Чемпіонат Європи з легкої атлетики в приміщенні

Чемпіонат Європи з легкої атлетики в приміщенні; European Athletics Indoor Championships
Загальна інформація
Статус	активний
Тривалість	3 дні
Регулярність	раз на два роки
Засновано	1966
Вебсайт	посилання
Чемпіонат у Вікісховищі

Чемпіонат Європи з легкої атлетики в приміщенні — міжнародне легкоатлетичне змагання в приміщенні, що проводиться раз на два роки Європейською легкоатлетичною асоціацією. Традиційно проходить на початку березня. До участі допускаються спортсмени, які виконали встановлені кваліфікаційні нормативи.

Історія ред.

Зеленим кольором виділені країни, міста яких виступали принаймні один раз господарем чемпіонату Європи в приміщенні

Зимові змагання легкоатлетів під дахом палаців спорту та манежів з незмінним успіхом проводяться в Європі з середини XX століття. Спочатку умови проведення цих змагань відрізнялися, і часом вельми помітно, один від одного. Вони залежали від специфіки та розмірів арен, на яких проходили. Бігові доріжки, наприклад, були різної довжини та конфігурації, в одних залах вони були дерев'яними, в інших — гаревими, а з 60-х років — синтетичними.

Чіткішими правила зимових змагань стали з початком проведення офіційних стартів. У середині 60-х років Європейський комітет ІААФ ухвалив рішення про проведення чемпіонатів континенту в приміщенні та, перестрахувавшись на випадок невдалого дебюту, назвав нові змагання Європейськими іграми в приміщенні (англ. European Indoor Games). Незважаючи на явний успіх перших Ігор, що у 1966 зібрали 185 атлетів з 22 країн, які змагалися в 18 видах програми (11 чоловічих і 7 жіночих), в ІААФ продовжували бути обережними ще три роки, і тільки починаючи з 1970, ці змагання отримали офіційний статус чемпіонату континенту в приміщенні.

Після цього Ігри 1966—1969 опинилися в неоднозначному стані. З часом їх прирівняли до чемпіонатів континенту, у всякому разі, підрахунок медалей і очок, завойованих атлетами європейських країн, ведеться сукупно, починаючи з 1966. Однак перші чотири старти так і увійшли в історію під попередньою назвою «Європейські ігри».

Протягом чверті століття чемпіонати проводились щорічно, але, починаючи з 1992, їх перевели на дворічний цикл. Це було викликано появою чемпіонатів світу в приміщенні, які також стали проходити раз на два роки. Нарешті, останнє коригування відбулось вже в новому тисячолітті. У зв'язку з тим, що в ІААФ вирішили «розвести» літні та зимові чемпіонати світу по різних роках, чемпіонат в приміщенні пересунули на парні роки, змістивши його європейського «побратима» на непарні роки^[1].

Формат ред.

У змаганнях беруть участь легкоатлети, які представляють національні федерації, що входять до Європейської легкоатлетичної асоціації.

Від однієї країни в кожному індивідуальному виді можуть вийти на старт до 3 спортсменів, які виконали в установлений період відповідний кваліфікаційний норматив.

Країна може заявити по одній команді до естафетної дисципліни^[2].

За десятиліття проведення чемпіонатів Європи в приміщенні їх програма змінювалася неодноразово — з 18 видів у 1966 до 26-28 наприкінці XX сторіччя. У 2000 вона стабілізувалася в наступному вигляді: біг на 60, 200, 400, 800, 1500 та 3000 метрів, на 60 метрів з бар'єрами, естафета 4×400 метрів, стрибки у висоту, з жердиною, в довжину та потрійним, штовхання ядра та багатоборства — семиборство у чоловіків (проводиться протягом двох днів) і п'ятиборство у жінок (один день).

Останньою зміною було виведення з програми змагань бігу на 200 метрів. Причина цієї «дискримінації» полягає в тому, що при довжині бігової доріжки по колу в 200 метрів учасники забігу через зміщений старт по доріжках опинялися в нерівних умовах.

Змагання ред.

Європейські ігри в приміщенні ред.

#	Рік	Місто-господар	Дати проведення	Арена змагань	Кількість дисциплін	Країни-учасниці	Атлети-учасники	Переможець медального заліку
I	1966	Дортмунд	27 березня	Вестфаленгалле^[de]	21	22	186	ФРН
II	1967	Прага	11–12 березня	Палац спорту^[cs]	23	23	244	СРСР
III	1968	Мадрид	9–10 березня	Палац спорту^[es]	23	20	205	СРСР
IV	1969	Белград	8–9 березня	Белградський ярмарковий центр^[sr]	23	22	220	НДР

Чемпіонати Європи в приміщенні ред.

#	Рік	Місто-господар	Дати проведення	Арена змагань	Кількість дисциплін	Країни-учасниці	Атлети-учасники	Переможець медального заліку
1	1970	Відень	14–15 березня	Вінер Штадтгалле^[de]	22	22	279	СРСР
2	1971	Софія	13–14 березня	Фестивальна	23	23	323	СРСР
3	1972	Гренобль	11–12 березня	Палац спорту^[fr]	23	23	263	НДР
4	1973	Роттердам	10–11 березня	Ахой	23	24	307	ФРН
5	1974	Гетеборг	9–10 березня	Скандинавіум	21	25	263	Польща
6	1975	Катовиці	8–9 березня	Сподек	21	24	270	НДР
7	1976	Мюнхен	21–22 лютого	Олімпіагалле^[de]	19	25	226	СРСР
8	1977	Сан-Себастьян	12–13 березня	Аноета^[es]	19	24	240	НДР
9	1978	Мілан	11–12 березня	Сан-Сіро^[it]	19	25	252	НДР
10	1979	Відень (2)	24–25 лютого	Феррі-Дузіка-Галленштадіон^[de]	19	24	208	НДР
11	1980	Зіндельфінген	1–2 березня	Гласпаласт Зіндельфінген^[de]	19	26	234	ФРН
12	1981	Гренобль (2)	21-22 лютого	Палац спорту^[fr]	20	23	255	НДР
13	1982	Мілан (2)	6–7 березня	Сан-Сіро^[it]	23	23	282	ФРН
14	1983	Будапешт	5–6 березня	Палац спорту^[hu]	23	24	261	СРСР
15	1984	Гетеборг (2)	3–4 березня	Скандинавіум	22	26	240	Чехословаччина
16	1985	Пірей	2–3 березня	Арена миру та дружби^[el]	22	26	290	НДР
17	1986	Мадрид (2)	22–23 лютого	Палац спорту^[es]	22	26	270	НДР
18	1987	Льєвен	21–22 лютого	Регіональна крита арена^[fr]	24	26	339	СРСР
19	1988	Будапешт (2)	5–6 березня	Палац спорту^[hu]	24	27	358	НДР
20	1989	Гаага	18–19 лютого	Гаутрюст	24	27	323	СРСР
21	1990	Глазго	3–4 березня	Келвін Холл Арена^[en]	25	28	370	СРСР
22	1992	Генуя	28 лютого-1 березня	Палац спорту^[it]	27	35	439	Об'єднана команда
23	1994	Париж	11–13 березня	Палац спорту «Берсі»	27	40	499	Росія
24	1996	Стокгольм	8–10 березня	Глобен	26	44	463	Німеччина
25	1998	Валенсія	27 лютого-1 березня	Велодром імені Луїса Пуїга^[es]	26	39	484	Німеччина
26	2000	Гент	25–27 лютого	Топспортхал Вландерен^[nl]	28	44	546	Росія
27	2002	Відень (3)	1-3 березня	Феррі-Дузіка-Галленштадіон^[de]	28	45	558	Росія
28	2005	Мадрид (3)	4-6 березня	Палац спорту^[es]	28	41	563	Росія
29	2007	Бірмінгем	2–4 березня	National Indoor Arena^[en]	26	47	519	Велика Британія
30	2009	Турин	6–8 березня	Овал Лінготто^[it]	26	45	530	Росія
31	2011	Париж (2)	4–6 березня	Палац спорту «Берсі»	26	46	577	Франція
32	2013	Гетеборг (3)	1–3 березня	Скандинавіум	26	47	578	Росія
33	2015	Прага (2)	5–8 березня	«O2 Арена»^[cs]	26	49	614	Росія
34	2017	Белград (2)	3–5 березня	Белградська Арена	26	48	525	Польща
35	2019	Глазго (2)	1–3 березня	Емірейтс Арена^[en]	26	47	582	Польща
36	2021	Торунь	5–7 березня	Арена Торунь^[pl]
37	2023	Стамбул	2–5 березня	Атакей Арена^[en]
38	2025	Апелдорн	13-16 березня	Палац спорту^[en]
39	2027^[3]	Валенсія		Велодром імені Луїса Пуїга^[es]

Медальний залік ред.

Інформація наведена по чемпіонат-2019 включно.
Колишні країни позначені курсивом.


Місце	Країна	Золото	Срібло	Бронза	Загалом
1	СРСР	116	107	104	327
2	НДР	87	83	58	228
3	ФРН	72	72	58	202
4	Велика Британія	72	65	46	183
5	Польща	67	56	75	198
6	Росія	59	50	42	151
7	Франція	51	39	69	159
8	Італія	33	36	31	100
9	Іспанія	32	46	36	114
10	Чехословаччина	31	32	36	99
11	Німеччина	29	39	39	107
12	Болгарія	29	32	36	97
13	Румунія	25	35	40	100
14	Швеція	22	24	23	69
15	Нідерланди	18	16	22	56
16	Бельгія	18	14	10	42
17	Угорщина	16	23	19	58
18	Чехія	13	14	19	46
19	Португалія	12	9	3	24
20	Об'єднана команда	12	8	7	27
21	Швейцарія	11	10	12	33
22	Україна	10	14	18	42
23	Фінляндія	10	8	11	29
24	Ірландія	8	5	12	25
25	Австрія	7	9	13	29
26	Білорусь	7	8	9	24
27	Греція	6	15	12	33
28	Югославія	6	6	13	25
29	Латвія	5	1	1	7
30	Норвегія	4	5	8	17
31	Сербія	4	1	2	7
32	Естонія	3	0	2	5
33	Туреччина	2	5	1	8
34	Данія	2	2	2	6
35	Союзна Республіка Югославія	2	1	2	5
35	Словаччина	2	1	2	5
37	Азербайджан	2	1	0	3
38	Ісландія	2	0	4	6
999 !–	Допущені нейтральні атлети	2	0	1	3
39	Словенія	1	3	3	7
40	Кіпр	1	2	0	3
41	Литва	1	1	1	3
42	Ізраїль	1	0	1	2
43	Албанія	1	0	0	1
44	Хорватія	0	1	1	2
45	Боснія і Герцеговина	0	1	0	1
46	Вірменія	0	0	1	1
46	Молдова	0	0	1	1
Загалом (47 збірних)		914	900	906	2720

Див. також ред.

Примітки ред.

↑ Чемпионат Европы в помещении : стаття // Легкая атлетика: Энциклопедия. В 2-х т. : [рос.] / В. Б. Зеличенок, В. Н. Спичков, В. Л. Штейнбах ; общ. ред. В. В. Балахничев. — М : Человек, 2012. — Т. 2. — С. 537-538. — ISBN 978-5-904885-81-6.
↑ European Athletics Indoor Championships - Competition Regulations (PDF). Європейська легкоатлетична асоціація. Архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2020. Процитовано 27 вересня 2020.
↑ 2027 European Athletics Indoor Championships awarded to Valencia. Європейська легкоатлетична асоціація. Архів оригіналу за 21 квітня 2024. Процитовано 28 квітня 2024.

Джерела ред.

Сторінка змагань [Архівовано 17 березня 2019 у Wayback Machine.] на сайті Європейської легкоатлетичної асоціації (англ.)
Правила проведення чемпіонатів Європи з легкої атлетики в приміщенні [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
Статистичний довідник чемпіонатів Європи з легкої атлетики в приміщенні [Архівовано 3 листопада 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
Чемпионат Европы в помещении : стаття // Легкая атлетика: Энциклопедия. В 2-х т. : [рос.] / В. Б. Зеличенок, В. Н. Спичков, В. Л. Штейнбах ; общ. ред. В. В. Балахничев. — М : Человек, 2012. — Т. 2. — С. 537-577. — ISBN 978-5-904885-81-6.

[1] Чемпионат Европы в помещении : стаття // Легкая атлетика: Энциклопедия. В 2-х т. : [рос.] / В. Б. Зеличенок, В. Н. Спичков, В. Л. Штейнбах ; общ. ред. В. В. Балахничев. — М : Человек, 2012. — Т. 2. — С. 537-538. — ISBN 978-5-904885-81-6.

[2] European Athletics Indoor Championships - Competition Regulations (PDF). Європейська легкоатлетична асоціація. Архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2020. Процитовано 27 вересня 2020.

[3] 2027 European Athletics Indoor Championships awarded to Valencia. Європейська легкоатлетична асоціація. Архів оригіналу за 21 квітня 2024. Процитовано 28 квітня 2024.

[1]

[2]

[3]