Відкрити головне меню

Бичкові

Родина Окунеподібних
Бичкові
Rhinogobius flumineus
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Надряд: Акантопері (Acanthopterygii)
Ряд: Окунеподібні (Perciformes)
Підряд: Бичковидні (Gobioidei)
Родина: Бичкові (Gobiidae)
Cuvier, 1816
Підродини
Amblyopinae
Benthophilinae
Gobiinae
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Gobiidae
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Gobiidae
EOL logo.svg EOL: 5319
ITIS logo.svg ITIS: 171746
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 8220
Fossilworks: 252928

Бичко́ві (Gobiidae) — родина кісткових риб. Це одна з найбільших родин риб, яка налічує понад 2 тис. видів з більш як 200 родів.[1] У викопному стані відомі з нижнього еоцену. Більшість відносно малі, характерні розміри — менше за 10 см довжиною. До цієї родини входять найменші хребетні у світі — представники родів Trimmaton і Pandaka, які сягають максимальної довжини до 1 см. Також є відносно великі за розмірами бички, як-от види з родів Gobioides або Periophthalmodon, що сягають понад 30 см завдовжки. Деякі мають значення для людини як промислові види, а також як об'єкти живлення для важливих промислових риб, таких як тріска, пікша, камбали, та ін. Деякі види є об'єктами акваріумістики, як-от представники роду Brachygobius.

ХарактеристикаРедагувати

Характерною рисою бичків є наявність черевних плавців, перетворених на дископодібний присосок, що є результатом конвергентної еволюції. Бички використовують цей присосок, щоб утримуватись на скелях і коралах; в акваріумах часто тримаються на склі.

 
Кораловий бичок Bryaninops youngei зі Східного Тимору

Мають два спинні плавці. У деяких видів, таких як представники підродини Benthophilinae, у дорослому стані відсутній плавальний міхур.

ЕкологіяРедагувати

Основні види риб зосереджені на прибережних морських мілинах, включаючи припливову зону, коралові рифи і водні зарості, також дуже численні в солонуватих водах і лиманах, пониззях річок, мангрових заростях. У прісних водах відомо мало видів. Прикладом прісноводних бичків можуть бути австралійські Chlamydogobius eremius, європейські Padogobius bonelli. Більшість з них живляться дрібними безхребетними, великі види також живляться рибами, деякі споживають планктонні водорості.

РозмноженняРедагувати

Бички прикріплюють свою ікру до субстрату, такому як гідрофіти, корали, каміння. Відкладають від п'яти до кількох сотен яєць. Після запліднення самець охороняє ікру від хижаків і вичищає від забруднення. личинки вилуплюються прозорими, забарвлення розвивається пілся того, як личинки знаходять відповідне середовище. Личинки деяких річкових видів спускають у дельти річок і естуарії або навіть до моря, щоб потім повернутись до річок за кілька тижнів або місяців.[2]

 
Бичок Cryptocentrus fasciatus, що охороняє ікру. Південно-Китайське море.

Деякі бички з теплих вод досягають зрілості за місяць, але в холодних водах на це йде до двох років. Тривалість життя бичків від одного року до десяти літ.[2] Деякі види бичків здатні змінювати стать із самиці на самця. У таких видів більшість особин народжується самицями, до гнізда одного самця ікру відкладають кілька різних самиць.[2]

Бички фауни УкраїниРедагувати

В Україні дуже поширені в Чорному і Азовському морях, в лиманах Північного Причорномор'я, в Дніпрі, Дністрі, Південному Бузі, Дунаї та інших річках, досить численні в усіх водосховищах.

 
Пам'ятник бичку-годувальнику на Набережній Бердянська

Серед поширених в Україні видів слід розрізнити Понто-Каспійських бичків, таких як представників родів Babka, Benthophilus, Benthophiloides, Caspiosoma, Mesogobius, Neogobius, Ponticola, Proterorhinus, а також Середземноморських іммігрантів, таких як Aphia, Gobius, Zosterisessor.

В Україні бичкові риби мають промислове значення. Відловлюються в Азовському морі, лиманах північно-західної частини Чорного моря. Найчастіше ловлять бичків кругляка, бабку, жабу, зеленчака.

ПриміткиРедагувати

  1. Froese R., Pauly D. (eds.) (2012). Родина Gobiidae на FishBase. Версія за May 2012 року.
  2. а б в Hoese, Douglas F. (1998). У Paxton, J.R. & Eschmeyer, W.N. Encyclopedia of Fishes. San Diego: Academic Press. с. 218–222. ISBN 0-12-547665-5. 

ЛітератураРедагувати

  • Рыбы семейства бычковые (Perciformes, Gobiidae) морских и солоноватых вод Украины : [монография] / Л. Г. Манило ; Нац. акад. наук Украины, Нац. науч.-природовед. музей, Зоол. музей им. Н. Н. Щербака. - Киев : Наукова думка, 2014. - 243, [24] с. : цв.ил. - (Проект "Наукова книга"). - Бібліогр.: с. 213-[237]. - 200 прим. - ISBN 978-966-00-1409-1

ДжерелаРедагувати

  • Miller P.J. (1986) Gobiidae. In: Whitehead P.J.P., Bauchot M.-L., Hureau J.-C., Nielsen J., Tortonese E. (eds.) Fishes of the North-eastern Atlantic and the Mediterranean, Vol. 3. UNESCO, Paris.
  • Neilson M.E., Stepien C.A. (2009) Escape from the Ponto-Caspian: Evolution and biogeography of an endemic goby species flock (Benthophilinae: Gobiidae: Teleostei). Molecular Phylogenetics and Evolution, 52(1): 84-102.[1][недоступне посилання з червень 2019]
  • Stepien C.A., Tumeo M.A. (2006): Invasion genetics of Ponto-Caspian gobies in the Great Lakes: a «cryptic» species, absence of founder effects, and comparative risk analysis. Biological Invasions, 8: 61-78.[2]

Див. такожРедагувати