Національний художній музей Білорусі

Національний художній музей Республіки Білорусь (біл. Нацыянальны мастацкі музэй Рэспублікі Беларусь) — найбільший музей мистецького профілю в Білорусі (НХМ РБ).

Національний художній музей Республіки Білорусь Pictogram infobox palace.png
біл. Нацыянальны мастацкі музей Рэспублікі Беларусь
NAM RB - National Art Museum Ul. Lenina 20 Minsk.jpg
53°53′53″ пн. ш. 27°33′38″ сх. д. / 53.89833333002777493° пн. ш. 27.56055556002777962° сх. д. / 53.89833333002777493; 27.56055556002777962Координати: 53°53′53″ пн. ш. 27°33′38″ сх. д. / 53.89833333002777493° пн. ш. 27.56055556002777962° сх. д. / 53.89833333002777493; 27.56055556002777962
Тип художня галерея
Статус спадщини Державний список історико-культурних цінностей Республіки Білорусь
Країна Flag of Belarus.svg Білорусь
Розташування вул. Леніна, 20 Мінськ, Білорусь
Засновано 24 січня 1939
Відкрито 1939
Фонд 30 000 ± 100
Відвідувачі 215 800 осіб (2012)
Директор Володимир Прокопцевd
Сайт artmuseum.by
Національний художній музей Білорусі. Карта розташування: Білорусь
Національний художній музей Білорусі
Національний художній музей Білорусі (Білорусь)

CMNS: Національний художній музей Білорусі у Вікісховищі
Банкнота у 1000 білоруських рублів із зображенням будівлі Національного художнього музею Республіки Білорусь
Хол нового корпусу

ІсторіяРедагувати

Довоєнний періодРедагувати

Державна художня галерея БРСР була створена наказом Ради Народних комісарів Білорусі від 24 січня 1939. Первісну колекцію творів мистецтва розмістили в 15 залах Вищої комуністичної сільськогосподарської школи. Переважали релігійний живопис, відібраний із костелів і церков. В переліку набраних творів були також графіка, скульптура, декоративно-ужиткове мистецтво. Декілька творів мистецтва в художню галерею були передані з інших периферійних музеїв Гомеля, Могильова, Вітебська і самого Мінська, невелику кількість передали з інших музеїв тодішнього СРСР, що було хибною практикою. (За часів СРСР практикою було розорення художніх музеїв і продаж музейних скарбів за кордон).

Першим радянським директором художньої галереї призначили Михолапа Миколая Прокоповича (1886–1979).

Агресивна політика СРСР на західних кордонах привела до захоплення районів Західної Білорусі і реквізиції художніх скарбів з тамошніх палаців, костелів і церков, вивезених в Мінськ. До початку Другої світової війни галерея утримувала 2 711 творів мистецтва, але в експозиції було лише 400. З початком війни галерею покинули напризволяще і колекції в хаосі відступу — не вивезли. Галерея була пограбована.

Повоєнний радянський періодРедагувати

Практично в повоєнний період музей створювали наново. Адже вдалося повернути лише мізерну кількість довоєнних експонатів. Для художньої галереї відвели чотири зали Будинку радянських Професійних спілок. Кількість експонатів на 1946 становила всього триста сімнадцять (317).

10 липня 1957 художню галерею перейменували в Державний художній музей БРСР. За вісім років спромоглися вибудувати нову споруду художнього музею.

Проект нового музею створив архітектор Бакланов Михайло Іванович. Це двоповерхова споруда в стилі сталінського ампіру з відкритою колонадою та нішами зі скульптурами на головному фасаді. Музейна споруда має всього десять (10) залів на двох поверхах та відкриту внутрішню галерею, призначену для тимчасових виставок.

На листопад 1957 кількість експонатів збільшили до 3 000.

Незалежна БілорусьРедагувати

У 1989 музею передали одну споруду на вулиці Кірова, буд. № 25, де размістили лекторій та служби музею. Також дозволено мати власні реставраційні майстерні.

У 1993 почато будівництво нового крила музею — це прибудова до головної споруди, проект створив архітектор В. С. Белянкін. З того ж 1993 музей знову перейменовано на Національний художній музей Республіки Білорусь.

У 1994 музей створив власний архів.

У 1999 в підпорядкування НХМ РБ передали також 5-поверхову споруду по вул. Леніна, б. № 22.

У 2000 в Мінську відкрито ще одну філію — «Будинок Ваньковичів». Філія висвітлюватиме культуру та мистецтво першої половини 19 ст., хоча експозиція їх небагата. Трагічна історія Білорусі в 20 ст. не сприяла накопиченню мистецьких скарбів 19 ст. в країні.

В серпні 2020 працівники музею долучилися до протесту з вимогою відставки керівника Білорусі Олександра Лукашенка.[1]

Склад збірокРедагувати

Роз'єднання радянської Білорусі з Литвою та Польщею перевело відповідні литовські і польські твори в розряд закордонного мистецтва. Найбільшим в повоєнний період став радянський та російський відділ — на тлі значної русифікації Білорусі як республіки. Твори російських художників походили перебільшено з приватних колекції. Але довга відсутність розробленої концепції розвитку музею обумовила випадковість набраних експонатів. Найбільш повно представлено мистецтво Російської імперії та СРСР - при відсутності багатьох художників чи цілих періодів, представлених пунктиром або випадковими, або не найкращими творами (Левицький Дмитро Григорович, майстри ампіру і пізнього класицизму, передвижники, Світ мистецтва (товариство)). Серед найкращих здобутків музею російського відділу - низка творів Костянтина Коровіна та ескізи Михайла Нестерова. Серед творів Михайла Врубеля — невелика збірка його майоліки.

ГалереяРедагувати

Мистецтво Російської імперіїРедагувати

Білоруське мистецтвоРедагувати

Європейське мистецтвоРедагувати

Натюрморти в збірціРедагувати

Живопис доби СРСРРедагувати

Скульптура в музеїРедагувати

Головні відділиРедагувати

  • Відділ давньобілоруського мистецтва
  • Відділ сучасного білоруського мистецтва
  • Відділ російського мистецтва
  • Відділ мистецтва закордонних країн
  • Науково-реставраційний відділ

Філії музеюРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати