Відкрити головне меню

Балато́нська опера́ція — оборонна операція угруповання 3-го Українського фронту СРСР та частин болгарської армії, що тривала протягом 6—15 березня 1945 року в районі озера Балатон (Угорщина). Внаслідок Балатонської операції силам Червоної армії вдалося добитися чотириразової переваги у живій силі, завдяки чому зазнав поразки останній великий контрнаступ німецьких та угорських військ на радянсько-угорському фронті у Другій світовій війні.

Балатонська операція
Bundesarchiv Bild 146-1989-105-13A, Ungarn, deutscher Rückzug.jpg
Німецькі підрозділі в районі озера Балатон, березень 1945
Координати: 46°58′ пн. ш. 18°21′ сх. д. / 46.967° пн. ш. 18.350° сх. д. / 46.967; 18.350
Дата: 616 березня 1945
Місце: Угорщина Угорщина, район озера Балатон
Результат: Перемога Червоної Армії
Сторони
Третій Рейх Німеччина
Flag of Hungary (1915-1918, 1919-1946).svg Королівство Угорщина
СРСР СРСР
Болгарія Болгарія
Командувачі
Третій Рейх Йозеф Дітріх
6-та танкова армія
СРСР Федір Толбухін
Третій Український фронт
Військові сили
431,000 солдат
700 одиниць бронетехніки[1]
465,050 солдат[2]
Втрати
12,358 вбито, поранено
та зникло безвісти.
31 танків[1]
За радянськими даними: понад 40,000 загиблих та поранених
8,492 вбито та зникло безвісти
24,407 поранених та хворих[2]

ПередумовиРедагувати

Після Будапештської операції війська 2-го (командувач — Маршал Радянського Союзу Родіон Малиновський) і 3-го (командувач — Маршал Радянського Союзу Федір Толбухін) Українських фронтів на 6 березня 1945 зуміли захопити підготовлені до оборони позиції на лінії — річка Грон, Естергом, Гант, озеро Балатон, Барч, північний берег річки Драви до річки Дунай (див. схему), готуючись до наступу на Відень.

Сили сторінРедагувати

Німецькі та угорські війська розпочали операцію «Весняне пробудження» (нім. Unternehmen Frühlingserwachen) на Будапештському напрямі з метою розсікти війська 3-го Українського фронту на дві частини, знищити їх, вийти на річку Дунай, прикрити важливі райони західної Угорщини, Австрії та південної Німеччини, і відтягнути разом з тим частину сил Червоної армії з Берлінського напряму. Проти військ 3-го Українського фронту діяла група армій «Південь» (310 тисяч солдатів і офіцерів, близько 6000 гармат і мінометів, 1600 танків і штурмових гармат, понад 800 бронетранспортерів і 850 літаків).

Німецькі та угорські військаРедагувати

Радянські військаРедагувати

Хід подійРедагувати

Головного удару в напрямі на Дунай між озерами Веленце і Балатон завдавало ударне угруповання в складі 6-ї танкової армії СС та 6-ї піхотної армії. На ділянці прориву союзники мали 76 танків і самохідних артилерійських установок на 1 км фронту. Командування 3-го Українського фронту визначило задум німецького командування і не припиняючи підготовки до наступу на Віденському напрямі, було зміцнено оборону, згідно з усіма вимогами тогочасного воєнного мистецтва. З 6 по 15 березня союзники вклинилися в оборону 3-го Українського фронту на глибину 12—25 км, але, втративши 40 тисяч солдатів та офіцерів, 500 танків і штурмових гармат, понад 300 польових гармат та мінометів і, вичерпавши свої резерви, змушені були перейти до оборони.

НаслідкиРедагувати

Поразка німецько-угорського контрнаступу в районі озера Балатон спричинила розвиток Віденської операції 2-го і 3-го Українських фронтів, яка розпочалася 16—18 березня 1945 року.

ПосиланняРедагувати

  1. а б Frieser, Karl-Heinz; Klaus Schmider, Klaus Schönherr, Gerhard Schreiber, Kristián Ungváry, Bernd Wegner (2007) (in German). Das Deutsche Reich und der Zweite Weltkrieg — Vol. 8: Die Ostfront 1943/44 — Der Krieg im Osten und an den Nebenfronten. Deutsche Verlags-Anstalt München 2007, ISBN 3-421-06235-8, Pages 942–943
  2. а б G.F. Krivosheyev, 'Soviet Casualties and Combat Losses in the twentieth century', London, Greenhill Books, 1997, ISBN 1-85367-280-7, Page 110