Яреськи (станція)

залізнична станція в Україні

Яре́ськи — проміжна залізнична станція 4-го класу Полтавської дирекції Південної залізниці на електрифікованій лінії Полтава — Ромодан[1]. Розташована в селі Нижні Яреськи Миргородського району Полтавської області.

Станція Яреськи

Полтава — Ромодан
Південна залізниця
Полтавська дирекція
с. Нижні Яреськи

Вокзал станції Яреськи
Вокзал станції Яреськи
Вокзал станції Яреськи
49°48′55″ пн. ш. 33°53′00″ сх. д. / 49.8151684° пн. ш. 33.8832228° сх. д. / 49.8151684; 33.8832228
Рік відкриття 1901 (123 роки)
Тип проміжна
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи прямі
Відстань до Києва, км 259
Відстань до Полтави-Київської, км 60
Відстань до Полтави-Південної, км 78
Відстань до Ромодана, км 53
Код станції 448003 ?
Код «Експрес-3» 2204568 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса
Мапа
Яреськи на Вікісховищі

Історія

ред.

Станція Яреськи відкрита у 1901 році. До 1918 року належала до приватної Московсько-Києво-Воронезькій залізниці. У 1918 році увійшла до складу Південної залізниці.

У 1967 році в селі Яреськи, що розташоване за 1,5 км від станції, збудовано цукровий завод, до якого прокладена під'їзна колія[2]. До 1990-х років на перегоні Яреськи — Матяшівка була облаштовано платформа Турбаза, на якій приміські поїзди здійснювали зупинку в період з 9 травня по 15 жовтня[3].

У грудні 2001 року станція Яреськи електрифікована змінним струмом (~25 кВ) в складі дільниці Гоголеве — Сагайдак[4].

На станції здійснюються вантажні роботи переважно для агрофірми імені О. Довженка. За даними 2014 року основними номенклатурними вантажами були цукор, зернові, щебінь. За 10 місяців 2014 року на станції було навантажено 1047 вагонів, розвантажено 839. У далекому сполученні перевезено 3858 пасажирів, у приміському — 6505 пасажирів[5].

У 2014 році побудована та електрифікована друга колія на перегоні Федунка — Яреськи. Тоді ж на станції проведений капітальний вокзалу, пасажирських платформ, перекрито навіс для пасажирів, встановлені козирки на входах до вокзалу, відремонтований туалет, пофарбовані фасади вокзалу та посту ЕЦ[5].

У 2014 році колектив станції налічував 14 працівників. Начальник станції — Лариса Васильченко[5].

Інфраструктура

ред.

На станції є дві головні, три бічні та декілька тупикових колій. До станції примикають під'їзні колії Яреськівського цукрового заводу (у непарній горловині) та інших підприємств. Перегін до станції Сагайдак — двоколійний, до станції Матяшівка — одноколійний. Обидва перегони електрифіковані, з двостороннім автоблокуванням.

Пасажирське сполучення

ред.

На станції Яреськи зупиняються приміські електропоїзди, що прямують за напрямком Гребінка — Полтава — Огульці[6][7]. Для посадки/висадки пасажирів на поїзди облаштовані дві низькі пасажирські платформи.

Примітки

ред.
  1. Схема залізниць України. — К., 2010
  2. О. А. Білоусько, П. В. Киридон, Т. П. Пустовіт, В. Я. Ревегук. Новітня історія Полтавщини (2-ої половина XX століття): Підручник для 11 класу загальноосвітньої школи. — Полтава: «Оріяна», 2007. — 312 с.
  3. Служебное расписание движения пригородных поездов со 2 июня 1985 года. — Х.: Транспорт, 1985. — 352 с. (рос.)
  4. Харьков транспортный. ЖД транспорт. Хроника. Архів оригіналу за 31 травня 2012. Процитовано 2 березня 2017. (рос.)
  5. а б в Василий Мельник. Яреськи // Южная магистраль. — 2014. — № 46. — 14 ноября (рос.)
  6. Розклад руху пасажирських поїздів по станції Яреськи. poizdato.net. Архів оригіналу за 3 березня 2017. Процитовано 2 березня 2017.
  7. Розклад руху приміських поїздів. Архів оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 2 березня 2017.

Посилання

ред.

Джерела

ред.
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021)  (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  • Схема залізниць України. — К., 2010
  • Полтавщина: Енциклопедичний довідник / За ред. Анатолія Кудрицького. — К.: УЕ, 1992. — 1024 c.
  • О. А. Білоуськ, П. В. Киридон, Т. П. Пустовіт, В. Я. Ревегук. Новітня історія Полтавщини (2-ої половина XX століття): Підручник для 11 класу загальноосвітньої школи. — Полтава: «Оріяна», 2007. — 312 с.