Яре́ськи — село Шишацького району Полтавської області. Центр Яреськівської сільської ради (населення — близько 5 тис. осіб).

село Яреськи
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Шишацький район
Рада/громада Яреськівська сільська рада
Код КОАТУУ 5325786001
Облікова картка облікова картка 
Основні дані
Населення 3958
Поштовий індекс 38030 (Яреськи), 38034 (Яреськи-1)
Телефонний код +380 5352
Географічні дані
Географічні координати 49°50′09″ пн. ш. 33°54′30″ сх. д. / 49.83583° пн. ш. 33.90833° сх. д. / 49.83583; 33.90833Координати: 49°50′09″ пн. ш. 33°54′30″ сх. д. / 49.83583° пн. ш. 33.90833° сх. д. / 49.83583; 33.90833
Середня висота
над рівнем моря
149 м
Місцева влада
Адреса ради 38030, Полтавська обл., Шишацький р-н, с. Яреськи, вул. Козацький Шлях, 33[1]
Карта
Яреськи. Карта розташування: Україна
Яреськи
Яреськи
Яреськи. Карта розташування: Полтавська область
Яреськи
Яреськи
Яреськи. Карта розташування: Шишацький район
Яреськи
Яреськи

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1946—1947.[2]

Географічне розташуванняРедагувати

Село Яреськи знаходиться на високому лівому березі річки Псел, вище за течією на відстані 4 км розташоване смт. Шишаки, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Нижні Яреськи. До села примикає великий лісовий масив (сосна). Поруч проходить залізниця, станція Яреськи за 2 км. До села веде окрема залізнична гілка.

ІсторіяРедагувати

 
Яреськи на карті 1857 року
 
Бюст М. В. Гоголя

Містечко Яреськи у 17 столітті — адміністративний центр Яреськівської сотні Миргородського полку. За універсалом гетьмана Івана Мазепи від 29 серпня 1699 р. належало до полкового судді Григорія Зарудного. У 1726 році мало 201 двір. У 1781 р. в Яреськах було 307 хат та приблизно 1100 жителів.[3]

З 1782 — центр Яреськівської волості Російської імперії. 1859 року у козацькому хуторі налічувалося 19 дворів, мешкало 114 осіб (52 чоловічої статі та 62 — жіночої)[4].

Від 1917 року — у складі УНР.

Від 1921 року окуповане Радянською Росією, встановлено комуністичний режим.

1929 року більшовицька влада почала систематичний терор проти незалежних господарників (примусову колективізацію), який переріс у масові вбивства голодом. Корінна мешканка села Галина Кущ згадує:

Якби не сусід, не помню, як його звали, хто зна, чи вижила б. Він у колгосп свиням помиї возив. Трухляком настягує гущу, ділиться. Мати дасть помиїв, я виїм і пальчиком миску вилижу. В кінці вулиці за полем стояла столова для солдат. Ми, дітвора, з кущів виглядаємо, як вовченята, може, щось дадуть. Один махає — підбіжиш, дасть кусочок хліба. А другий поманить, та як всипе по голові чи де попаде. Солдати нам позволяли недоїдки зі столу взяти. Все в одну торбу згребу, принесу додому. Висипала на стіл — оце куски хліба, оце каша, риб'ячі голови. Не шукала ложки і миски. Руками їла [5].

За 1932—1933 роки населення зменшилося від 1500 до 700 чоловік[6].

ЕкономікаРедагувати

Від 1964 у селі працює цукровий завод, є ряд пристанційних підприємств, складів.

Діють агрофірма ім. О.Довженка, лісництво. 15 стрічкових пилорам, які щодня переробляють близько 200 м³ деревини. 5 ресторанів, мережа магазинів, банкомат Аваль.

Освіта, культураРедагувати

Яреськівська загальноосвітня школа 1-3 ступенів імені Ф. П. Борідька (460 учнів, 45 педагогів, 3 спортивні зали, 3 кабінети інформатики, автоклас; директор — Зозуля Наталія Іванівна).

Профтехучилище (близько 200 учнів), середня школа, неповна середня школа. Дитсадок. Два будинки культури, Яреськівський народний краєзнавчий музей.

Православна церква (належить Українській православній церкві Московського патріархату, що підпорядковується Російській православній церкві, веде російську пропаганду проти України).

Відомі особистостіРедагувати

ВідпочинокРедагувати

На річці Псел створено чудові умови для відпочинку та дозвілля. Ліси змішаного типу, багаті на гриби. Уже діє база відпочинку одного з полтавських вишів.

Див. такожРедагувати

ТакожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. [1]
  2. «Давай у могилу — мені за тебе кусок хліба дадуть». Газета по-українськи, 2012
  3. Чухліб Т. В. Козацьке коріння Миколи Гоголя. — К.: Наш час, 2009. — С. 109
  4. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с.
  5. Мати дасть помиїв, я виїм і пальчиком миску вилижу... Газета по-українськи, 2012
  6. Єрмак О. П. Дослідження історії Голодомору–33 на Полтавщині (1988—2008 роки).— Історична пам'ять.— № 30-31, 2014.— С. 64.
  7. а б Сергій Марченко. Довженко знімає в Яреськах («Землі» — 80 років) // Кіно-Театр, 2010, № 6
  8. Мощенко К. В. Зі спогадів про М. Ф. Біляшівського.— В кн.: Репресоване краєзнавство (20—30-і роки).— К.: Рідний край, Хмельницький редакційно-видавничий відділ, 1991.— 512 с. (Академія наук України. Інститут історії України. Міністерство культури України. Всеукраїнська спілка краєзнавців)