Відкрити головне меню

Джанфранко Дзола (італ. Gianfranco Zola, нар. 5 липня 1966, Ольєна, Сардинія, Італія) — італійський футбольний тренер. Колишній футболіст, нападник, відомий за виступами у складі збірної Італії, низки італійських футбольних клубів та лондонського «Челсі».

Ф
Джанфранко Дзола
Gianfranco Zola - Parma 1993.jpg
Особові дані
Повне ім'я Джанфранко Дзола
(італ. Gianfranco Zola)
Народження 5 липня 1966(1966-07-05) (53 роки)
  Ольєна, Сардинія, Італія
Зріст 169 см
Вага 67 кг
Прізвисько Marazola (укр. Марадзола)
Громадянство Flag of Italy.svg Італія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1984–1986 Італія «Нуорезе» 31 (10)
1986–1989 Італія «Торрес» 88 (21)
1989–1993 Італія «Наполі» 105 (32)
1993–1996 Італія «Парма» 102 (49)
1996–2003 Англія «Челсі» 229 (59)
2003–2005 Італія «Кальярі» 74 (22)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1991–1997 Італія Італія 35 (10)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2006–2008 Італія Італія (мол.) (техн. асс.)
2008–2010 Англія «Вест Гем Юнайтед»
2011–2012 Італія Італія U-16
2012–2013 Англія «Вотфорд»
2014–2015 Італія «Кальярі»
2015–2016 Катар «Аль-Арабі»
2016–2017 Англія «Бірмінгем Сіті»
2018– Англія «Челсі» (помічник)
Звання, нагороди
Нагороди
офіцер Ордену Британської імперії

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Зміст

Клубна кар'єраРедагувати

Італійські клубиРедагувати

Професійні футбольні виступи розпочав 1984 року у клубі «Нуорезе» з рідної Сардинії, який виступав у Серії C2. За два роки перейшов до іншої сардинської команди «Торрес», разом з якою здобув підвищення у класі з Серії C2 до Серії C1.

 
Дзола (праворуч) у формі «Парми» і Руді Феллер («Баєр 04») після гри команд у півфіналі Кубка УЄФА 1994/95

Поворотний момент у кар'єрі гравця відбувся 1989 року, коли молодого нападника запросив до своїх лав представник Серії A «Наполі». Вже за результатами першого сезону в елітному дивізіоні Італії Дзола став володарем свого єдиного, як виявиться пізніше, «скудетто» чемпіона країни. Головною зіркою нападу «Наполі» того періоду був легендарний аргентинець Дієго Марадона, який саме перебував на піку форми та став для Дзоли справжнім наставником. Обидва гравці відрізнялися невисоким зростом, тож були змушені робити ставку на швидкість та техніку роботи з м'ячем. Схожість малюнку гри Дзоли та його досвідченішого партнера по атаці «Наполі» знайшла відображення в отриманому Джанфранко від вболівальників прізвиську Марадзола.

1993 року перейшов до «Парми», у складі якої відіграв три сезони. Найкращим досягненням цього періоду у Серії A стало здобуття срібних нагород сезону 1994—95, однак саме у «Пармі» Дзола здобув свої перші європейські трофеї — Суперкубок УЄФА 1993 року та Кубок УЄФА 1995 року. Влітку 1996 року головним тренером клубу був призначений Карло Анчелотті, який вбачав у Дзолі «вільного художника», що не вписується у визначені тренером чіткі тактичні схеми, тож ініціював продаж нападника до лондонського «Челсі» за £4,5 мільйони[1].

«Челсі»Редагувати

Приєднався до «Челсі» у листопаді 1996, відразу став ключовою фігурою у командній побудові тодішнього тренера клубу Рууда Гулліта та вже у дебютному сезоні допоміг команді здобути Кубок Англії. Наступного сезону колекція трофеїв Дзоли поповнилася Кубком Футбольної Ліги, Суперкубком УЄФА та Кубком Кубків УЄФА. У фінальному матчі розіграшу Кубка Кубків проти «Штутгарта» Дзола не потрапив до стартового складу, оскільки не повністю відновився від травми. У тій грі італієць вийшов на заміну у другому таймі та через 20 секунд після появи на полі забив гол, який виявився єдиним у грі та, відповідно, переможним для його команди.

Дзола залишався основним нападником «Челсі» до кінця 1990-х, а вже в сезоні 2001—02 виходив здебільшого на заміну. Тим не менш, найвдалішим для гравця став його останній рік у клубі — сезон 2002—03, протягом якого 36-річний нападник у різних турнірах забив рекордні для себе у «Челсі» 16 м'ячів та отримав від вболівальників клубу титул гравця року. Того ж року фанати «Челсі» визнали Дзолу найкращим гравцем клубу усіх часів.

Повернення до ІталіїРедагувати

Влітку 2003 року Дзола, якому виповнилося 37 років, залишив «Челсі» та повернувся до рідної Сардинії, уклавши однорічний контракт з найсильнішим клубом острова «Кальярі». Протягом цього року Дзола допоміг команді виграти Серію B та отримати місце в елітному італійському дивізіоні, після чого подовжив контракт із клубом ще на один сезон.

Завершив професійну футбольну кар'єру у червні 2005. У своєму останньому професійному матчі відзначився двома голами у ворота турінського «Ювентуса».

Виступи за збірніРедагувати

Викликався до складу національної збірної Італії з 1991 року. Однак, оскільки італійці провалили відбір до чемпіонату Європи 1992 року, першим великим турніром Дзоли у складі збірної став чемпіонат світу 1994 року у США. Збірна Італії вкрай невпевнено розпочала турнір, вийшовши до етапу 1/8 лише як одна з найкращих команд, що зайняли треті місця у групах. Невдало проходив і матч 1/8 фіналу проти збірної Нігерії, що змусило тренера італійців Арріго Саккі згадати, що у його розпорядженні є такий нападник, як Дзола. Дзола вийшов на заміну у цьому матчі лише аби бути за декілька хвилин вилученим арбітром з поля. Досить невинний відбір м'яча у нігерійського захисника та суддівська помилка коштували Дзолі вилучення та наступної дискваліфікації на ігри чвертьфіналу та півфіналу. Нападник мав можливість вийти під час фінальної гри проти збірної Бразилії, однак тренер італійців зробив вибір на користь напівтравмованого Роберто Баджо. Італійці програли фінальну гру у серії післяматчевих пенальті, а Дзола обмежився лише декількома хвилинами ігрового часу на турнірі, відграних у нещасливому для себе матчі проти нігерійців.

За два роки на чемпіонаті Європи 1996 Дзола взяв участь в усіх трьох іграх збірної Італії на груповому етапі змагання. В останньому матчі цього етапу проти збірної Німеччини нападник мав шанс забезпечити вихід своєї команди у наступну стадію турніру, однак схибив з 11-метрової позначки, гра завершлася нульовою нічиєю і італійці були змушені повертатися додому.

Згодом Дзола брав участь у відбіркових матчах до чемпіонату світу 1998 року, зокрема приніс своїй збірній виїзну перемогу над англійцями, забивши єдиний м'яч у грі на Вемблі у лютому 1997. Збірна Італії кваліфікувалася для участі у фінальній частині чемпіонату світу, однак Дзола не потрапив до заявки збірної на цей турнір, після чого прийняв рішення про завершення виступів на рівні збірної. На той момент в активі гравця було 35 зіграних ігор та 10 забитих у формі збірної м'ячів.

Тренерська кар'єраРедагувати

 
Джанфранко Дзола на чолі «Вест Гем Юнайтед»

По завершенні ігрової кар'єри 2006 року прийняв пропозицію увійти як асистент до тренерського штабу молодіжної збірної Італії, який очолював його колишній партнер по «Челсі», інший видатний італійський нападник П'єрлуїджі Казірагі. Пара молодих тренерів забезпечила кваліфікацію італійської «молодіжки» на футбольний турнір Олімпійських ігор 2008 року, на якому команда дійшла до чвертьфіналу.

9 вересня 2008 року Дзола підпсав трирічний контракт з клубом англійської Прем'єр-ліги «Вест Гем Юнайтед». За результатами першого сезону Дзоли у керма лондонської команди «Вест Гем» фінішував на 9 місті у чемпіонаті, команді забракло лише 2 очок аби потрапити до Ліги Європи УЄФА наступного сезону.

Однак вже наступого сезону результати команди значно погіршилися — 17 місце у чемпіонаті. 11 травня 2010 року, відразу ж по завершенні сезону, керівництво «Вест Гема» оголосило про передчасний розрив контракту із Дзолою.

У липні 2012 року італієць очолив команду іншого англійського клубу, «Вотфорда» з Футбольної ліги. У своєму першому сезоні з новою командою майже виконав завдання виведення її до Прем'єр-ліги, лише в рамках плей-оф поступившись «Крістал Пелес». Втім наступного сезону результати команди погіршилися і в грудні 2013, після п'яти домашніх поразок поспіль, Дзолу було звільнено з клубу, команда якого на той час посідала лише 13-е місце в лізі.

24 грудня 2014 року було оголошено про призначення Дзоли головним тренером італійського «Кальярі»[2]. В 2015—2016 роках очолював катарського клубу «Аль-Арабі» (Доха).

15 грудня 2016 був призначенний головним тренером англійського клубу «Бірмінгем Сіті». Пішов у відставку 17 квітня 2017 року після чергової поразки команди. Загалом під його керівництвом «Бірмінгем» провів 24 гри, в яких було здобуто лише дві перемоги.

18 липня 2018 року повернувся до лондонського «Челсі», в якому провів чи не найкращі роки ігрової кар'єри, ставши асистентом співвітчизника Мауріціо Саррі у тренерському штабі клубу.

Статистика виступівРедагувати

Статистика клубних виступівРедагувати

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1984–85   «Нуорезе» C2 4 0 - - - - - - - - - 4 0
1985–86 Міжрег. 27 10 - - - - - - - - - 27 10
Усього за «Нуорезе» 31 10 - - - - - - 31 10
1986–87   «Торрес» C2 30 8 - - - - - - - - - 30 8
1987–88 C1 24 2 КІ-C - - - - - - - - 24 2
1988–89 C1 34 11 КІ-C - - - - - - - - 34 11
Усього за «Торрес» 88 21 - - - - - - 88 21
1989–90   «Наполі» A 18 2 КІ 6 1 КУЄФА 2 0 - - - 26 3
1990–91 A 20 6 КІ 7 0 КЧ 2 0 СІ 0 0 29 6
1991–92 A 34 12 КІ 4 1 - - - - - - 38 13
1992–93 A 33 12 КІ 6 2 КУЄФА 4 0 - - - 43 14
Усього за «Наполі» 105 32 23 4 8 0 0 0 136 36
1993–94   «Парма» A 33 18 КІ 7 3 КВК 9 1 СУ 2 0 51 22
1994–95 A 32 19 КІ 7 4 КУЄФА 12 5 - - - 51 28
1995–96 A 29 10 КІ 1 0 КВК 5 2 СІ 1 0 36 12
лип.-лист. 1996 A 8 2 КІ 1 0 КУЄФА 2 0 - - - 11 2
Усього за «Парму» 102 49 16 7 28 8 3 0 149 64
лист. 1996–97   «Челсі» ПЛ 23 8 КА+КЛ 7+0 4+0 - - - - - - 30 12
1997–98 ПЛ 27 8 КА+КЛ 1+4 0+0 КВК 8 4 СА 1 0 41 12
1998–99 ПЛ 37 13 КА+КЛ 6+0 1+0 КВК 5 1 СУ 1 0 49 15
1999–00 ПЛ 33 4 КА+КЛ 5+0 1+0 ЛЧ 14 3 - - - 52 8
2000–01 ПЛ 36 9 КА+КЛ 3+1 2+1 КУЄФА 2 0 СА 1 0 43 12
2001–02 ПЛ 35 3 КА+КЛ 6+5 1+0 КУЄФА 4 1 - - - 50 5
2002–03 ПЛ 38 14 КА+КЛ 3+3 2+0 КУЄФА 2 0 - - - 46 16
Усього за «Челсі» 229 59 31+13 11+1 35 9 3 0 311 80
2003–04   «Кальярі» B 43 13 КІ 1 1 - - - - - - 44 14
2004–05 A 31 9 КІ 6 4 - - - - - - 37 13
Усього за «Кальярі» 74 22 7 5 - - - - 81 27
Усього за кар'єру 629 193 90 28 71 17 6 0 796 238

Статистика виступів за збірнуРедагувати

 Статистика матчів і голів за збірну —   Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
13/11/1991 Генуя Італія   1 – 1   Норвегія Відбір до ЧЄ 1992 -
21/12/1991 Фоджа Італія   2 – 0   Кіпр Відбір до ЧЄ 1992 -
19/02/1992 Чезена Італія   4 – 0   Сан-Марино товариський матч -
13/10/1993 Рим Італія   3 – 1   Шотландія Відбір до ЧС 1994 -
23/03/1994 Штутгарт Німеччина   2 – 1   Італія товариський матч -
27/05/1994 Парма Італія   2 – 0   Фінляндія товариський матч -
05/07/1994 Бостон Нігерія   1 – 2 д.ч.   Італія ЧС 1994 - 1/8 фіналу -   63'   75'
07/09/1994 Марибор Словенія   1 – 1   Італія Відбір до ЧЄ 1996 -
08/10/1994 Таллінн Естонія   0 – 2   Італія Відбір до ЧЄ 1996 -
21/12/1994 Пескара Італія   3 – 1   Туреччина товариський матч -
25/03/1995 Салерно Італія   4 – 1   Естонія Відбір до ЧЄ 1996 2
29/03/1995 Київ Україна   0 – 2   Італія Відбір до ЧЄ 1996 1
26/04/1995 Вільнюс Литва   0 – 1   Італія Відбір до ЧЄ 1996 1
21/06/1995 Цюрих Італія   0 – 2   Німеччина товариський турнір -
06/09/1995 Удіне Італія   1 – 0   Словенія Відбір до ЧЄ 1996 -
08/10/1995 Спліт Хорватія   1 – 1   Італія Відбір до ЧЄ 1996 -
11/11/1995 Барі Італія   3 – 1   Україна Відбір до ЧЄ 1996 -
15/11/1995 Реджо-нель-Емілія Італія   4 – 0   Литва Відбір до ЧЄ 1996 3
24/01/1996 Терні Італія   3 – 0   Уельс товариський матч -
29/05/1996 Кремона Італія   2 – 2   Бельгія товариський матч -
11/06/1996 Ліверпуль Росія   1 – 2   Італія ЧЄ 1996 - 1-й етап -
14/06/1996 Ліверпуль Чехія   2 – 1   Італія ЧЄ 1996 - 1-й етап -
19/06/1996 Манчестер Німеччина   0 – 0   Італія ЧЄ 1996 - 1-й етап -
05/10/1996 Кишинів Молдова   1 – 3   Італія Відбір до ЧС 1998 -
09/10/1996 Перуджа Італія   1 – 0   Грузія Відбір до ЧС 1998 -
06/11/1996 Сараєво Боснія і Герцеговина   2 – 1   Італія товариський матч -
22/01/1997 Палермо Італія   2 – 0   Північна Ірландія товариський матч 1
12/02/1997 Лондон Англія   0 – 1   Італія Відбір до ЧС 1998 1
29/03/1997 Трієст Італія   3 – 0   Молдова Відбір до ЧС 1998 1
02/04/1997 Хожув Польща   0 – 0   Італія Відбір до ЧС 1998 -
30/04/1997 Неаполь Італія   3 – 0   Польща Відбір до ЧС 1998 -
04/06/1997 Нант Італія   0 – 2   Англія товариський турнір -
11/06/1997 Париж Італія   2 – 2   Франція товариський турнір -
10/09/1997 Тбілісі Грузія   0 – 0   Італія Відбір до ЧС 1998 -
11/10/1997 Рим Італія   0 – 0   Англія Відбір до ЧС 1998 -
Усього Матчів (69 місце) 35 Голів (31 місце) 10

Титули і досягненняРедагувати

  «Наполі»:

  «Парма»:

  «Челсі»:

  Збірна Італії:

Особисті

ВиноскиРедагувати

  1. Tactical switch — стаття про Карло Анчелотті у часописі The Times, 24 травня 2005. (англ.)
  2. Дзола офіційно очолив Кальярі
  3. Офіційний сайт Президента Італії (італ.)

ПосиланняРедагувати