Розін Іван Мойсейович

український актор театру, кіно та дубляжу, музикант

Іван Мойсейович Розін (нар. 28 лютого 1978(19780228), Харків, Українська РСР) — український актор театру, кіно та дубляжу, музикант, засновник та вокаліст музичного гурту «Gouache» (2006—2012), з 2013 року групи «US».

Іван Мойсейович Розін
Іван Розін на ток-шоу "15 хвилин до завтра", 2012 рік
Іван Розін на ток-шоу "15 хвилин до завтра", 2012 рік
Іван Розін на ток-шоу "15 хвилин до завтра", 2012 рік
Ім'я при народженні Іван Мойсейович Розін
Народився 28 лютого 1978(1978-02-28) (46 років)
Харків, УРСР
Національність Українець
Громадянство Україна Україна
Діяльність Актор
Музикант
Alma mater Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського
Роки діяльності 1992—н.ч.
Діти син Олексій, донька Катерина
Батьки Мойсей Якович Розін

Біографія

ред.

Народився 28 лютого 1978 року у Харкові.[1] Навчався в спеціалізованій музичній школі по класу фортепіано[2].

Освіта

ред.

Закінчив Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського[3] (навчався спочатку у консерваторії, потім перейшов на театральний факультет).

Отримавши акторську освіту, кілька років був актором Донецького національного академічного українського музично-драматичного театру.

Пізніше працював у Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра та у Національному академічному театрі російської драми імені Лесі Українки.

Кар'єра

ред.

Знявся в рекламі сухариків, був голосом оператора «JEANS» та «TUBORG»[2], зіграв одну з головних ролей у фільмі «Братство» (2005) українського режисера Станіслава Клименка.

Озвучував українською мовою ролі у фільмах «Мулен Руж», «Бі Муві: Медова змова», «Шрек III», «Сімпсони у кіно», «101 далматинець». Його голосом на українських екранах розмовляють Леонардо Ді Капріо, Кріс Пайн, Джонні Депп та Кілліан Мерфі.

Окрім акторської кар'єри займається музичною творчістю. Виступав, як аранжувальник пісень відомих українських співачок Наталі Могилевської та Світлани Лободи.

Родина

ред.

Мати — викладач італійської та французької мов[2]. Батько — Мойсей Якович Розін, професор, театральний педагог, фахівець у сфері пластики, сценічного руху, сценічного бою та фехтування (1932—2015)[1].

Має дружину Ганну, сина Олексія та доньку Катерину[2].

Фільмографія

ред.

Дублювання фільмів

ред.

Озвучення мульфільмів

ред.

Озвучення серіалів та мультсеріалів

ред.
  • Аладдін (1994—1995) — Адділан (дубляж студії «Le Doyen»)
  • Джейк і пірати з Небувалії (2011—2016) — Піратський Джин (дубляж студії «Le Doyen»)
  • Чорне дзеркало (2011—) — Джонас, Еш, Конор, Біллі, Тод (дубляж студії «Постмодерн»)
  • 13 причин чому (2017—2020) — Денніс (сезони 2-3), Сет (сезон 3) (дубляж студії «Постмодерн»)
  • Вампірина (2017—) — Борис (дубляж студії «Le Doyen»)
  • Видозмінений вуглець (2018—2020) — Ковач Перший (дубляж студії «Le Doyen»)
  • Привиди будинку на пагорбі (2018) — Стівен (дубляж студії «Le Doyen»)
  • Відьмак (2019—) — Рієнс (дубляж студії «Постмодерн»)
  • Тендітні створіння (2020) — Рамон (дубляж студії «Le Doyen»)
  • Ляльковий будиночок Ґаббі (2021—) — Шкодокіт (дубляж студії «Постмодерн»)
  • Провулок Світлячків (2021—) — Макс (дубляж студії «Постмодерн»)
  • Вікінґи. Вальгалла (2022—) — Гарекр (дубляж студії «Le Doyen»)
  • Бебі Бос: Назад до колиски (2022—) — Бенджі (сезон 2) (дубляж студії «Постмодерн»)
  • Пісочний чоловік (2022) — Буґімен (серія 9), Річард Медок (серія 11) (дубляж студії «Le Doyen»)
  • 1899 (2022) — Айк (дубляж студії «Le Doyen»)
  • Відьмак: Кровне походження (2022) — Ередін (дубляж студії «Постмодерн»)
  • За океан (2023) — (дубляж студії «Le Doyen»)
  • Гламур (2023) — Серена (серії 5-6) (дубляж студії «Постмодерн»)

Примітки

ред.
  1. а б Иван Розин. Кино-Театр.РУ. Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 11 грудня 2017.
  2. а б в г Популярний вокаліст Іван Розін. altarta.com. Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 11 грудня 2017.
  3. Іван Розін - біографія, фільмографія та фото Іван Розін - Kino-teatr.ua. kino-teatr.ua (рос.). Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 11 грудня 2017.

Посилання

ред.

Іван Розін на сайті Кінобаза