36-та гвардійська стрілецька дивізія (СРСР)

36-а гварді́йська стріле́цька Верхньодніпро́вська Червонопра́порна, ордені́в Суво́рова та Куту́зова диві́зія — стрілецька дивізія, загальновійськове з'єднання РСЧА в роки Радянсько-німецької війни.

36-а гвардійська стрілецька Верхньодніпровська Червонопрапорна, орденів Суворова та Кутузова дивізія
На службі серпень 1942 — червень 1945
Країна СРСР СРСР
Вид Пехота и мотострелки.png загальновійськова
Тип Red Army flag.svg Червона армія
Війни/битви Німецько-радянська війна
Почесні найменування Радянська гвардія Орден Червоного Прапора Орден Суворова II ступеня Орден Кутузова I ступеня

Бойовий шляхРедагувати

ФормуванняРедагувати

Дивізія сформована на базі 9-го повітряно-десантного корпусу в серпні 1942 року в Івановській області, головно з курсантів військових училищ Московського ВО. Командиром дивізії призначено полковника М. І. Денисенка.

Сталінградська битваРедагувати

Бойове хрещення дивізія отримала вже в серпні 1942 року, коли в складі 57-ї армії генерала Ф. І. Толбухіна вела бої в містечку Сарепта під Сталінградом.

У вересні дивізія воювала в складі 64-ї армії генерала М. С. Шумілова в районі Бекетівка — Купоросний, за що отримала подяку Верховного Головнокомандувача.

У листопаді 1942 року виведена в резерв.

10 січня 1943 року, діючи на лівому фланзі 64-ї армії, дивізія розпочала наступ проти оточеного в Сталінграді ворожого угруповання. Прорвавши оборону, за три тижні боїв просунулась до центра міста.

По цьому виведена в резерв.

Визволення УкраїниРедагувати

В березні 1943 року дивізія, діючи в складі 7-ї гвардійської армії зайняла оборону по східному березі річки Сіверський Донець в районі міста Вовчанська Харківської області. Згодом дивізія брала участь в Бєлгородсько-Харківській операції, з боями пройшла Лівобережну Україну й 25 вересня 1943 року вийшла на лівий берег Дніпра.

В ніч з 25 на 26 вересня передовий загін дивізії під командуванням гвардії капітана А. Д. Семенова форсував Дніпро й захопив плацдарм на правому березі в районі села Сошинівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Бої на плацдармі тривали протягом місяця. За цю операцію 8 воїнів дивізії, серед яких і командир дивізії генерал-майор М. І. Денисенко, удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

22 жовтня 1943 року дивізія перейшла в наступ і, прорвавши оборону ворога, 23 жовтня звільнила місто Верхньодніпровськ.

В ході проведення Кіровоградської операції дивізія діяла в другому ешелоні 7-ї гвардійської армії.

В ході проведення Умансько-Ботошанської операції 36-а гвардійська стрілецька дивізія з важкими боями визволила від фашистів міста Новоукраїнка та Помічна, а 23 березня 1944 року вийшла на лівий берег ріки Південний Буг південно-східніше міста Первомайськ Миколаївської області. В ніч з 32 на 24 березня штурмова група дивізії в складі 30 чоловік під командуванням старшого лейтенанта Д. П. Золотова форсувала Південний Буг і захопила плацдарм на правому березі. Протягом двох діб бійці утримували плацдарм, а 25 березня основні сили 36-ї гвардійської та 53-ї стрілецьких дивізій форсували ріку.

В подальшому дивізія наступала на Одесу, проте поблизу села Ляхи була виведена в резерв.

Країнами ЄвропиРедагувати

В ході проведення Яссько-Кишинівської операції дивізія брала участь у взятті міста Ясси. Потім пройшла всю Румунію й 21 жовтня 1944 року зосередилась в районі Дьєма. В ніч на 24 жовтня полки дивізії форсували річку Тиса, захопивши плацдарм.

В ході нового наступу дивізія успішно просувалась територією Угорщини й 25 листопада 1944 року оволоділа містом Хатван.

На території Угорщини дивізія брала участь в Дебреценській, Будапештській та Балатонській операціях.

5 квітня 1945 року дивізія в ході Віденської операції дивізія розпочала наступ на території Австрії. 10 травня 1945 року на річкі Мур в районі міста Юденбург воїни дивізії зустрілись з передовими частинами союзних англо-американських військ.

У червні 1945 року дивізія була переформована в 24-й гвардійську механізовану дивізію. Бойовий Прапор 36-ї гвардійської стрілецької дивізії передано на довічне зберігання до Центрального музею Збройних Сил СРСР.

Бойовий складРедагувати

  • Управління і штаб;
  • 104-й гвардійський стрілецький полк;
  • 106-й гвардійський стрілецький полк;
  • 108-й гвардійський стрілецький полк;
  • 65-й гвардійський артилерійський полк;
  • 39-й гвардійський окремий винищувально-протитанковий артилерійський дивізіон;
  • 41-а гвардійська зенітна артилерійська батарея (до 15.4.43);
  • 38-а гвардійська окрема розвідувальна рота;
  • 41-й гвардійський саперний батальйон;
  • 143-й гвардійський окремий батальйон зв'язку (47-а гвардійська окрема рота зв'язку);
  • 503-й (40-й) медико-санітарний батальйон;
  • 38-а гвардійська окрема рота хімічного захисту;
  • 593-я (39-а) автотранспортна рота;
  • 626-а (34-а) польова хлібопекарня;
  • 627-й (35-й) дивізійний ветеринарний лазарет;
  • 2146-а польова поштова станція;
  • 315-а польова каса Держбанку.

Нагороди і почесні званняРедагувати

КомандириРедагувати

Герої дивізіїРедагувати

Пам'ятьРедагувати

На честь подвигів бійців 36-ї гвардійської стрілецької дивізії у місті Волгограді названо вулицю[1]

ЛітератураРедагувати

  • Амиров К. А. «От Волги до Альп» — Москва: Воениздат, 1987
  • Бойченко Л. С., Канифольский Б. А. «Они освобождали Первомайщину» — Первомайск, 1984.
  • Котко В. Ф., Мущинский П. Д. «Они сражались на Николаевщине» — Николаев: РИП «Рионика», 1995

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати