Відкрити головне меню

Кіровоградська операція


Кіровогра́дська наступа́льна опера́ція (5 — 16 січня 1944 року) — військова операція, яка була складовою частиною стратегічної наступальної операції Ставки ВГК із оволодіння в роки Другої Світової війни Правобережною Україною від німецьких завойовників. Була проведена військами 2-го Українського фронту під командуванням генерала І.Конєва. Операція здійснювалась в комплексі з наступом 1-го Українського фронту на Житомирсько-Бердичівському напрямку 24 грудня 1943 — 14 січня 1944 року. Штучно виділена істориками в окрему військову операцію.

Кіровоградська операція
Дніпровсько-Карпатська операція
Дата: 516 січня 1944
Місце: Кіровоград, УРСР
Результат: Витіснення німецьких військ з Правобережжя в районі Кіровограду
Сторони
СРСР СРСР Третій Рейх Третій Рейх
Командувачі
СРСР І. Конєв Третій Рейх Отто Велер
Військові сили
500 000 осіб
500 танків та артилерії
7 000 гармат та мінометів
500 літаків
420 000 осіб
520 танків та артилерії
5 000 гармат та мінометів
500 літаків

Зміст

ПідготовкаРедагувати

Планування й підготовка наступальної операції розпочались у Ставці ВГК ще в листопаді 1943 року. На першому етапі радянські війська мали розгромити основні сили 8-ї польової армії групи армій «Південь» та вийти на рубіж річки Південного Бугу. 2-й Український фронт повинен був завдати головний удар по ворожих військах в районі Кіровограду, а допоміжні частини — по Христинівці, назустріч військам 1-го Українського фронту. В планах було оточити й знищити великі ворожі угрупування в районі Канева, Умані та Сміли. Задум полягав у тому, щоб силами 53-ї армії (командувач — генерал-лейтенант І.Галанін), 5-ї гвардійської армії (командувач — генерал-лейтенант О. С. Жадов), 5-го гвардійського корпусу (командувач — генерал-майор Б. М. Скворцов) та 7-го механізованого корпусу (командувач — генерал-майор Ф.Катков) обійти Кіровоград з півночі, а силами 5-ї гвардійської танкової армії (командувач — генерал-полковник П.Ротмістров) та 7-ї гвардійської армії (командувач — генерал-полковник М.Шумілов) обійти місто з південного заходу й знищити кіровоградське угруповання противника, потім наступити на Первомайськ та вийти на рубіж річки Південний Буг. Удар по ворогові назустріч військам 1-го Українського фронту на правому крилі мали завдати 52-га армія (командувач — генерал-лейтенант К.Коротеєв) та 4-та гвардійська армія (командувач — генерал-майор О.Рижов). Регулярним військам мали сприяти 2 з'єднання, 36 партизанських загонів та 41 підпільно-диверсійна група, які діяли у ворожому тилу.

Хід операціїРедагувати

5 січня 1944 року війська 2-го Українського фронту за авіаційної підтримки 5-ї повітряної армії (командувач — генерал-лейтенант С.Горюнов) перейшли у наступ. Найбільшого успіху першого дня вони досягли півночі Кіровограда. Для розвитку сюди був перегрупований 8-й механізований корпус 5-ї гвардійської танкової армії. З метою завершення прориву оборони противника на півдні Кіровограда у смузі 7-ї гвардійської армії були введені в дію 18-й та 29-й танкові корпуси 5-ї гвардійської танкової армії.

На ранок 7 січня передові з'єднання фронту обійшли Кіровоград з півночі та півдня, перерізали основні шляхи відходу противника. 5 німецьких дивізій опинились в оточенні, пороте їм вдалось організувати відхід. 8 січня радянські війська увійшли до Кіровограда, пізніше просунулись ще на 15-20 км. На уманському напрямку війська 52-ї армії та 4-ї гвардійської армії до 10 січня просунулись на 40 км, але були зупинені сильними контратаками противника, що перекинув сюди 3 танкові дивізії. 16 січня наступ радянських військ був зупинений на рубежі Сміла — Грузьке — Новгородка.

В ході операції були вигнані нацистські окупанти з Кіровограда та війська РСЧА просунулись на 40-50 км на захід. Сама операція пройшла невдало, поставлені завдання виконати не вдалось. Затримавшись у боях за Кіровоград, радянські війська 14 січня 1944 року перебували за 120 км від Умані та Христинівки, де їх вже чекали війська 1-го Українського фронту. У директиві Ставки від 16 січня 1944 року персональна відповідальність за невиконання завдань фронту покладалась на І.Конєва. За цих умов Ставка ВГК уточнила завдання 1-го та 2-го Українських фронтів щодо знищення звенигородсько-миронівського угруповання противника зустрічними ударами на Шполу, що стало початком підготовки до проведення Корсунь-Шевченківської операції.

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Разгром немецко-фашистских войск на Правобережной Украине (24 января — 17 апреля 1944 года), кн. 1. М., 1957;
  • Стратегический очерк Великой Отечественной войны 1941—1945 гг. М., 1961;
  • Сборник документов Верховного Главнокомандования за период Великой Отечественной войны. Вып. 4 (январь 1944 года — август 1945 года). М.: Воениздат, 1968;
  • Грылев А. Н. Днепр — Карпаты — Крым. М., 1970.;
  • Ротмистров П. А. Стальная гвардия. М., 1984.;
  • Конев И. С. Записки командующего фронтом. М., 1991;
  • Стратегические решения и вооруженные силы, т. 1. М., 1995. В. М. Грицюк.

ПосиланняРедагувати