Лохвицький повіт — адміністративно-територіальна одиниця Полтавської губернії Російської імперії. Утворений у 1781 році у складі Чернігівського намісництва (1781—1796), і за винятком тимчасової перерви (1796—1802) існував до 1923 року. Повітовий центр — місто Лохвиця.

Лохвицький повіт
Герб повітового центру
Губернія Полтавська губернія
Центр Лохвиця
Створений 1781 рік
Площа 2 342,98 версти² (1859)
Населення 172 613 (1912) осіб 
Попередники Лубенський полк, Прилуцький полк, Гадяцький полк
Наступники Лохвицький район

Географія ред.

За даними Генерального межування (1859) площа Лохвицького повіту становила 2 342,98 квадратних версти.

Територією повіту протікали річки Сула з притоками Лохвиця, Сулиця, Многа, Артополог.

У 1912 році Лохвицький повіт включав 260 населених пунктів, а населення повіту становило 172 613 жителів.

Історія ред.

Лохвицький повіт був утворений у 1781 році.

 
Лохвицький повіт Полтавської губернії на карті 1821 року.

Лохвицький повіт утворився із частин трьох полків: Лубенського, Прилуцького й Гадяцького. До першого з них належали такі сотні, що потім увійшли в повіти: три Лохвицькі, дві Сенчанські, Чорнуська, Городищенська і Куріньківська; до Прилуцького — Варвинська сотня; до Гадяцького — Рашівська і дві Комишнянських. Майже у повному складі до Лохвицького повіту увійшли Лохвицька, Сенчанська, Чорнуська, Куріньківська і у більша частина Варвинської сотні, а решта з вище зазначених дали Лохвицькому повіту лише незначні ділянки території[1].

Спершу перебував у складі Чернігівського намісництва.

Ліквідований у грудні 1796 року.

Відновлений у 1802 році у складі Полтавської губернії.

На початку 19 століття у повіті, серед платників податків, налічувалося 45116 осіб, з них 39 купців християнської віри, 285 міщан, 90 міщан-євреїв, 24621 козаків, 19750 поміщичих селян. У повіті було 9 волостей й одне староство. Налічувалося 69 церков, 81 священиків, 126 церковнослужителів, 120 євреїв. У селах Сенчі, Чорнухах й Варві було більш ніж по 3 церкви. Єдиний кам'яний будинок повіту знаходився у маєтку генерал-майора Милорадовича у Вороньках. У повіті було також 645 вітряків, 167 винокурень. Ярмарки були у Варві (3) та Сенчі (4). [2]

22 січня 1918 року на І-му з'їзді Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів Лохвицького повіту було проголошено радянську владу й обрано виконавчий комітет.

У 1923 році Лохвицький повіт був остаточно ліквідований.

Економіка ред.

 
Стара світлина з фабрикою Дунаєвського

У 1910 році в Лохвицькому повіті налічувалось 3 винокурні, шкіряний завод, махоркова фабрика, 5 парових млинів, 40 млинів з різними пристроями, 26 просорушок, 12 топчанів, 4 заводи мінеральних вод, 10 цегляних заводів, 3 механічні майстерні, фабрика олійних фарб.

З приходом радянської влади (1920) у повіті було націоналізовано близько 30 підприємств, 60 тисяч десятин землі.

Освіта, медицина, культура ред.

Станом на 1895 рік у Лохвицькому повіті діяло 32 народних училища і 17 амбулаторій.

У 1913 році в повіті функціонували вже 158 шкіл (9 996 учнів), на 15 лікарняних дільницях працювало 16 лікарів і 27 фельдшерів.

З початком радянської влади у повіті діяли 185 трудових шкіл (16 тисяч учнів), 12 дитячих садків, 6 дитячих будинків, 4 професійні школи, 43 хати-читальні, 19 шкіл для дорослих, 86 просвіт, 15 бібліотек з центральною книгозбірнею, 32 хори, краєзнавчий музей.

Склад ред.

Станом на 1886 рік налічував 271 сільську громаду, 186 поселень у 14 волостях. Населення — 119 333 осіб (58667 чоловічої статі та 60666 — жіночої), 21 132 дворових господарства[3].

Земля повіту
Площа, десятин У тому числі орної, дес.
Сільських громад 115271 88856
Приватної власності 96346 64229
Казенної власності 763
Іншої власності 2189 1836
Загалом 214569 154921

Адміністративний поділ ред.

  • Місто Лохвиця з передмістями Велика та Мала Приліпка, Високі Лазірки, Губчинці, Засулиця, Макушівка, Острів, Пеньки, Перекоп, Слобода.

Волосний поділ станом на 1886 рік:

Назва Центр Населення Кількість
дворових господарств
Площа, десятин У тому числі орної, дес. Кількість поселень
(сільських громад)
1 Андріяшівська Андріяшівка 6527 1038 11697 8783 17 (12)
2 Вороньківська Вороньки 9761 1813 15511 10004 16 (23)
3 Івахницька Івахники 10642 1764 17916 12627 18 (22)
4 Лохвицька Лохвиця 10397 1897 19505 15594 17 (27)
5 Лучанська Лука 6708 1104 11325 8161 5 (14)
6 Мокіївська Мокіївка 5679 971 11263 6471 15 (7)
6 Озерянська Озеряни 7706 1420 16793 13362 9 (8)
7 Остапівська Остапівка 9545 1672 18920 14531 21 (12)
8 Пісківська Піски 10286 1856 18433 13436 19 (10)

На 1912 рік було 15 волостей: ліквідовано Остапівську та Яцинівську волості, утворено Білоусівську, Білоцерківську та Гнідинську.

Населення ред.

Населення повіту станом на 1895 рік становило 158 636 чоловік.

Персоналії ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 січня 2016. Процитовано 19 квітня 2011. 
  2. Павловский И. Ф. Из прошлого Полтавщины. Хорол, Лохвица, Зеньков и их поветы сто лет назад. [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.] Киевская старина", т. LXXVIII, 1902 г., ноябрь, стр. 83-86 (Документы, известия и заметки).
  3. рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
  4. Один із засновників ОУН Дмитро Андрієвський і його родинне село Бодаква. Архів оригіналу за 18 липня 2014. Процитовано 16 травня 2013. 

Література ред.