Драгоманов Петро Якович

Драгоманов Петро Якович (* 1802, с. Монастирські Будища Гадяцького повіту нині Полтавської області України — † 1860 ) — батько Олени Пчілки та Михайла Драгоманова, нащадок козацького роду, предводитель дворянства, літератор, дотримувався декабристських поглядів.

Драгоманов Петро Якович
Народився 1802
Монастирські Будища,
Гадяцький повіт, Полтавщина
Помер 1860(1860)
м. Гадяч
Національність українець
Діяльність літератор, перекладач, громадський діяч
Жанр література

ЖиттєписРедагувати

Народився в селі Монастирські Будища Гадяцького повіту на Полтавщині в родині дрібних дворян із козацького полковницького роду. Батько, Яків Драгоманов, був військовим скарбником, колезьким асесором.

Дружина — Єлизавета Іванівна Цяцька. Мали дітей: Михайла, Івана, Олександра, Ольгу (літературний псевдонім – Олена Пчілка, мати Лесі Українки)[1], Варвару, Єлену (дві останні померли в молодому віці). Батьки були освіченими людьми, дотримувались ліберальних для свого часу поглядів.

Драгоманами козаки називали перекладачів-дипломатів. «У нашій драгоманівській сім’ї, – згадувала Олена Пчілка, – збереглася пам’ять про те, що пращур нашого роду був заволока з Греччини, по національному походженні таки грек; служив він драгоманом при гетьманському уряді, за гетьмана Богдана Хмельницького, в Чигирині».[2]

З 1817 року служив канцеляристом Військового міністерства у Санкт-Петербурзі.

1836 року вийшов у відставку.

1838 повернувся на Полтавщину, до Гадяча.

Здійснив перші в Росії віршовані переклади Роберта Бернза. В 1831 році в «Северном Меркурии» з’являється його «Песня (Из Борнса)» и «Прощание (Из Борнса)» — в «Гирлянде».

За спогадами Михайла Драгоманова, їхня сім’я була українського походу, та такою, « в котрій вже старосвітське українство було підковане новішою російською або ліпше російсько-європейською культурою. Словом, в нашій сім'ї небагато було старосвітського, традиційного українства, а українство жило поряд з російщиною, досить свідомою, літературною». Так Петро Драгоманов, користуючись у побуті українською мовою, став російським поетом та одним з перших перекладачів Роберта Бернза російською.[3]

«Я надто зобов'язаний своєму батьку, який розвив у мені інтелектуальні інтереси, з яким у мене не було морального розладу і боротьби…» — згадував Михайло Драгоманов.

Брат Яків Якимович — офіцер Полтавського піхотного полку, писав вірші, декабрист, був в'язнем Петропавлівської фортеці, помер на засланні у Сибіру.

ПриміткиРедагувати