Відкрити головне меню

Андрі́й До́луд (нар.15 жовтня 1893, с. Плетений Ташлик, Єлисаветградського повіту, Херсонської губернії, нині с. Плетений Ташлик, Маловисківського району, Кіровоградської області  — пом. 6 вересня 1976, , м. Куритиба, Бразилія) — український військовий діяч, полковник Армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції).

Андрій Долуд
Imperial Russian Army Por 1917 h.png Поручик

11 УНР 30-03-1920 Полковник.svg Полковник[1]
Андрій Долуд.jpg
Андрій Долуд. Світлина періоду Перших визвольних змагань.
Загальна інформація
Народження 15 жовтня 1893(1893-10-15)
с.Плетений Ташлик, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія, нині це Маловисківський район, Кіровоградська область
Смерть 6 вересня 1976(1976-09-06) (82 роки)
м. Куритиба, Бразилія Бразилія
Військова служба
Приналежність Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Формування Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Війни / битви

Перша світова війна Польсько-українська війна

Командування
командир куреня Шостої Равської бригади УГА,
до складу якої влився загін ім. І. Богуна сформований Долудом в Одесі
Нагороди та відзнаки
Хрест Симона Петлюри
Галицький хрест
«Воєнний хрест» (УНР)

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Під час першої світової у складі військ Південно-Західного фронту воював на Тернопільщині.[2]

В 19171918 — член Української Центральної Ради. 13 листопада 1918 на чолі козацького загону імені Івана Гонти, сформованого з наддніпрянських українців, прибув до Львова на допомогу галицьким військам. Брав участь в українсько-польській війні 1918—1919. З кінця 1918 командував Янівською (другою) бригадою УГА, яка відзначилась у боях з польськими частинами на підступах до Львова, в ході Вовчухівської операції 1919 та Чортківського наступу (офензиви) 1919.

З грудня 1919 до травня 1920 — начальник штабу Армії УНР під час Першого Зимового походу. Під час польсько-радянської війни 1920 командував 5-ю Херсонською дивізією Армії УНР. У листопада 1920 інтернований з дивізією біля Підволочиська. У 1921 році виїхав до Бразилії.[2]

У 1942 році формально очолював так зване Українське Визвольне Військо, що формувалось у складі сухопутних сил німецької армії (Вермахту). З 1943 року очолював так званий Запорізький загін УВК (Ost-Nachschub-Bataillon 651) у складі Вермахту, який у 1945 р. увійшов до складу 2-ї Української дивізії УНР Українська Національна Армія.

У 1944 році — член Козацького штабу генерала Андрія Шкуро.

Разом з полковником Дацківим були організаторами табору для українців в Ульмі.[3] Після 1945 року емігрував до Латинської Америки.

Помер 6 вересня 1976 р., похований у Куритибі, штат Парана, Бразилія.

ПриміткиРедагувати

  1. генерал-хорунжий в еміграції
  2. а б Гуцал П. Долуд Андрій… — С. 519.
  3. Степан Шипилявий. Меценати, фундатори, передплатники пропам'ятної книги «Бучач і Бучаччина» / Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 777.

ДжерелаРедагувати

В кінематографіРедагувати

.Андрій Долуд Документальний фільм режисера Тараса Каляндрука Львів 2008 https://www.youtube.com/watch?v=6d8MiSkViEw