Відкрити головне меню

Формула-1 — Гран-прі Австралії

(Перенаправлено з Гран-прі Австралії)
Австралія Гран-прі Австралії
Альберт-Парк
Albert Lake Park Street Circuit in Melbourne, Australia.svg
Місце проведення Австралія Мельбурн, Австралія
Більше всього перемог у Гран-прі:
Пілот Німеччина Міхаель Шумахер (4)
Австралія Лекс Девісон (4)
Конструктор Велика Британія McLaren (12)
Італія Ferrari (12)
Останні перегони (2018):
Кіл 58
Довжина кола 5 303 м
Дистанція 307 574 м
Переможець
Німеччина Себастьян Феттель Ferrari 1:29:33.283
Поул-позишн
Велика Британія Льюїс Хемілтон Mercedes 1:21:164
Найшвидше коло
Австралія Данієль Ріккардо Red Bull Racing-TAG Heuer 1:25.945

Гран-прі Австралії — один з етапів чемпіонату Світу з автоперегонів у класі Формула-1. З 1996 року по теперішній час проводиться на трасі Альберт-Парк в Мельбурні, Австралія, у 1985-1995 проходив на трасі в Аделаїді. Історія Гран-прі Австралії починається з 1928 року, проте тільки з сезону 1985 року Гран-прі офіційно включено в чемпіонат світу Формули-1.

ІсторіяРедагувати

до Формули-1Редагувати

У період 19281984 років було проведено 49 Гран-прі Австралії, які не включені в чемпіонат світу. Проте, це були як правило Гран-прі «в стилі Формули-1» (на машинах з відкритими колесами, open wheels), в яких часто брали участь сильні пілоти з усього світу, змагаючись з місцевими учасниками з Австралії та Нової Зеландії. У числі переможців тих років значаться такі знамениті пілоти, як Ален Прост, Джим Кларк, Джекі Стюарт, Джек Бребем, Брюс Макларен, Грем Гілл, Алан Джонс.

Формула-1Редагувати

 
Нік Гайдфельд та Ніко Росберг на 6 повороті траси Альберт Парк, Мельбурн.

Вперше Гран-прі Австралії в рамках чемпіонату світу в класі Формула-1 пройшло у 1985 році на трасі Аделаїда. На цій трасі, прокладеній по вулицях міста, не настільки вузькій як Монте-Карло, але дуже вимогливої до водіїв і коробок передач, з 1985 по 1995 рік завершувався чемпіонат світу. Найвідомішим став етап 1994 року, коли відбулося зіткнення між двома претендентами на титул чемпіона світу Деймоном Гіллом та Михаелем Шумахером. Шумахер вперше став чемпіоном світу, а суперечки про ту подію тривають досі.

У 1996 році Гран-прі Австралії був перенесений на трасу в Альберт Парку. З цього моменту, гонка в Австралії відкриває чемпіонат світу (за винятком сезону 2006 року, коли австралійський етап був третім у календарі у зв'язку з проведенням у строки початку чемпіонату в Мельбурні Ігор Співдружності). У результаті, багато відомих пілоти почали свою кар'єру у Формулі-1 саме тут — Жак Вільнев (1996), Фернандо Алонсо, Хуан Пабло Монтойя, Кімі Ряйкконен (2001), Марк Веббер (2002).

ВідвідуваністьРедагувати

Після перенесення етапу Формули-1 з Аделаїди в Альберт-Парк різко знизилася глядацька відвідуваність — у 1996 році гонку відвідало лише 4/5 від числа глядачів, які приїздили роком раніше в Аделаїду. З тих пір відвідуваність Гран-прі Австралії практично неухильно падала, і в 2009 році число глядачів склало трохи більше половини від обсягу 1995 року (285 000 проти 510 000), після чого стало часто підніматися питання про причини падіння локальної популярності Гран-прі. У числі таких причин, поряд з глобальною фінансовою кризою [1], називаються також особливості конструкції траси в Альберт-Парку. Неодноразово обговорювалася комерційна доцільність переміщення Гран-прі Австралії у 1996 році в Мельбурн. Проте у 2010 році відвідуваність зросла на 20 000 чоловік, тобто вище рівня 2006 року, найімовірніше, внаслідок успіхів австралійського пілота Марка Веббера в чемпіонаті світу.

 
Дженсон Баттон — переможець Гран прі Австралії 2010 року.

Відвідуваність Гран-прі Австралії в Мельбурні:

  • 2016 – 272,300 (90,200 Race Day)
  • 2015 – 296,600 (101,000 Race Day)
  • 2014 – 314,900[2]
  • 2013 – 323,000[3]
  • 2012 – 313,700[4]
  • 2011 – 298,000[5]
  • 2010 — 305 000[6]
  • 2009 — 286 900[7]
  • 2008 — 303 000
  • 2007 — 301 000[8]
  • 2006 — 301 500[9]
  • 2005 — 359 000[10]
  • 2004 – 360,885[11]
  • 1997 – 289,000[12]
  • 1996 — 401 000

Відвідуваність Гран-прі Австралії в Аделаїді:

  • 1995 — 510 000

СпонсориРедагувати

  • 1981–1983: National Panasonic Australian Grand Prix
  • 1984: Dunlop Tyres Australian Grand Prix
  • 1985: Mitsubishi Australia Australian Grand Prix
  • 1986–1993, 2002–2006: Foster's Australian Grand Prix
  • 1994: Sensational Adelaide Australian Grand Prix
  • 1995: EDS Australian Grand Prix
  • 1996: Transurban Australian Grand Prix
  • 1997–2001, 2010–2012: Qantas Australian Grand Prix
  • 2007–2009: ING Australian Grand Prix
  • 2013–по теперішній час: Rolex Australian Grand Prix

ПереможціРедагувати

Багаторазові переможці (пілоти)Редагувати

Перемоги які не входили в залік чемпіонату виділені рожевим тлом.

Перемоги Пілоти Роки перемог
4   Лекс Девісон 1954, 1957, 1958, 1961
  Міхаель Шумахер 2000, 2001, 2002, 2004
3   Білл Томпсон 1930, 1932, 1933
  Дуг Вайтфорд 1950, 1952, 1953
  Джек Бребем 1955, 1963, 1964
  Грем Макрей 1972, 1973, 1978
  Роберто Морено 1981, 1983, 1984
  Ален Прост 1982, 1986, 1988
  Дженсон Баттон 2009, 2010, 2012
  Себастьян Феттель 2011, 2017, 2018
2   Лес Мерфі 1935, 1937
  Брюс Макларен 1962, 1965
  Френк Матіч 1970, 1971
  Макс Стюарт 1974, 1975
  Герхард Бергер 1987, 1992
  Айртон Сенна 1991, 1993
  Деймон Гілл 1995, 1996
  Девід Култхард 1997, 2003
  Кімі Ряйкконен 2007, 2013
  Льюїс Гамільтон 2008, 2015
  Ніко Росберг 2014, 2015

Багаторазові переможці (конструктори)Редагувати

Жирним шрифтом виділено команди, які беруть участь у поточному чемпіонаті Формули-1
Рожевим позначені перегони, які не були частиною чемпіонату Світу з Формули-1.

Перемоги Конструктор Роки перемог
12   McLaren 1970, 1986, 1988, 1991, 1992, 1993, 1997, 1998, 2003, 2008, 2010, 2012
  Ferrari 1957, 1958, 1969, 1987, 1999, 2000, 2001, 2002, 2004, 2007, 2017, 2018
6   Williams 1980, 1985, 1989, 1994, 1995, 1996
5   Cooper 1955, 1960, 1961, 1962, 1965
4   Bugatti 1929, 1930, 1931, 1932
  MG 1935, 1937, 1939, 1947
  Lola 1974, 1975, 1977, 1979
  Ralt 1981, 1982, 1983, 1984
3   Mercedes 2014, 2015, 2016
2   Talbot-Lago 1952, 1953
  Maserati 1956, 1959
  Brabham 1963, 1964
  BRM 1966, 1967
  Matich 1971, 1976
  McRae 1973, 1978
  Renault 2005, 2006

За рокамиРедагувати

Рожевим кольором позначені перегони, які не були частиною чемпіонату Світу з Формули-1.

Сезон Пілот Конструктор Траса Звіт
2018   Себастьян Феттель Ferrari Альберт-Парк Звіт
2017   Себастьян Феттель Ferrari Звіт
2016   Ніко Росберг Mercedes Звіт
2015   Льюїс Гамільтон Mercedes Звіт
2014   Ніко Росберг Mercedes Звіт
2013   Кімі Ряйкконен Lotus-Renault Звіт
2012   Дженсон Баттон McLaren-Mercedes Звіт
2011   Себастьян Феттель Red Bull-Renault Звіт
2010   Дженсон Баттон McLaren-Mercedes Звіт
2009   Дженсон Баттон Brawn-Mercedes Звіт
2008   Льюїс Гамільтон McLaren-Mercedes Звіт
2007   Кімі Ряйкконен Ferrari Звіт
2006   Фернандо Алонсо Renault Звіт
2005   Джанкарло Фізікелла Renault Звіт
2004   Міхаель Шумахер Ferrari Звіт
2003   Девід Култхард McLaren-Mercedes Звіт
2002   Міхаель Шумахер Ferrari Звіт
2001   Міхаель Шумахер Ferrari Звіт
2000   Міхаель Шумахер Ferrari Звіт
1999   Едді Ірвайн Ferrari Звіт
1998   Міка Хаккінен McLaren-Mercedes Звіт
1997   Девід Култхард McLaren-Mercedes Звіт
1996   Деймон Гілл Williams-Renault Звіт
1995   Деймон Гілл Williams-Renault Аделаїда Звіт
1994   Найджел Менселл Williams-Renault Звіт
1993   Айртон Сенна McLaren-Ford Звіт
1992   Герхард Бергер McLaren-Honda Звіт
1991   Айртон Сенна McLaren-Honda Звіт
1990   Нельсон Піке Benetton-Ford Звіт
1989   Тьєрі Бутсен Williams-Renault Звіт
1988   Ален Прост McLaren-Honda Звіт
1987   Герхард Бергер Ferrari Звіт
1986   Ален Прост McLaren-TAG Звіт
1985   Кеке Росберг Williams-Honda Звіт
1984   Роберто Морено Ralt-Cosworth Колдер Парк Звіт
1983   Роберто Морено Ralt-Cosworth Звіт
1982   Ален Прост Ralt-Cosworth Звіт
1981   Роберто Морено Ralt-Cosworth Звіт
1980   Алан Джонс Williams-Cosworth Звіт
1979   Джонні Волкер Lola-Chevrolet Воннеру Звіт
1978   Грем Макрей McRae-Chevrolet Сандаун Звіт
1977   Ворік Браун Lola-Chevrolet Оран Парк Звіт
1976   Джон Госс Matich-Holden Сандаун Звіт
1975   Макс Стюарт Lola-Chevrolet Серферс Парадайз Звіт
1974   Макс Стюарт Lola-Chevrolet Оран Парк Звіт
1973   Грем Макрей McRae-Chevrolet Сандаун Звіт
1972   Грем Макрей Leda-Chevrolet Звіт
1971   Френк Матіч Matich A50-Repco Holden Ворік Фарм Звіт
1970   Френк Матіч McLaren-Holden Звіт
1969   Кріс Еймон Ferrari Лейксайд Звіт
1968   Джим Кларк Lotus-Cosworth Сандаун Звіт
1967   Джекі Стюарт BRM Ворік Фарм Звіт
1966   Грем Гілл BRM Лейксайд Звіт
1965   Брюс Макларен Cooper-Climax Лонгфорд Звіт
1964   Джек Бребем Brabham-Climax Сандаун Звіт
1963   Джек Бребем Brabham-Climax Ворік Фарм Звіт
1962   Брюс Макларен Cooper-Climax Ковершем Звіт
1961   Лекс Девідсон Cooper-Climax Маллала Звіт
1960   Алек Майлдрен Cooper-Maserati Ловуд Звіт
1959   Стен Джонс Maserati Лонгфорд Звіт
1958   Лекс Девідсон Ferrari Батхерст Звіт
1957   Лекс Девідсон
  Білл Паттерсон
Ferrari Ковершем Звіт
1956   Стірлінг Мосс Maserati Альберт-Парк Звіт
1955   Джек Бребем Cooper-Bristol Порт Вейкфілд Звіт
1954   Лекс Девідсон HWM-Jaguar Сауспорт Звіт
1953   Дуг Вайтфорд Talbot-Lago Альберт-Парк Звіт
1952   Дуг Вайтфорд Talbot-Lago Батхерст Звіт
1951   Ворік Пратлі George Reed Special-Ford Наррогін Звіт
1950   Дуг Вайтфорд Ford Нуріутпа Звіт
1949   Джон Крауч Delahaye Лейберн Звіт
1948   Френк Пратт * BMW Пойнт Кук Звіт
1947   Білл Мюррей * MG Батхерст Звіт
1940
-46
Не проводився
1939   Алан Томлінсон * MG Лобетал Звіт
1938   Пітер Вайтхед * ERA Батхерст Звіт
1937 +   Лес Мерфі * MG Віктор Гарбор Звіт
1936 Не проводився
1935   Лес Мерфі * MG Філліп-Айленд Звіт
1934   Боб Лі-Райт * Singer Звіт
1933   Білл Томпсон * Riley Звіт
1932   Білл Томпсон * Bugatti Звіт
1931   Карл Юнкер Bugatti Звіт
1930   Білл Томпсон Bugatti Звіт
1929   Артур Тердіч Bugatti Звіт
1928 #   Артур Вейт Austin Звіт
  • * З 1932 по 1948 рік переможець визначався на основі гандикапу.[13]
  • + Гран-прі 1937 року іменувалось як «South Australian Centenary Grand Prix».[14]
  • # Гран-прі 1928 року офіційно було відоме як «100 Miles Road Race» [15]

ПриміткиРедагувати

  1. Rood, David; Doherty, Ben (2009-03-31). Lowest attendance for grand prix. The Age (Melbourne). 
  2. Australian F1 Grand Prix (d4). Austadiums. Архів оригіналу за 14 лютого 2015. (англ.)
  3. Twitter / ausgrandprix: Thanks to the 323,000 fans. Twitter.com. (англ.)
  4. http://www.heraldsun.com.au/sport/grand-prix/right-on-track-for-a-blast-at-albert-park/story-fn7q3txe-1226303405298 (англ.)
  5. Australian F1 Grand Prix (d4). Austadiums. (англ.)
  6. 2010 Australian Grand Prix Attendance: Sunday/Weekend :: PaddockTalk :: F1, Formula 1, NASCAR, IndyCar, MotoGP, ALMS, And More!
  7. В Мельбурне подводят итоги уик-энда
  8. Austadiums.com :: Albert Park F1 Circuit Crowds
  9. Austadiums.com :: Australian F1 GP (d4)
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 жовтень 2004. Процитовано 20 березень 2011. 
  11. http://www.austadiums.com/sport/results.php?sid=8 (англ.)
  12. Touch.drive.com.au | Car Reviews | Car News | Buy New & Used Cars. Drive.com.au. (англ.)
  13. Graham Howard, After 6,201 miles and 49 races, the 50th AGP marked the end of an era, Australian Motor Racing Year, 1985/86, page 33
  14. The Official 50-race history of the Australian Grand Prix, 1986, page 82
  15. John B. Blanden, A History of Australian Grand Prix 1928-1939 (1981), page 1

ПосиланняРедагувати