Відкрити головне меню

Воловецький район

район у Закарпатській області (Україна)

Волове́цький райо́н — гірський район північної частини Закарпаття. Площа — 544 км². Населення — 23,9 тис. осіб. 98,9 % жителів — українці,  1,1% — національні меншини. Районний центр смт Воловець.

Воловецький район
Voloveckiy rayin gerb.png UKR Волове́цький райо́н flag.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Закарпатська
Код КОАТУУ: 2121500000
Утворений: 1946 р.
Населення: 23 934 (на 01.01.2019)
Площа: 544 км²
Густота: 44.0 осіб/км²
Тел. код: +380-3136
Поштові індекси: 89100—89141
Населені пункти та ради
Районний центр: Воловець
Селищні ради: 2
Сільські ради: 13
Смт: 2
Села: 24
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 89100, Закарпатська обл., Воловецький р-н, смт. Воловець, вул. Пушкіна, 8, 2-24-27
Вебсторінка: Воловецька РДА Відділ освіти
Голова РДА: Попелич Михайло Андрійович
Голова ради: Малильо В.В.
Мапа

Commons-logo.svg Воловецький район у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Межує зі Сколівським районом та Турківським районом Львівщини, Великоберезнянським, Свалявським, Перечинським та Міжгірським районами Закарпатської області.

Великоберезнянський район Львівська область
(Турківський район)
Львівська область
(Сколівський район)
Перечинський район  
Свалявський район Свалявський район Міжгірський район

Бідність гірської Воловеччини на продуктивні земельні ресурси компенсується природними багатствами. Це листяно-хвойні ліси, в яких зростають переважно смерека і ялиця, бук, ясен і явір. Урочище Росішний, що у Нижньоволовецькому лісництві, багате буковими пралісами. Гірські хребти від Пашківців аж до Високого Каменя — це флористичний заказник «Пікуй», де під охороною багато цінних рідкісних рослин, у тому числі лікарських. Пам'ятка природи, Високий Камінь, славиться тим, що його крутосхили — найвищий у Карпатах ареал вростання дуба скельного і сосни чорної. Трапляються у Верховинських лісах і такі релікти, як тис ягідний, кедр, дуб, бук і ін. Багаті рідкісними цілющими травами, зокрема: арнікою гірською, альпійські луки, конвалією, білоцвітом весняним, підсніжником — лісові масиви; пізноцвітом осіннім і шафраном весняним — долини. Серед багаторічних трав трапляються дивоквіти — гладіолуси дикі. Ці і ряд інших рослин занесені до Червоної Книги і охороняються законом.

КліматРедагувати

Клімат Воловеччини помірно континентальний, однак суворіший ніж у низовинних районах. Весна починається тут пізніше, а зима — раніше на 2—3 тижні. Заморозки тривають до перших днів травня. Зима настає у другій половині листопада, сніг випадає у другій половині грудня. Якщо в низинах Закарпаття сніговий покрив нестійкий, глибина його 30—40 см, то на території Воловеччини він набагато глибший і стійкіший, в горах нерідко до 2 метрів, а танення починається у березні-квітні. Морози сягають інколи нижче −30°С. В ущелинах високогір'я латки снігу біліють інколи й до середини літа.

Багата Воловеччина дарами природи — малиною, суницею, чорницею, ожиною, лісовим горіхом, грибами, іншими плодами.

ГідрографіяРедагувати

Всі річки Воловеччини — притоки Латориці, що бере початок на південних схилах Верховинського Вододільного хребта, з-під Верецького перевалу. Вона дала назву селу Латірка, що розкинулося по обидва береги її русла, яке з плином набирає повноводності. До неї вливаються річечки Башта, Славка, що протікають через Верхні Ворота, Верб'яж, Гукливий, Воловець, а також інші водойми, що беруть початок у верхів'ях гір, найбільша з яких — річка Жденівка. Вони мають стрімку течію, круті береги, нещирокі долини.

На Воловеччині є 7 мінеральних джерел. Найвідоміше з них в урочищі Занька. Тривалий час тут працювали купальні, утримувані лісокомбінатом.

Тваринний світРедагувати

Окрасою і багатством лісів є благородні олені і козулі, ведмеді і лисиці, куниці і білки. Живуть тут дикі свині, рисі, вовки. Щебече у верхів'ях дерев різноманітне птаство. У малодоступних урочищах любителям природи інколи таланить зустріти чорних лелек.

Із риб, що живуть у гірських річках, є пструг річковий і райдужний. За межами району й області відомий форелевий заказник «Оса» у форелевим інкубатором, який упродовж десятка літ зарибнює водні артерії Воловеччини і продає мальків багатьом природопримножуючим організаціям.

ІсторіяРедагувати

Воловеччина є частиною етнографічного району Бойківщини, однієї із трьох відомих історико-етнографічних груп українських Карпат — гуцулів, бойків, лемків, що мають істотну відмінність у побуті, звичаях, обрядах і матеріальній культурі. Проте східна частина району заселена лемківським субетносом. Таки чином через Воловеччину проходить межа між двома етнографічними групами українців: лемками і бойками.

Воловеччина з райцентром у Воловці стала районом у 1946 році. 1962 року, у зв'язку з укрупненням адміністративних одиниць у СРСР, Воловеччину було віднесено до Свалявського району. Указом Верховної Ради УРСР від 4 січня 1965 року, коли всі 13 районів Закарпаття було відновлено, Воловеччині також повернуто статус району.

Адміністративний устрійРедагувати

Адміністративно-територіально район поділяється на 2 селищні ради і 13 сільських рад, які об'єднують 26 населених пунктів та підпорядковані Воловецькій районній раді. Адміністративний центр — смт Воловець[1].

ЕкономікаРедагувати

ТуризмРедагувати

Краса верховин, цілющість гірського повітря і нині слугують індустрії туризму. Лікувально-оздоровчі комплекси «Плай» у Воловці, «Форель» — у Жденієві, «Пікуй» — у Біласовиці, туристична база «Думка» та пансіонат «Смерічка» у селі Гукливий та готель «Плай» в смт Воловець одночасно можуть прийняти понад 650 відпочиваючих. Вже понад десяток літ основний контингент приїжджих на оздоровлення — це жителі регіону, ураженого радіацією чорнобильського лиха.

Відпочиваючих, а також спортсменів приваблюють у «засніжені гори» які оснащені канатно-буксирувальними підйомниками на схилах біля ЛОК «Форель» у Жденієві, ЛОК «Пікуй» у Біласовиці та поблизу села Подобовець Міжгірського району.

ТранспортРедагувати

Районом проходить низка важливих автошляхів, серед них E50 та E471.

НаселенняРедагувати

Динаміка чисельності населення[2]

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[3]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 12 414 2570 1924 3814 2807 1257 42
Жінки 13 060 2517 1750 3667 2970 2072 84


Національний склад населення району за переписом 2001 року[4]

національність чисельність частка
українці 25182 98,9 %
росіяни 165 0,6 %
угорці 25 0,1 %
словаки 25 0,1 %
німці 22 0,1 %
білоруси 17 0,1 %

ПолітикаРедагувати

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Воловецького району було створено 27 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 64,02 % (проголосували 12 478 із 19 490 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 59,10 % (7 374 виборців); Юлія Тимошенко — 15,07 % (1 881 виборців), Олег Ляшко — 9,34 % (1 166 виборців), Анатолій Гриценко — 4,33 % (540 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,62 %.[5]

Відомі людиРедагувати

Верховинський край багатий талановитими, діяльними особистостями, які прославились у літературі, мистецтві, суспільно-політичному житті. Це письменники Лука Дем'ян з с. Верхні Ворота, Олекса Улинець з с. Тишів, Василь Щерицький — депутат Чехословацького парламенту 20—30 рр. із с. Лази, Василь Пагиря із с. Щербовець, Федір Могіш та Марія Ігнатишин із с. Скотарського, поетеса Софія Малильо та Грига Іван — депутат сейму Карпатської України з Верхніх Воріт. Далеко відомі за межами Воловеччини співачка Віра Баганич із смт Воловець, Заслужений артист Білорусі Юрій Павлишин, академік Георгій Калитич з Біласовиці; ректор УжНУ, академік Володимир Сливка із Тишова; генерал-лейтенант міліції Іван Мотринець. У Воловці виросли і отримали путівки в життя Антон Антонович Лявинець, доктор медичних наук, професор, очолює Міжнародний центр реабілітації важкохворих дітей в м. Будапешт і Іван Антонович Лявинець — єпископ греко-католицької церкви Чеської Республіки.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати