Віктор
українське чоловіче особове ім’я (Віктор)
Ві́ктор — чоловіче особове ім'я, яке набуло широкого поширення в епоху зародження християнства. Походить від лат. Victor — «переможець». У давньоримській міфології було епітетом богів Юпітера та Марса.
Віктор | |
---|---|
Особове ім'я | |
Стать | чоловіче ім'я |
Значення | «переможець» |
Мова походження | латинська |
Жіноча форма | Вікторія |
По батькові чол | Вікторович |
По батькові жін | Вікторівна |
Похідні прізвища | Вікторенко, Вікторів, Вікторов, Вікторко |
Інші форми | Вікторко, Вікторонько, Вікторочко, Вікторчик, Вітя, Вітько, Вітька, Вітвик[1] |
Іменини | 11 листопада |
Іншими мовами: | |
англ. Victor біл. Віктар болг. Виктор грец. Βίκτωρ дан. Viktor ест. Viktor ісп. Víctor ісл. Viktor італ. Vittorio кат. Victor лат. Victor латис. Viktors лит. Viktoras мак. Виктор нід. Victor нім. Viktor пол. Wiktor порт. Vitor рос. Виктор рум. Victor серб. Виктор словац. Viktor словен. Viktor угор. Viktor фін. Vihtori, Viktor фр. Victor хорв. Viktor чеськ. Viktor | |
Пошук статей у Вікіпедії | які починаються з імені містять ім'я |
Віктор у Вікісховищі |
Відомі носії
ред.- Віктор Дамаський — ранньохристиянський святий. Вшанування 11 листопада.
- Віктор Ющенко (нар. 1954) — український політик. Голова партії «Наша Україна» (2005—2013). Третій президент України (2005—2010), голова Національного банку України (1993—2000), прем'єр-міністр України (1999—2001), лідер Помаранчевої революції.
- Віктор Янукович (нар. 1950) — український політик, голова ''Партії регіонів'' (2003—2010). Четвертий президент України (2010—2014), прем'єр-міністр України (2002—2005, 2006—2007).
- Віктор Вікторович Янукович (також відомий як Віктор Янукович-молодший; 1981—2015) — український політик. Народний депутат України V, VI та VII скликань. Син четвертого президента України Віктора Федоровича Януковича. Загинув під час їзди мікроавтобусом по озеру Байкал, провалившись під лід.
- Віктор Гюго (1802—1885) — французький письменник, драматург, поет, публіцист, громадський діяч. Член Французької академії.
- Віктор Глушков (1923—1982) — піонер комп'ютерної техніки, автор фундаментальних праць у галузі кібернетики, математики і обчислювальної техніки, ініціатор і організатор реалізації науково-дослідних програм створення проблемно-орієнтованих програмно-технічних комплексів для інформатизації, комп'ютеризації і автоматизації господарської і оборонної діяльності країни. Глава наукової школи кібернетики.
- Віктор Жадько (нар. 1952) — письменник, публіцист, науковець, видавець, некрополезнавець, декабристознавець, краєзнавець, енциклопедист, фотоаматор; біограф Тараса Шевченка. Доктор філософських наук (2008), професор, Почесний академік Національної академії педагогічних наук України.
- Віктор Пінчук (нар. 1960) — український підприємець єврейського походження[2], політик, олігарх, зять колишнього президента Леоніда Кучми. Засновник інвестиційно-консалтингової компанії EastOne та Фонду Віктора Пінчука. Один із найбагатших олігархів України.
- Віктор Суворов (справжнє ім'я Володимир Богданович Рєзун; нар. 1947) — радянський розвідник-утікач, капітан Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних сил Радянського Союзу; історик, дослідник та письменник в жанрі історико-документального та художньо-історичного роману.
- Віктор Васнецов (1848—1926) — російський художник, один з авторів розписів у Володимирському соборі в Києві.
- Віктор Медведчук (нар. 1954) — український політик, олігарх. Колишній працівник КДБ, нині український політик, державний та громадський діяч, народний депутат України II — IV-го скликань, керівник антиукраїнської організації Український вибір.
- Віктор Черномирдін (1938—2010) — російський державний діяч, прем'єр-міністр Росії (1992—1998). Надзвичайний і повноважний посол Російської Федерації в Україні з 2001 по 2009 роки.
- Віктор Петров (1894—1969) — український письменник, літературний критик, археолог та етнограф. Писав також під псевдонімами В. Домонтович та Віктор Бер. Разом із Валер'яном Підмогильним започаткував жанри українського інтелектуального роману та романізованої біографії.
- Віктор Неборак (нар. 1961) — поет, прозаїк, літературознавець, перекладач, есеїст. Старший брат музиканта Олександра Неборака, чоловік поетеси, перекладачки та шахістки Ярини Богданівни Сенчишин, батько журналістки, юристки та культурної менеджерки Богдани Неборак.
- Віктор Цой (1962—1990) — художник, культовий радянський рок-виконавець 1980-х років, засновник і лідер групи «Кино», в якій співав, грав на гітарі, писав музику та тексти. Вважається одним з першопроходців радянського та російського року.
- Віктор Балога (нар. 1963) — український політик. Міністр з питань надзвичайних ситуацій (2005, 2006, від листопада 2010). Голова секретаріату президента Ющенка (2006—2009). Народний депутат 4-го скликання (2002—2005). Голова Закарпатської обласної державної адміністрації (1998—2001, 2005).
- Віктор Леоненко (нар. 1969) — радянський та український футболіст. У минулому — нападник низки російських та українських клубів, а також національної збірної України.
- Віктор Михайлович Пинзеник (нар. 1954) — український політик та економіст (доктор економічних наук з 1989 р., професор із 1991 р.), голова партії «Реформи і порядок» (жовтень 1997 р. — лютий 2010 р.).
- Віктор Маслов (1910—1977) — радянський футболіст, півзахисник, тренер «Динамо» (Київ).
- Віктор Емануїл III (1869—1947) — третій король єдиної Італії (29 липня 1900 — 9 травня 1946). Перший маршал Імперії (30 березня 1938). Із Савойської династії, син і наступник — Умберто I.
- Віктор Павлик (нар. 1965) — український співак, заслужений артист України, артист мистецької агенції «Територія А», гітарист.
- Віктор Некрасов (1911—1987) — радянський письменник і дисидент.
- Віктор Пелевін (нар. 1962) — російський прозаїк, автор збірки оповідань «Синій ліхтар», повістей «Омон Ра», «Життя комах», «Жовта стріла».
- Віктор Скумін (нар. 1948) — науковець, описав захворювання, яке дістало назву синдром Скуміна.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Віктор // Скрипник, Лариса Григорівна. Власні імена людей. НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні. — 3-тє вид., випр. — Київ: Наук. думка, 2005.
- ↑ Пинчук, Виктор. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 16 травня 2012.