Бичок-головань
| Бичок-головань | ||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Бичок-головань з Нідерландів
| ||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
| Ponticola kessleri (Günther, 1861) | ||||||||||||||||||||||||||||
 Розповсюдження бичка-головані | ||||||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||
|
Бичóк-головáнь[1] (Ponticola kessleri) — вид риб родини Бичкових (Gobiidae). Понто-Каспійський реліктовий вид. Мешкає в прісних і олігогалінних водах, із мінералізацією від 0-0,5 ‰, до 1,5-3,0 ‰.
Характеристика
ред.
Має велику сплющену голову, сильно розширену з боків верхню губу, подовжено-конічне тіло, спереду значно потовщене; нижня щелепа довше верхньої, луска дрібна (70-77). Біля хвоста є трикутна чорнувата пляма. Спина, потилиця, тім'я, зяброві кришки (на третину), основи грудних плавців, задня частина горла покриті циклоїдної лускою. Комір черевного присоска має загострені лопатинки, присосок значно не досягає анального отвору. Колір тіла червонувато- або сірувато-бурий з 5 поперечними смугами на спині, одна з яких на основі хвостового плавця. З боків голови є круглі світлі плями з темним обідком, при основі грудного плавця хвилеподібні бурі плями, непарні плавці з рядами чорних плям. Довжина до 22 см.
Ареал
ред.Природний ареал виду охоплює лимани північно-західної частини Чорного моря, узбережжя Болгарії, а саме в прибережних озерах Мандренському, Бургаському, Варненському, Білославському[2]. В Дунаї природний ареал цього виду сягає Видина, є звичайним видом в озерах дельти Дунаю. Мешкає в річках Дністер до Кам'янця, також є в річках Збруч і Бистриця. Південний Буг вище порогів; Дніпро до Київа.
З 1996 року бичок-головань відзначений як вид-вселенець в словацькій частині Дунаю[3] і до 2004 р. цей вид став одним з найпоширеніших видів бичків з чотирьох представників родини Gobiidae[4]. В басейні Дунаю цей вид як вселенець відзначається також в річці Тиса[5]. В верхньому Дунаї це вид був відзначений в австрійські та німецькій ділянках до міста Штраубінг[6][7]. Протягом 2000—2002 років цей вид був знайдений в маленьких струмках чорноморського узбережжя східної Туреччини[8] Починаючи з березня 2009 року реєструється в басейні Північного моря в річці Вааль, Нідерланди[9]. На німецькій ділянці нижнього Рейну, між містами Кельн і Рес, цей вид в 2009 році склав 52 % у вилові бичків.[10] У 2011 році ареал цього виду охопив басейн Рейну на кордоні Німеччини із Францією та Швейцарією, а також французьку частину річки Мозель.[11]
Живлення
ред.В Дністровському лимані в живленні дорослих голованів переважають риби — до 92 % за масою. Ракоподібні (Corophium chelicorne, Paramysis intermedia) відіграють також значну роль — до 7 %. Молюски і поліхети малозначні (по 2 %)[12].
Значення
ред.Промислового значення немає. Відіграє значну роль в живленні хижих видів риб, таких як судак.
Паразити
ред.В Дністровському лимані бичок-головань є носієм таких паразитів, як трематоди Nicolla skrjabini і личинки нематод Eustrongylides excisus[13]. В середній течії Дунаю у голованя відзначено 33 види паразитів, ядро паразитофауни склали акантоцефали Pomphorhynchus laevis, глохідії молюсків Anadonta anatina і нематоди Raphidascaris acus[14]. Також він відзначений носієм личинок інвазійної далекосхідної нематоди Anguillicoloides crassus.
У бичка-головані, вселенця в австрійському секторі Дунаю, відзначено тільки 5 видів паразитів[15]. Серед них інфузорії Trichodina sp., паразитичні ракоподібні Ergasilus sieboldi, трематоди Diplostomum sp. і Nicolla skrjabini, а також акантоцефали Acanthocephalus lucii.
Література
ред.- ↑ Маркевич О. П., Короткий Й.I. Визначник прісноводних риб УРСР. — К.: Радянська школа, 1954. — 208 с.
- ↑ Смирнов А. И. Окунеобразные (бычковые), скорпенообразные, камбалообразные, присоскообразные, удильщикообразные : [рос.]. — Київ : Наукова думка, 1986. — 320 с. — (Фауна України ; т. 8, вип. 5).
- ↑ Stráňai I. (1997) Neogobius kessleri v Dunaji. Poľovníctvo a rybárstvo, 49(8): 33.
- ↑ Jurajda P., Černý J., Polačik M., Valová Z., Janáč M., Blažek R., Ondračková M. (2005) The recent distribution and abundance of non-native Neogobius fishes in the Slovak section of the River Danube [Архівовано 22 травня 2014 у Wayback Machine.]. Journal of Applied Ichthyology, 21: 319—323.
- ↑ Harka Á., Bíró P. (2007) New patterns in Danubian distribution of Ponto-Caspian gobies — a result of global climatic change and/or canalization? Electronic Journal of Ichthyology, 1: 1-14.
- ↑ Wiesner C. (2003) Eingeschleppte Meeresgrundeln in der Österreichischen Donau — Gefahren und Potenziale. Am Fischwasser, 2: 29-31.
- ↑ Seifert K., Hartmann F. (2000) Die Kesslergrundel (Neogobius kessleri Günther, 1861), eine neue Fischart in der deutschen Donau. Lauterbornia, 38: 105—108.
- ↑ Balik S., Turan D. (2004) A first record for the bighead goby (Neogobius kessleri Günther, 1861) along the Turkish eastern Black Sea coast. Turkish Journal of Zoology, 28: 107—109.
- ↑ van Kessel N., Dorenbosch M., Spikmans F. (2009) First record of Pontian monkey goby, Neogobius fluviatilis (Pallas, 1814), in the Dutch Rhine. Aquatic Invasions, 4(2): 421—424.[1] [Архівовано 23 липня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ Borcherding J., Staas S., Krüger S., Ondračková M., Šlapanský L., Jurajda P. (2011) Non-native Gobiid species in the lower River Rhine (Germany): recent range extensions and densities [Архівовано 22 травня 2014 у Wayback Machine.]. Journal of Applied Ichthyology, 27: 153—155.
- ↑ Manné S., Poulet N, Dembski S. (2013) Colonisation of the Rhine basin by non-native gobiids: an update of the situation in France [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]. Knowledge and Management of Aquatic Ecosystems, 411: 02.
- ↑ Страутман И. Ф. (1972) Питание и пищевые взаимоотношения бычков (сем. Gobiidae) Днестровского лимана. Вестник Зоологии, № 4: 35-38.
- ↑ Kvach Y. (2004) The metazoa parasites of gobiids in the Dniester Estuary (Black Sea) depending on water salinity. Oceanological and Hydrobiological Studies, 33(3): 47-56.[2][недоступне посилання з лютого 2019]
- ↑ Ondračková M., Dávidová M., Blažek R., Gelnar M., Jurajda P. (2009) The interaction between an introduced fish host and local parasite fauna: Neogobius kessleri in the middle Danube River. Parasitology Research, 105: 201—208.[3][недоступне посилання]
- ↑ Mühlegger J.M., Jirsa F., Konecny R., Frank C. (2010) Parasites of Apollonia melanostoma (Pallas 1814) and Neogobius kessleri (Guenther 1861) (Osteichthyes, Gobiidae) from the Danube River in Austria. Journal of Helminthology, 84: 87-92.
Посилання
ред.- Froese R., Pauly D. (eds.) (2012). Ponticola kessleri на FishBase. Версія за June 2012 року.
- Риби вод України (російською) [Архівовано 17 липня 2011 у Wayback Machine.]