовик»[7].

Церква

ред.

Храм

ред.
  Зовнішні зображення
  Фотографія церкви у виданні «Перлини української архітектури» (2002)
  Фотографія церкви у блозі Княжокриницької бібліотеки

Згідно з описом Юхима Сіцінського, церква Івана Богослова, споруджена князем Четвертинським у 1746—1747 роках, була зведена з дозволу єпископа Руської унійної церкви Афанасія (Атанасія) Шептицького та від початку була унійною (греко-католицькою)[4]. У 1851 році на кошти парафіян храм було розширено прибудовою бічних приділів і приміщень для ризниці та архіву[4].

Парафія

ред.

Згідно з візитаційним актом благочинного Василя Стопчанського від 1784 року, у селі Княже було 70 дворів, 358 прихожан, які приходили на сповідь, і 228 малолітніх[4]. За даними на 1901 рік, парафія нараховувала 858 православних чоловіків і 858 жінок. Церковні землі складалися з 1 десятини 1499 сажнів садибної землі та 45 десятин 1736 сажнів орної, загалом — 47 десятин 1191 сажень[4].

Священники

ред.

Відомі священники парафії села Княже:

  • 1843—1852 — Гавриїл Бернасовський, який значно розширив храм прибудовою двох приділів, притвору та приміщень для ризниці й архіву[4].
  • 1869—1893 — Іоанн Петринський, який спорудив нову дзвіницю, усі причтові споруди й почав будувати шкільне приміщення[4].

Населення

ред.

За переписом 2001 року постійне населення села Княжа Криниця (на той час села Радянське) становило 360 жителів; наявне населення також становило 360 жителів[20][21]. Серед постійного населення 99,17 % вказали українську мову як рідну, 0,83 % — російську[22].

Історичні дані
  • За даними на 1893 рік, у селі Княже було 150 дворів та 1501 житель[3].
  • За переписом 1897 року в селі Княже було 1640 жителів (809 чоловіків та 831 жінка), з яких 1558 жителів були православними[23].
  • За даними на 1905 рік, у селі Княже було 352 двори та 1653 жителі[5].
  • За даними на 1925 рік, у селі Радянське було 530 господарств і 1925 жителів[11].
  • За переписом 1989 року постійне населення села Радянське становило 479 жителів (175 чоловіків і 304 жінки); наявне населення становило 464 жителів (176 чоловіків і 288 жінки)[24].
Населення села Княжа Криниця
1893 рік 1897 рік 1905 рік 1925 рік 1989 рік 2001 рік
Жителів 1501 1640 1653 1925 479 360
Дворів 150 — 352 530 — —

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[20]:

Мова Кількість Відсоток
українська 357 99,17 %
російська 3 0,83 %
Усього 360 100 %

Транспорт

ред.

Село Княжа Криниця з'єднане автомобільною дорогою загального користування місцевого значення С020906 з дорогою територіального значення Т 0233 Вапнярка — Крижопіль — КПП «Загнітків»[25].

Пам'ятки

ред.

Пам'ятки архітектури

ред.
  • Церква Іоанна Богослова (дерев'яна) 1747 року. Пам'ятка архітектури місцевого значення[26].

Пам'ятки історії

ред.
  • Пам'ятка «Пам'ятник 223 воїнам — односельчанам, загиблим у ВВВ». Встановлено в 1968 році. Пам'ятка історії місцевого значення[19].

Відомі люди

ред.
  • Крохмалюк Микола Якович — рядовий лейб-гвардії кінно-гренадерського полку, згодом унтер-офіцер третього ескадрону, під час Першої світової війни нагороджений двома Георгіївськими хрестами[7].
  • Перенчук Євграф Терентійович (нар. 1899) — голова колгоспу «Нове життя» села Радянське, депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (з 1937 року)[7].

Примітки

ред.
Коментарі
  1. ↑ а б Ймовірно, річка Кусниця.
  2. ↑ Станом на 1928 рік спадкоємцем Княжі був його син, граф Ремігіуш Грохольський[6].
Примітки
  1. ↑ Kośniczka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 466. (пол.)
  2. ↑ а б Kniaża, mylnie Kniazia, wieś, powiat jampolski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 194. (пол.)
  3. ↑ а б в г Княже, с. // Гульдманъ В. Населенные мѣста Подольской губерніи: Алфавитный перечень населенныхъ мѣстъ губерніи с указаніемъ нѣкоторыхъ справочных о нихъ свѣдѣній / Изданіе Подольскаго губернскаго статистическаго комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1893. — С. 205—206.(рос. дореф.)
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м Княже, с. // Приходы и церкви Подольской епархіи / Подъ редакціею священника Евфимія Cѣцинскаго // Труды Подольскаго єпархіальнаго историко-статистическаго комитета. — Каменецъ-Подольскъ, 1901. — Вип. 9. — С. 1029. — ХХІІІ + 1064 + 175 с. (рос. дореф.)
  5. ↑ а б в г Княже, с. // Крыловъ А. Населенныя мѣста Подольской губерніи / Изданіе Подольского губернскаго статистического комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1905. — С. 426—427.(рос. дореф.)
  6. ↑ а б в г д Kniaża // Antoni Urbański. Podzwonne na zgliszczach Litwy i Rusi. — Warszawa, 1928. — С. 16—18. (пол.)
  7. ↑ а б в г д е ж и к л Історія села. Княжокриницька бібліотека (Радянський сільський філіал). Процитовано 26 жовтня 2024.
  8. ↑ Постанова Верховної Ради України від 19 травня 2016 року № 1377-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів»
  9. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області».
  10. ↑ Рішення Крижопільської селищної ради від 30 вересня 2021 року № 543 «Про утворення старостинських округів».
  11. ↑ а б в Радянське (Княжа Криниця) // Населені місця Поділля / Центральне статистичне управління України; Подільське губерське статистичне бюро. — Винниця : Держдрукарня ім. т. Леніна, 1925. — С. 360—361.
  12. ↑ Постанова ВУЦВК від 31 січня 1923 року «Про адміністративно-територіяльний поділ Поділля»
  13. ↑ а б Protoiereul Grigore Demideţchi. Dare de seamă despre activitatea bisericească a protoierlei judeţului Jugastru // Transnistria Creştină. — 1943. — Anul II. Nr. 3-4 (Iulie-Decembrie). — С. 22. (рум.)
  14. ↑ с. Радянське // Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 22.
  15. ↑ Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Кн. I. — М. : Транспорт, 1981. — С. 262. — 100 000 прим.(рос.)
  16. ↑ Княжеполь // рос. дореф. Помѣстное землевладѣніе въ Подольской губерніи. Составилъ В. К. Гульдманъ. Изданіе Подольскаго губернскаго статистическаго комитета. — Каменецъ-Подольскій, 1898. — 362 + 46 + 26 + 3 с., (стор. 283)
  17. ↑ с. Радянське // Національна Книга пам′яті жертв Голодомору 1932–1933 pp. в Україні. Вінницька область / Обласна редколегія: голова Л. М. Спірідонова, заступники голови: В. П. Лациба, С. С. Нешик та ін.; автори-упорядники: В. П. Лациба (керівник), В. В. Вижга, П. М. Кравченко, І. П. Мельничук, В. І. Петренко, Р. Ю. Подкур. — Вінниця : ДП «ДФК», 2008. — С. 372—373. — 1105 с. — ISBN 978-966-7151-87-4.
  18. ↑ а б Княжа Криниця. Друга світова на мапі України. Національний музей історії України у Другій світовій війні. Процитовано 26 жовтня 2024.
  19. ↑ а б с. Радянське // Перелік пам’яток історії місцевого значення Вінницької області. Вікімедіа Україна. 11 червня 2012. Процитовано 26 жовтня 2024.
  20. ↑ а б село Радянське // Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України. Український центр суспільних даних. Процитовано 26 жовтня 2024.
  21. ↑ с. Радянське (Голубецька сільрада) // 19A0501_07_005. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)). Всеукраїнський перепис населення. Державна служба статистики України. Процитовано 26 жовтня 2024.
  22. ↑ с. Радянське (Голубецька сільрада) // 19A050501_02_005. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)). Всеукраїнський перепис населення. Державна служба статистики України. Процитовано 26 жовтня 2024.
  23. ↑ Княже, с. // Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 162. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  24. ↑ с. Радянське (Голубецька сільрада) // Таблиця: 19A0501_061_005. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (1989(12.01)). Всеукраїнський перепис населення. Державна служба статистики України. Процитовано 26 жовтня 2024.
  25. ↑ Перелік автомобільних доріг загального користування місцевого значення. Крижопільська селищна рада. 24 січня 2022. Процитовано 26 жовтня 2024.
  26. ↑ с. Радянське // Перелік пам’яток архітектури і містобудування Вінницької області. Вікімедіа Україна. Процитовано 26 жовтня 2024.

Література

ред.
  • Голубе́че // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788 с. — С. 350 (Радянське)
  • Газета «Сільські новини», Крижопіль, 13.08.1997 р.

Посилання

ред.
  • Історія села. Княжокриницька бібліотека (Радянський сільський філіал). Процитовано 26 жовтня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Княжа_Криниця_(Тульчинський_район)&oldid=44116259