Фільм жахів
Фільм жахів, фільм жахіть, фільм жаху, фільм страхіть[1] (англ. horror film, horror movie) — жанр художнього фільму. До фільмів жахів належать стрічки, що покликані налякати глядача, вселити почуття хвилювання або розсмішити, створити атмосферу напруження чи нестерпного очікування чогось жахливого. На відміну від, зокрема, комедій/«мила» чи порно, котрі сприяють виділенню ендорфінів та тестостерону, жахи, як і екшн, збільшують викид адреналіну.
| Фільм жахів | |
 | |
| Коротка назва | горор і Horror |
|---|---|
 Фільм жахів у Вікісховищі | |
Характерні риси
ред.Основною рисою фільмів жахів є напружена, тривожна атмосфера, яка реалізується на екрані тими чи іншими сюжетними поворотами, подіями, образами: як то скримери та елементи саспенсу. Як і в багатьох інших жанрах кінематографу, перед глядачем класичної горор-стрічки постає картина боротьби добра і зла.
Історія виникнення
ред.
Першими фільмами з надприродними явищами, насиченими елементами фантасмагорії та кошмару, з'явилися ще у Жоржа Мальєса в кінці 1890-х років, одна з найвідоміших його робіт — це фільм 1896 року «Замок диявола». Це перший кінофільм, у якому використовувалися примітивні спецефекти. Розквіт жанру відбувся в Німеччині, де було створено багато популярних у майбутньому тем, як-то «Празький студент» (1913) чи «Ґолем» (1915). Основоположні персонажі фільмів жанру були запозичені зі страшних історій, створених німецьким експресіонізмом. Так, героєм фільму «Кабінеті доктора Каліґарі» (1920) був шалений вбивця, а в фільмі «Носферату, симфонія жаху» (1921) Фрідріха Вільгельма Мурнау вперше був використаний сюжет роману «Дракула» Брема Стокера.
У Голлівуді в німий період жанр перш за все був пов'язаний з іменем Т. Броунінга. В 1928 році Warner Bros. випускає перший звуковий фільм «Жах». На початку 30-х років компанія Universal Pictures випускає горор «Дракула» за однойменним романом, який швидко завойовує популярність.
У 50-ті роки жанр збагатився елементами наукової фантастики, зокрема в таких картинах як «Щось» (1951) та «Вторгнення викрадачів тіл»[en] (1956). Стрічки М. Павелла «Допитливий Том»[en] (1960) та «Психо» Гічкока (1960) розвинули тему слешерів про маніяків-убивць. Водночас з'явилися перші широковідомі зразки японських жахів[en], засновані на легендах про привидів, такі як «Квайдан» М. Кобаясі (1964) і «Куронеко»[en] К. Сіндо[en] (1968).
У 70-80-ті роки жанр зазнав переосмислення, з'явилися жорстокіші італійські та видовищніші, за спецефектами, американські жахи («Геловін», «Кошмар на вулиці В'язів», «П'ятниця, 13-те»[en])[2].
Перша класика містила значний моральний підтекст з щасливим закінченням де виживали «праведники» котрі й карали «зло». Згодом, у 2000-х, тематика змінилась у бік реалізму, іноді без хепі-ендів або з виживанням найвитриваліших, котрі заздалегідь були ліпше за своїх наївних товаришів підготовлені до виживання[3].
Першим радянським фільмом жаху вважається «Вій» (1967) за мотивами однойменної повісті Миколи Гоголя[4], який знімали в Україні в церквах Седнева, Чернігова та Франківщини.
Різновиди та піджанри
ред.
На думку окремих оглядачів жанр поділяється на відносний реалізм (твори, котрі іноді посилаються на реальні події[5]) та фантасмагорію:
Реалізм
ред.- Серійники — жанр, для якого характерним є персонаж серійного чи масового вбивці, який переслідує і по черзі вбиває своїх жертв («Поворот не туди», «Крик», «Пила» тощо).
- Тваринні — горори, тематикою яких є інстинктивні чи патогенні впливи на тварин, унаслідок яких вони виступають антагоністами («Щелепи», «Піраньї» і т. ін.)
Фантасмагорія
ред.- Психологічні — жанр зосереджений на вибудові насиченості впливу суто психологічних ефектів фобій чи парапсихології, як правило, при цьому стрічка не містить значної кількості жертв чи кровопролиття. В XXI сторіччі зразками цього жанру були «Ключ від усіх дверей», «Дзвінок» та «Дзеркала».
- Міфічні — стрічкам жанру притаманні міфічні антигерої, найпопулярнішими до відтворення з котрих є зомбі, упирі, вовкулаки, духи та інші вигадані істоти.
Семантика назви
ред.На думку окремих авторів, масова популярність фільмів страхів призвела до помилкового калькування назви з російської «фильм ужасов»[1]. На думку відомого мовознавця Бориса Антоненка-Давидовича, нормативною українською назвою для цього жанру є «фільм страхіть»[6][7], «фільм страхів», «фільм жаху». Інші дослідники вважають, що термін «Фільм жахів» є правомірним, як і «горор», настільки що обидва терміни часопис Кіно-Коло поміщує в заголовку 500-сторінкової книги[8][9]. Ще інші вживають русифіковану форму «хорор»[10]. Поняття жах можна вважати найекспресивнішою формою страху.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б Є слова, що їх здавна повелося вживати тільки в однині; до них належать переважно ті, які позначають людські емоції: любов, кохання, тугу, сум, смуток тощо.[…] Виняток становить хіба що іменник страх. […] Слово страхіття означає в українській мові «чудовисько або потвора, що наганяє страх на людей» […]; часто це слово, надто в множині, виступає як синонім іменника жах («Поки поштаря виглядаєш, чого не передумаєш, яких страхіть не намалюєш собі». — І. Муратов). Тим-то й Українсько-російський словник АН УРСР наводить як відповідник до російського вислову «ужасы войны» — «страхіття війни». Процитовано: Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо. Видавництво "Радянський письменник", 1970 р. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 24 червня 2012.
- ↑ Миславський, 2006, с. 201-203.
- ↑ Сучасні кіножахи: страшна казка чи жахлива реальність?
- ↑ Самые страшные фильмы СССР(рос.)
- ↑ ТОП-9 фільмів жахів, в основу яких покладені реальні події
- ↑ Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо. Видавництво "Радянський письменник", 1970 р. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 24 червня 2012.
- ↑ Польсько-український словник. Архів оригіналу за 5 липня 2013. Процитовано 5 липня 2013.
- ↑ Войтенко, В., Фоссен, У., Андрущенко, І. Фільм жахів/Горор. — К.: KINO-КОЛО, 2008. — 504 с.
- ↑ Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- ↑ Василяйко І. Семантико-тематична класифікація термінів кінематографа.// Науковий журнал. № 1/2014. — с. 21-29
Джерела
ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фільм жахів
Посилання
ред.- Фільми жахів // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Література
ред.- Миславський В. Н. Західний кінематограф. Концептуально-термінологічний словник. Харків : ТОВ Видавництво «Точка», 2024.. С. 193-196