Айвазовський Іван Костянтинович

Іва́н Костянти́нович Айвазо́вський (рос. Иван Константинович Айвазовский, вірм. Հովհաննես Այվազյան — Ованес Айвазян,17 (29) липня 1817(18170729), Феодосія, Таврійська губернія, Російська імперія — 19 квітня (2 травня) 1900, там само) — видатний український[1] та російський[2] художник-мариніст та баталіст вірменського походження. Брат вірменського історика та архієпископа Вірменської апостольської церкви Габріела Айвазовського.

Іва́н Костянти́нович Айвазо́вський або Гайвазовський
Հովհաննես Այվազյան
Aivazovsky portrait by Tyranov.jpg
Портрет написаний Олексієм Тирановим
Дата народження 17 (29) липня 1817(1817-07-29)
Місце народження Феодосія, Таврійська губернія, Російська імперія
Дата смерті 19 квітня (2 травня) 1900(1900-05-02) (82 роки)
Місце смерті Феодосія, Таврійська губернія, Російська імперія
Національність вірменин
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Жанр художник-мариніст
Напрямок Романтизм
Твори Дев'ятий вал, Brig "Mercury" Attacked by Two Turkish Ships[d] і Night at the Rodos island[d]
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Меджида 1 ступеня
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Окрім морської тематики працював також і в інших жанрах живопису: від анімалізму та портрету (автопортрету) до релігійного[pl] та міфологічного живопису.

Айвазовський є автором понад 6000 різних творів[3] (картин, акварелей, малюнків тощо). Його полотна прикрашають музеї та приватні зібрання по всьому світу. За понад шістдесят років творчої кар'єри Айвазовський брав участь у більш як 120-ти художніх виставках, понад половина з яких були персональними[4].

Окрім слави художника, Айвазовський відомий також як колекціонер, меценат, живописець Головного морського штабу, академік, професор та почесний член Імператорської академії мистецтв, почесний член академій мистецтв в Амстердамі, Римі, Парижі, Флоренції та Штутгарті.

За висловом Івана Крамського «Айвазовський, хто і що б там не казав, є зірка першої величини, у будь-якому разі, і не тільки у нас, а в історії мистецтва взагалі»[5].

Зміст

Походження АйвазовськихРедагувати

ЖиттєписРедагувати

Народився в сім'ї вірменського крамаря, родина якого переселилася в Крим з Галичини в 1812 році. Сім'я жила бідно і вже в 10 років Іван працював у міській кав'ярні. Він прекрасно грав на скрипці і співав, але найбільшою радістю для нього було малювати самоварним вугіллям на стінах будинків. Цей «настінний живопис» помітив архітектор Яків Християнович Кох, який подарував Івану перші олівці і папір, а потім показав малюнки градоначальнику Казначеєву Олександру Івановичу. Олександр Іванович, ставши губернатором, забрав підлітка з собою до Сімферополя, поселив у своєму будинку, віддав до гімназії.

Першим його учителем малювання був художник з німецьких колоністів Йоганн Людвиг Гросс[6]. У 1833—1837 юнак навчався у Петербурзькій Академії мистецтв (у пейзажному класі Максима Воробйова[ru], у запрошеного з Франції художника морських видів Філіппа Таннера[fr] та у класі батального живопису Олександра Зауервейда[ru]). Вплив на творчість Айвазовського мав також Карл Брюллов[7].

1840 р. Іван Айвазовський подорожував за кордоном, працював у Римі, Неаполі, Сорренто, Венеції, Парижі, Лондоні, Амстердамі. 1845 на запрошення турецького султана побував у Стамбулі. Пізніше відвідував це місто ще вісім разів з 1845 по 1890 та писав полотна на замовлення султанів Османської імперії. 30 цих робіт виставлено в музеї імперії у стамбульському палаці Долмабахче.

Після свого повернення назавжди оселився у Феодосії, де збудував будинок та майстерню, влаштовував виставки, грошові надходження від яких передавав на добродійні цілі, а у 1880 заснував картинну галерею. З 1844 — академік Петербурзької академії мистецтв, а з 1887 — її почесний член. З 1894 — член Товариства південноросійських художників в Одесі[8].

Мав власний маєток «Шах-мамай», про який ми можемо довідатись з листа А. П. Чехова до своєї сестри: «Вчора їздив у Шах-мамай, маєток Айвазовського, за 25 верст від Феодосії. Сам Айвазовський, бадьорий старий років 75, являє собою дещо середнє між добродушним вірменином і зажерливим архіреєм; повний власної гідності, руки має м'які і подає їх по генеральські. Недалекий, втім натура складна і гідна уваги. В собі одному він суміщає і генерала, і архірея, і художника, і вірменина, і наївного діда, і Отелло. Одружений на молодій і дуже красивій жінці, яку тримає в їжачках. Знайомий з султанами, шахами і емірами. Писав разом з Глінкою „Руслана і Людмилу“. Товаришував із Пушкіном, але його твори не читав. У своєму житті не прочитав ні однієї книжки. Коли йому пропонують прочитати він говорить „Навіщо мені читати, якщо в мене є власна думка?“ Маєток розкішний, настільки казковий, таке можна побачити в Персії.»[9]

Наприкінці життя передав у дарунок рідному місту будинок і майстерню, картини й скульптурні композиції. Навіть за кілька годин до смерті художник працював над картиною — «Вибух турецького корабля» (1900).

ТворчістьРедагувати

Ранні твори, такі як «Морський берег» (1840), «Дев'ятий вал» (1850) та ін., написані Айвазовським під впливом романтизму.

Пізніше у творчості художника оселилися реалістичні мотиви: «Чорне море» (1881), «Серед хвиль» (1898).

  • Особливо відомий як баталіст, картинами:
    • «Чесменський бій» (1848),
    • «Наваринський бій» (1848),
    • «Пожежа Москви в 1812 р.» (1851),
    • «Сінопський бій» (1853),
    • «Облога Севастополя» (1854),
    • «Бій пароплава „Веста“» (1877),
    • «Узяття Карса» (1881),
    • «Чорноморський флот у Феодосії» (1890),
    • «Бій брига „Меркурій“» (1892) та ін.
  • Картини українських пейзажів та на побутові теми:
    • «Чумаки в степу вночі» (1855),
    • «Очерет на Дніпрі» (1857),
    • «Український пейзаж» (1868),
    • «Млин на березі річки. Україна» (1880).
    • «Весілля в Україні» (1891),
    • «Під час жнив» (1891).

Деякі полотна присвятив перебуванню Олександра Пушкіна на берегах Чорного моря.

Галерея робітРедагувати

Аукціони. Затребуваність робіт Айвазовського на міжнародному художньому ринкуРедагувати

 
Картина І. К. Айвазовського «Варяги на Дніпрі» (інша назва — «Варязька саґа — шлях з варягів у греки» (1876), продана 1994 року на аукціоні «Сотбіс» в Лондоні за 200 тисяч фунтів

З 1994 року на аукціонах було продано робіт Айвазовського на суму декілька мільйонів доларів. Міжнародний авторитет творчості Айвазовського росте і далі, так 14 червня 2007 на англійському аукціоні було продано полотно Айвазовського за 2,710,000 фунтів — найбільша ціна, що коли-небудь була сплачена за його картину[10]. А 22 квітня 2009 року картину Івана Айвазовського «Відплиття Колумба із Палоса» було продано за 1 млн. 594 тис. доларів на аукціоні «Сотбіс» в Нью Йорку[11].

Пам'ятьРедагувати

 
Пам'ятник Айвазовському у Феодосії
 
Будинок, в якому мешкав І. К. Айвазовський

У будинку Айвазовського в Феодосії діє художня галерея його імені, а перед будинком йому встановлено пам'ятник. З галереї у Феодосії 11 липня 2016 року було вивезено до Третьяковської галереї 38 картин художника[12][13].

Іменем художника названі вулиці міст (див. вулиця Айвазовського) і деякі населені пункти.

На його честь названо залізничну станцію та астероїд 3787 Айвазовський[14].

Пам'ятникиРедагувати

Феодосія
  • 1930 року у будинку художника був встановлений пам'ятник роботи скульптора І. Я. Гінцбурга, кам'яний постамент виконав феодосійський майстер Яні Фока. На п'єдесталі лаконічний напис: «Феодосія — Айвазовському». Спочатку відкриття пам'ятника передбачалося приурочити до 1917 року — сторіччя від дня народження Айвазовського, але революційні події відсунули цей термін.
  • Фонтан Айвазовського, виконаний за проектом і на кошти самого художника, був кінцевою точкою водопроводу, який призначався для роздачі води, що надходила до міста з джерел, що належали художнику. Спочатку фонтан думали назвати ім'ям Олександра III і навіть була приготовлена ​​плита з ім'ям імператора, але потім було вирішено дати фонтану ім'я Айвазовського. Місце, де ім'я імператора замінили на Айвазовського, чітко видно.
  • 1890 року на вулиці Італійській (нині вул. Горького), на знак вдячності сім'ї Айвазовського за подаровану городянам воду з Субаських джерел, був побудований фонтан-пам'ятник. На постаменті була встановлена ​​бронзова жіноча фігура, що тримала в руках раковину, з якої стікала вода до кам'яної чаші і, переповняючи її через краї, спадала в басейн, який піднімається над землею. З боку фігури перебувала увінчана лаврами палітра з написом «Доброму генію». У період Другої світової війни пам'ятник був втрачений. 2004 року фонтан був відтворений (скульптор Валерій Замеховський) з новим написом «Великому Айвазовському і учням його вдячна Феодосія» і прізвищами по сторонах: Фесслер, Латрі, Ганзен, Лагоріо.
Кронштадт

15 вересня 2007 року в Кронштадті був пам'ятник Айвазовському. Бюст художника знаходиться на Макарівської набережній неподалік морської фортеці, що прикриває морські підходи до Санкт-Петербурга. Скульптор — Володимир Горевий.

Єреван
Сімферополь

Пам'ятник братам Айвазян (власне Івану і Габріелу) у сквер імені П. Ю. Дибенка встановлений за ініціативою і на кошти вірменського національного товариства Криму «Луїс». Скульптори — Л. Токмаджян з синами, архітектор — В. Кравченко.

Пам'ятні монети в честь І. К. АйвазовськогоРедагувати

Центральні банки України, Росії та Вірменії час від часу вводять в обіг монети, присвячені Айвазовському.

11 липня 2017 року Національний банк України в серії «Видатні особистості України» випустив ювілейну нейзильберову монету, присвячену художнику.

Пам'ятна монета НБУ "Іван Айвазовський" (2017)

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. див., наприклад: Сто великих українців / Н. В. Астапенко, О. К. Барашкова, А. В. Дарибогова та ін. — К.: Арій, 2011. — 496 с. — (100 великих); Икеда Д., Згуровский М. Япония и Украина — разные судьбы, общие надежды. Диалоги. — К.: Издательский дом «Град», 2011. — 304 с. — С. 16 — 17 та ін.
  2. див., наприклад: Бикова Т. Б. Айвазовський Іван Костянтинович // Енциклопедія історії України. — Т. 1. — К., 2005. — С. 49.
  3. Романенкова Ю. В. Айвазо́вський, Іва́н Костянти́нович // Велика українська енциклопедія. — К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2016. — Т. 1: А — акц. — С. 452.
  4. Мария Григорьянц. 29 июля 2016 года в Третьяковской галерее на Крымском валу открылась выставка «Иван Айвазовский. К 200-летию со дня рождения» // noev-kovcheg.ru
  5. Скляренко В. М., Рудычева И. А. Иван Айвазовский. — Х.: Folio, 2010. (Серия «Знаменитые украинцы»).
  6. Романенкова Ю. В. Айвазо́вський, Іва́н Костянти́нович // Велика українська енциклопедія. — К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2016. — Т. 1: А — акц. — С. 452; Игорь Попов. Сакральный Айвазовский — Возвращение к Богу, біографічні відомості про Й. Л. Гросса
  7. Романенкова Ю. В. Айвазо́вський, Іва́н Костянти́нович // Велика українська енциклопедія. — К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2016. — Т. 1: А — акц. — С. 452.
  8. Айвазовский и Одесса. 
  9. А. П. Чехов лист М. П. Чеховій, 1888, Феодосія
  10. [1] Повідомлення про аукціон Christie's від John Varoli на Bloomberg.com
  11. Sotheby's April 2009 Sale of Russian Art
  12. ЕСПРЕСО. Окупанти вивезли з Криму до Росії 38 картин Айвазовського
  13. Українська правда. 38 картин Айвазовського з Криму вивезли до Москви
  14. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

ЛітератураРедагувати

Довідково-енциклопедична літератураРедагувати

Монографічна та інша літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати