Відкрити головне меню

«Празький студент» (нім. Der Student von Prag: ein romantisches Drama) — художній фільм Стеллана Рійє і Пауля Вегенера 1913 року, один з перших зразків німецького кіносимволізму (див. Символізм). На думку деяких дослідників, фільм є першим повноцінним фільмом жахів.[1] Фільм породив новий «бродячий сюжет», що згодом неодноразово екранізувався. Прем'єра фільму відбулася в Німеччині 22 серпня 1913 року в кінотеатрі Mozart Saal.

Празький студент M:
Der Student von Prag
Paul Wegener als Student von Prag, Filmplakat 1913.jpg
Жанр драма
фантастика
жахи
Режисер Стеллан Рійє
Пауль Вегенер
Продюсер Пауль Давідсон
Сценарист Ганс Гейнц Еверс
У головних
ролях
Пауль Вегенер
Йон Готтоут
Грете Бергер
Ліда Салмонова
Оператор Гвідо Зеєбер
Композитор Джозеф Вайс[d]
Кінокомпанія Deutsche Bioscop GmbH
Тривалість 85 хв.
Мова німий (німецькі інтертитри)
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Рік 1913
Дата виходу 22 серпня 2013
IMDb ID 0003419
Празький студент у Вікісховищі?
«Празький студент»

На основі фільму знято три рімейка, а також у 1968 році був знятий фільм зі схожим сюжетом «Незвичайні історії» (Histoires extraordinaires, новела «Вільям Вільсон», реж. Луї Маль, 1968 — за мотивами однойменного оповідання Едгара Аллана По).

Зміст

СюжетРедагувати

Студент Балдуїн (Пауль Вегенер), що потерпає від безгрошів'я, погоджується підписати з таємничим італійцем Скапінеллі (Йон Готтоут) підозрілий договір, який гарантує Балдуїну багатство і одруження на Маргіт (Грете Бергер), доньці графа. Натомість Скапінеллі візьме що захоче з кімнати студента. Скапінеллі забирає з собою відображення студента в дзеркалі. Балдуїн вважає, що угода вдалася і починає залицятися до Маргіт. Проте Лідушка Ліда Салмонова, яка закохана в студента, розповідає про нього Маргіт і її нареченому, барону Валдісу. Барон ображає Балдуїна і той, будучи найкращим фехтувальником Праги, викликає його на дуель на шаблях. Батько Маргіт, не бажаючи загибелі барона, приходить до студента і просить його зберегти життя Валдісу. Балдуїн великодушно погоджується і вирушає на поєдинок. Проте по дорозі його коляска застряє, і коли студент нарешті підходить до місця дуелі, то зустрічає свого двійника із скривавленою шаблею в руках — барона вже вбито. Далі двійник усюди ходить за Балдуїном, роблячи його життя нестерпним. Студент, що зневірився, стріляє в двійника, але гине сам, оскільки насправді вони з двійником нероздільні. Скапінеллі над його тілом розриває договір.

У роляхРедагувати

ЗйомкиРедагувати

На виробництво цього фільму було виділено 30000 марок. Зйомки проводилися в найбільш мальовничих куточках Праги — на вулиці Алхіміків і Малій Страні, в замку Бельведер. Павільйонні декорації створив Роберт Дітріх і Курт Ріхтер. Оператор фільму — Гвідо Зеєбер. У «Празькому студентові» він широко використав прийоми зйомки з каше́ і подвійною експозицією.[2]

Художні особливості і відгукиРедагувати

«Празький студент» уперше затвердив на екрані тему, яка перетворилася на ману німецького кіно, — тему глибокого, змішаного із страхом самопізнання. Відторгнувши Балдуїна від свого дзеркального двійника і зіштовхнувши їх один з одним, фільм Вегенера символічно зафіксував особливий різновид розколотої особи. Замість того щоб не помічати дуалізм власної душі, охоплений страхом Балдуїн розуміє, що він під владою грізного супротивника, який є його другим «я».

Зігфрід Кракауер[3]

Стиль зйомок, судячи з відгуків преси того часу, дуже цікавий і нагадує манеру іспанського художника Рібери.

Жорж Садуль[2]

«Студент з Праги», в якому сталося особливе з'єднання природності і удаваності, дійсності з декоративністю, незвичайно мене зацікавив.

Пауль Вегенер

МотивиРедагувати

Сценарій фільму написав Ганс Гейнц Еверс, поєднавши мотиви оповідання Едгара По «Вільям Вілсон» і поезії Альфреда де Мюссе. Крім того фільм увібрав в себе мотиви старих німецьких легенд про двійників, деякий вплив зробили «Надзвичайна пригода Петера Шлеміля» Шаміссо і «Пригоди напередодні Нового року» Гофмана.

ПриміткиРедагувати

  1. Янина Маркулан. «Киномелодрама. Фильм ужасов». Издательство «Искусство», Ленинград, 1978. стр. 125
  2. а б Ж. Садуль. Всеобщая история кино. Том 2. — М.:"Искусство", 1958.
  3. Зигфрид Кракауэр. От Калигари до Гитлера = From Caligari to Hitler. A Psychological History of the German Film. — М. : Искусство, 1977. — 3209 с. — 10 000 прим.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати