Вилкове

Вилкове
	Герб Вилкового
Основні дані
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Ізмаїльський район
Громада	Вилківська міська громада
Код КАТОТТГ:	UA51080010010086017
Засноване	1746
Статус міста	з 1762 року
Населення	▼ 7712 (на 01.01.2022)
Площа	4,6 км²
Густота населення	2365 осіб/км²
Поштові індекси	68355
Телефонний код	+380-4843
Координати	45°24′22″ пн. ш. 29°34′53″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря	2 м
Водойма	Дунай
Назва мешканців	вилковча́нин; вилківча́нка; вилківча́ни
Міста-побратими	Гітгорн Венеція
День міста	25 травня
Відстань
Найближча залізнична станція	Дзинілор
До станції	63 км
До обл./респ. центру
- залізницею	226 км
- автошляхами	207 км
До Києва
- автошляхами	668 км
Міська влада
Адреса	68355, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Вилкове, вул. Моряків-Десантників, 18
Вебсторінка	https://vylkivska-gromada.gov.ua/
Міський голова	Матвій Іванов
Карта
	Вилкове
	Вилкове

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вилкове (значення).

Ви́лкове — місто в українській частині дельти Дунаю, на крайньому південному заході України, в Ізмаїльському районі, Одеської області. Цей останній населений пункт на берегах Дунаю перед його впадінням в Чорне море називають українською Венецією. Відстань до обласного центру по автошляху Т 1628 становить приблизно 207 км. Місто є адміністративним центром Вилківської міської громади.^[2]

У місті розміщений Усть-Дунайський морський торговельний порт. Діє пункт контролю на кордоні з Румунією Вилкове — Периправа.

Загальні відомості ред.

Місто засновано 1746 року під назвою Посад Липованське, статус міста отримано у 1762 році.

Теперішньою назвою місто зобов'язане своєму географічному положенню, де Дунай розділяється на кілька рукавів, утворюючи своєрідну «вилку»^[3]^[4]

Вилкове на початку 20-го століття

Це місто також відоме своїми численними водними каналами (місцеві жителі називають їх єриками), що прориті вздовж вулиць. Тому човен тут є звичнішим засобом пересування, ніж автомобіль. Місто налічує близько 11000 мешканців (на 2001 рік), з них близько 70 % — росіяни-липовани, близько 25 % — українці, а також румуни, молдовани, гагаузи та болгари.

Найбільша християнська конфесія міста — православні старообрядці-липовани, решта — вірні Української Православної Церкви Московського патріархату. В місті три церкви: дві належать старообрядцям, одна — УПЦ МП.

З огляду на те, що Вилкове розташоване посеред боліт дельти Дунаю, загальноприйнятий в Одеській області тип зернового сільського господарства тут неможливий, тому найбільшою сферою зайнятості населення є рибальство на Дунаї, озерах дельти та в Чорному морі. Окрім рибальства Вилкове відоме як місце виноградарства та вирощування полуниць (ці культури масово вирощуються мешканцями міста на островах дельти).

Дунайські плавні

У Вилковому розташована адміністрація Українського Дунайського біосферного заповідника, чия територія охоплює острови дельти вгору та вниз за течією Дунаю, плавні на північ від Дунаю, озера дельти та двокілометрову смугу морської акваторії вздовж узбережжя.

Поблизу міста створено ботанічний заказник місцевого значення Ліски.

Клімат ред.

За класифікацією Кеппена клімат Вилкового визначається як Вологий континентальний (Dfa), близький до субтропічного (Cfb). Переважна температура січня – +1,2 градуса Цельсія, липня – +24,0 градуса Цельсія..^[5]

Клімат Вилкове
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	2,5	3,2	6,8	13,5	19,5	23,8	26	25,8	21,9	16,1	10,1	5,2	14,5
Середня температура, °C	−0,2	0,6	4	10,3	16	20,2	22,2	22	18,2	12,6	7,2	2,6	11,3
Середній мінімум, °C	−2,9	−1,9	−1,3	7,1	12,6	16,7	18,5	18,2	14,5	9,2	4,3	0	8,1
Температура води, °C	5,8	4,7	5,7	10	16,2	21,1	23,7	24,5	21,2	17	12,7	8,8	14,3
Норма опадів, мм	24	27	20	25	34	40	36	32	36	21	29	30	354
Джерело: Climate-Data.org. Архів оригіналу за 5 листопада 2020. Процитовано 4 червня 2022.

Населення ред.

Таблиця зміни чисельності населення
1959	1970	1979	1989	2001	2016
8767	9873	10 302	11 022	9426	8278

Мовний склад населення (2001)
українська мова	російська	молдовська	болгарська
15,34 %	83,46 %	0,54 %	0,28 %

Національний склад населення (2001)
українці	росіяни	молдавани	гагаузи ^[6]
26.48 %	69.99 %	1,2 %	0,3 %

Релігія ред.

Найбільша християнська конфесія міста — православні старообрядці — липовани, решта — віруючі Української православної церкви (Московський патріархат) і протестанти. З середини XIX століття в Вилковому існував чоловічий старообрядницький Петропавлівський монастир, закритий радянською владою в 1948 році. На згадку про нього споруджено каплицю. Діють дві старообрядницьких церкви (Нікольська церква і Різдва Пресвятої Богородиці) і три православні храми (Миколаївський, Серафимовский і Свято-Троїцький). Також в місті розташовані три протестантських церкви: одна належить баптистському руху; друга — п'ятидесятницькому руху, а третя є частиною Української Протестантської Церкви «Нове Покоління».

Пам'ятки ред.

Музей побуту імені Шаронова — в колекції музею картини та старовинні предмети побуту від місцевих. Заснував музей місцевий художник Олександр Шаронов.^[7]

Свято-Миколаївська церква
Старообрядницька Нікольська церква
Сучасна каплиця, споруджена в пам'ять про Вилковський Петропавлівський монастир
Церква Різдва Пресвятої Богородиці, Вилкове. Основна будівля храму побудована до 1857, дзвіниця - 1873
Пам'ятник рибалці

Кулінарія ред.

Місто славится своєю унікальною збереженою липованською рибною кухнею. Вилківчани все готують на рибі. Наприклад, пельмені і голубці з судаком. Дуже смачно, коли в фаршированих перцях сазан замість м'яса. А восени дикого коропа запікають з айвою – це неймовірний смак і аромат.^[8]

Феномен гастрономічної мапи півдня – дунайський оселедець, яким гарантовано почастують у м. Вилково. Цей вид промислової риби сам по собі особливий – високий відсоток жирності та унікальні смакові якості навряд дадуть змогу зіпсувати його в ході приготування. Але так, як вам подадуть страву вилківчани, не подасть більше ніхто і ніде. Тут з пошаною ставляться до своєї «коронної страви», про що свідчить унікальний пам’ятник оселедцеві, споруджений в межах міста. До речі, у ресторанах Вилково вам запропонують до двадцяти варіацій наїдку з дунайського оселедця!^[9] Але найпростіший рецепт це звісно «Дунайка п'ятихвилинка» - риба з човна, сіль, оцет, цибуля. Дунайку чистять, промивають у воді, максимально тонко нарізають і маринують у солі, оцті та рубаній цибулі.^[10]

А ще серед автентичних рецептів місцевих господинь є так звана вилківська юшка з дикого коропа.^[11] Страва вариться в гігантському казані: ціла картопля, ціла морква, перець, помідори. В кінці додають стейки риби. Їх варять буквально 10 хвилин, щоб не розварилися. Подають це страву по-особливому – рибу та нерозварені овочі окремо на великій тарілці, а суп наливають в окремі чашки або піали. Обов'язково пропонують спеціальний соус – саламур і легке місцеве вино.^[12] Саламур роблять з розтертим часником, сіллю оцтом та додають трішки юшки, щоб мокати в нього шматочки риби.

Лише у місті Вилкове виробляють традиційне вино Новак (“водно-болотне вино” або “wetland wine”). Виноград та вино Новак займають важливе місце у соціальній та культурній сферах життя липован та інших мешканців міста Вилкове. Виноградарством та виноробством займаються як чоловіки, так і жінки, виготовляється вино майже в кожному дворі.^[13]

Вилкове у мистецтві ред.

Література

Незвичайність розташування населеного пункту привертала увагу літераторів. Булат Окуджава створив нарис «Містечко на єриках» («Літературна газета», № 122 від 11.10.1962 р.)^[14] та вірш «Дунайська фантазія» (1985)^[15]. У 2013 році у Вилковому було відкрито пам'ятник Булату Окуджаві у рамках міжнародного фестивального проекту «Пісня Булата на Дунаї»^[16].

Про Вилково йдеться у повісті «Інше життя» Валерія Попова^[ru]. У Вилковому відбувається дія книги «Трава і сонце» Анатолія Мошковського^[ru] (безпосередньо назва міста не згадується, проте, воно є цілком впізнаваним).

Кулінарні традиції міста увійшли до книги «Вилкове. Рибна кухня липован. Історія, традиції, сучасність» (2013)^[17].

У Вілково тривалий час мешкала й учителювала молдовсько-російська письменниця Ольга Накко. Тут народився румунський та радянський письменник Ілля Константиновський.

Кінематограф

У Вилковому знімалося кілька фільмів. Дія українського радянського художнього фільму «Шурка обирає море» (1963) режисера Якова Хромченко починається у Вілковому.

У 1981 році вийшла музична стрічка «Про тебе» режисера Родіона Нахапетова із Вірою Глаголєвою у головній ролі.

У 2004 році вийшов художній фільм «Дванадцять стільців»^[ru] («Zwölf Stühle») за однойменним романом Іллі Ільфа та Євгена Петрова у постановці німецької режисерки Ульрике Оттингер^[de] зі Георгієм Делієвим в ролі Остапа Бендера. Зйомки відбувалися у Вилковому та його околицях^[18]^[19].

Надзвичайна повінь 2018 ред.

У третій декаді березня 2018 року у місті розпочалася велика повінь, яка призвела до затоплення прибережних районів. Реалізується значна державна програма допомоги місцевому населенню.^[20]

Галерея ред.

Туристична база "Пелікан"
Експозиція музею "Квакенбург" на острові Очаківський
Будівля Рибопереробного заводу
Подвір'я Рибопереробного заводу
Старий знак 0 км Дунаю, знаходиться на технічному дворі Офісу Дунайського заповідника, м. Вилкове
Старі хати в місті