Відкрити головне меню

Лівія — північноафриканська країна, що займає частину пустелі Сахара та має вихід до Середземного моря . Загальна площа країни 1 759 540 км² (17-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 1 759 540 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²[1]. Площа країни майже в 3 рази більша за площу України; трохи більша за Аляску.

Географія Лівії Picto infobox map.png
Географічне положення Лівії
Географічне положення Лівії
Континент Африка
Регіон Північна Африка
Координати 25°00′ пн. ш. 17°00′ сх. д. / 25.000° пн. ш. 17.000° сх. д. / 25.000; 17.000
Площа 1 759 540 км² (17-те)
 • суходіл 100 %
 • води 0 %
Морське узбережжя 1770 км
Державний кордон 4339 км
Тип височинно-низовинний
Найвища точка гора Бікку-Бітті (2267 м)
Найнижча точка Сабха-Гузаїл (-47 м)
Тип тропічний
Найдовша річка [[_]] ( км)
Найбільше озеро [[_]] ( км²)
Природні ресурси вуглеводні, вуглеводні, гіпс
Стихійні лиха суховії, пилові і піщані бурі
Екологічні проблеми спустелювання, дефіцит прісної води

НазваРедагувати

Офіційна назва — Лівія (араб. دولة ليبيا,ليبيا‎). Назва країни походить від назви древнього берберського племені, що мешкало в оазах пустелі на захід від долини Нілу і яке давні греки знали як «лібу» або «лібиянс», а давні єгиптяни як «рбв»[2]. Однак згодом топонім був забутий і, як правило, стосувався тільки Лівійської пустелі між Триполітанією і плато Феццан на заході та долиною ріки Ніл на сході. Узбережжя на захід від затоки Великий Сирт звалося Триполітанією за назвою головного міста Триполі, а на схід Киренаїкою, аналогічно за назвою міста Кирена. Знову введений у вжиток лише на початку XX століття як назва італійської колонії, до отримання нею незалежності у 1951 році як Королівства Лівія[2]. З 1969 по 2011 рік існувала Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія, в назві якої джамахірія на арабській мові означає народовладдя, термін подібний до європейської республіки[2].

Історія дослідження територіїРедагувати

Географічне положенняРедагувати

 
Карта Лівії від ООН (англ.)
 
Порівняння розмірів території Лівії та США

Лівія — північноафриканська країна, що межує з шістьма іншими країнами: на заході — з Алжиром (спільний кордон — 989 км), на північному заході — з Тунісом (461 км), на півдні — з Нігером (342 км) і Чадом (1050 км), на південному сході — з Суданом (382 км), на сході — з Єгиптом (1115 км). Загальна довжина державного кордону — 4339 км[1]. Лівія на півночі омивається водами затоки Великий Сирт (Сідра) і безпосередньо Середземного моря Атлантичного океану. Загальна довжина морського узбережжя 1770 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[3]. Внутрішні води затоки Сідра обмежує умовна лінія на широті 32° 30'. Виключна економічна зона встановлена на відстані 62 морські милі[4].

Крайні пунктиРедагувати

ЧасРедагувати

Докладніше: Час у Лівії

Час у Лівії: UTC+2 (той самий час, що й у Києві)[5].

ГеологіяРедагувати

Докладніше: Геологія Лівії

Корисні копалиниРедагувати

Надра Лівії багаті на ряд корисних копалин: нафту, природний газ, гіпс[6].

СейсмічністьРедагувати

ВулканізмРедагувати

Див. також: Вулкани Лівії

РельєфРедагувати

Докладніше: Рельєф Лівії

Середні висоти — 423 м; найнижча точка — Сабха-Гузаїл (-47 м); найвища точка — гора Бікку-Бітті (2267 м). На території Лівії переважають пустелі. На півдні — кам'янисте нагір'я Тібесті, гора Бетте (2286 м), на півночі — плато Ель-Ахдар (до 876 м). Площа пустель становить 98 % території, Серір-Каланшо, Ідехан-Мурзук, Ідехан-Убарі тощо. Вздовж узбережжя протягаються низовини Джефара, Сирт і Киренаїка.

УзбережжяРедагувати

Берегова лінія Лівії в центральній частині узбережжя глибоко вдається в сушу, утворюючи затоку Великий Сирт (Сідра), де безплідна пустеля підходить до Середземного моря.

ОстровиРедагувати

Докладніше: Острови Лівії

КліматРедагувати

Докладніше: Клімат Лівії

Територія Лівії лежить у тропічному кліматичному поясі, середземноморське узбережжя у субтропічному[7]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[8]. На більшій частині території країни спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури повітря, на узбережжі взимку вітряна циклонічна погода, що приносить дощі й зменшує температуру[8]. Переважають східні пасатні вітри[8]. Гори Джебель-аль-Ахдар поблизу Бенгазі на узбережжі Середземного моря — найвологіший регіон, 400—600 мм атмосферних опадів на рік.

Лівія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[9].

Внутрішні водиРедагувати

Докладніше: Гідрографія Лівії

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 0,7 км³[1].

Станом на 2012 рік в країні налічувалось 4,7 тис. км² зрошуваних земель[1].

РічкиРедагувати

Докладніше: Річки Лівії

Невеличкі річки й тимчасові потічки (ваді) півночі країни несуть свої води до Середземного моря Атлантичного океану. Більша частина території країни відноситься до безстічних областей Сахари.

ОзераРедагувати

Докладніше: Озера Лівії

Численні невеликі пересихаючі озера — себхи.

БолотаРедагувати

Докладніше: Болота Лівії

Ґрунтові водиРедагувати

ҐрунтиРедагувати

Докладніше: Ґрунти Лівії

РослинністьРедагувати

Докладніше: Флора Лівії

Земельні ресурси Лівії (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 8,8 %,
    • орні землі — 1 %,
    • багаторічні насадження — 0,2 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 7,6 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 0,1 %;
  • інше — 91,1 %[1].
Див. також: Ліси Лівії

Тваринний світРедагувати

Докладніше: Фауна Лівії

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Середземноморської підобласті Голарктичної області, середземноморське узбережжя — до Середземноморської провінції, пустеля Сахара — до Сахаро-Аравійської провінції[8].

Охорона природиРедагувати

Лівія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: міжнародного морського права[1].

Стихійні лиха та екологічні проблемиРедагувати

Докладніше: Екологія Лівії

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: тривалий (до 4 діб) жаркий і посушливий південний вітер гіблі з Сахари навесні або восени; пилові і піщані бурі[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районуванняРедагувати

У фізико-географічному відношенні територію Лівії можна розділити на 3 великі райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом.

  • Триполітанія. Тут розвинена прибережна рівнина Джефара, де розташовані декілька районів зрошуваних сільськогосподарських угідь. Однак навіть ця найсприятливіша для життя і господарської діяльності частина Лівії являє собою посушливу піщану рівнину з бідною рослинністю. Південніше підіймаються вапнякові горби і гори з висотами до 760 м, місцями порослі чагарником. Тут випадає достатня кількість осадів для розвитку землеробства; маслини, інжир і ячмінь можна вирощувати без поливу. Далі на південь гори знижуються і змінюються пустельним плато Хамра, складеним червоними пісковиками. У північній його частині кочові племена займаються скотарством. На сході плато переходить в гори Ес-Сода («чорні гори»).
  • Феццан. Приблизно за 480 км на південь від Триполі плато спускається до западини Феццан, складеної пісками. Тут розташовано декілька оазисів. Життя залежить від запасів води в колодязях і джерелах. На південний схід від Феццана поверхня підіймається до пустельного плато, а вздовж південного кордону Лівії починається високе і розчленоване нагір'я Тібесті.
  • Киренаїка. Вапнякове плато Барк-ель-Байда, розташоване поблизу середземноморського узбережжя, досягає висоти 910 м. Піднесені частини плато порослі густим чагарником, там збереглися і залишки лісів. Осадів досить для вирощування деяких культур, однак населені місцевості тут займають меншу площу, ніж у Триполітанії. Південніше за плато Барк-ель-Байда тягнеться велике, але нижче піщане плато. Це велика Лівійська пустеля. На її західній околиці розосередилися оазиси. Найпівденніші з них — оазиси Куфра, віддалені на 800 км на південь від плато Барк-ель-Байда і приблизно на таку ж відстань на схід від Феццана. Між оазисами Куфра і південним кордоном Лівії на 480 км тягнеться пустеля.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и Libya, Geography. Factbook
  2. а б в Поспелов Е. М., 2005
  3. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  4. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  5. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 21 November. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  6. Лівія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  7. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  8. а б в г ФГАМ, 1964
  9. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  10. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

ЛітератураРедагувати

УкраїнськоюРедагувати

АнглійськоюРедагувати

РосійськоюРедагувати

ПосиланняРедагувати