Відкрити головне меню

«Пси́хо» або «Психо́з» (англ. «Psycho») — американський трилер режисера Альфреда Гічкока (1960). Екранізація однойменного роману Роберта Блоха, неодноразово названий кінокритиками найкращим [джерело?] зі створених трилерів. Уперше в кіно було змальовано не стільки злочин, скільки хворобу вбивці, його психоз, особистість вбивці.

Пси́хоPicto infobox cinema.png
Psycho
Psycho (1960).jpg
Жанр трилер, жахи
Режисер Альфред Гічкок
Продюсер Альфред Гічкок
Сценарист Роберт Блох, Джозеф Стефано
На основі Психоз
У головних
ролях
Джанет Лі, Ентоні Перкінс
Оператор John L. Russell[d]
Композитор Бернард Херрманн
Кінокомпанія Paramount Pictures
Тривалість 109 хв.
Мова англійська
Країна Flag of the United States.svg США
Рік 1960
Кошторис $806 947
Касові збори $50,000,000 млн.
IMDb ID 0054215
Наступний Психо 2
CMNS: Пси́хо на Вікісховищі

Бюджет фільму становив 806 947 доларів, а прибутки від прокату — понад 40 мільйонів. На 11 травня 2019 року фільм займав 33-у позицію у списку "250 кращих фільмів за версією IMDb.

СинопсисРедагувати

Секретарка Маріон Крейн скористалась можливістю прихопити гроші боса і втекти з міста, щоб розпочати нове життя, однак страх перед законним покаранням переслідує її. Дівчина зупиняється на ніч у мотелі, власником якого є Норман Бейтс — скромний юнак, котрий все життя піклувався про свою хвору матір. Розмова з цим втіленням доброти та терпимості остаточно переконує Маріон у хибності обраного шляху і вона вирішує повернути вкрадене. Проте тієї ж ночі її жорстоко вбивають.

У роляхРедагувати

  • Ентоні Перкінс — Норман Бейтс
  • Джанет Лі — Меріон Крейн
  • Віра Майлз — Лайла Крейн, сестра Меріон
  • Джон Гевін — Сем Луміс
  • Мартін Болсам — детектив Мілтон Арбогаст
  • Джон Макінтрайр — шеріф Ел Чамберс
  • Саймон Окленд — лікар Фред Річмонд
  • Вон Тейлор — Джордж Лоувери, шеф Меріон
  • Френк Альбертсон — Том Кесіді, клієнт
  • Ларен Татл — Еліза Чамберс, дружина шерифа
  • Патриція Гічкок — Керолін, колега Меріон
  • Джон Андерсон — Чарлі
  • Морт Майлз — патрульний офіцер поліції

Знімальна групаРедагувати

  • Режисер — Альфред Гічкок
  • Сценарій — Джозеф Стефано за романом Роберта Блоха
  • Головний оператор — Джон Расел
  • Художники-постановники: Джозеф Хьорлі, Роберт Клетворті
  • Декоратор — Джордж Майло
  • Директор виробництва — Лью Лірі
  • Титри — Сол Бесс
  • Монтаж — Джордж Томазіні
  • Костюми — Гелен Колвіг
  • Грим — Джек Беррон, Роберт Доун
  • Стиліст з зачісок — Флоранс Буш
  • Спецефекти — Кларенс Шампань
  • Запис звуку — Волдон Вотсон, Вільям Рассел
  • Асистент режисера — Гілтон Грін
  • Консультант з живопису — Сол Бес
  • Музика — Бернард Герман

Цікаві фактиРедагувати

  • У знаменитій[джерело?] сцені вбивства у ванні пронизливий звук створюється скрипками, по яких різко водять смичками. А звук ножа, що впивається в тіло, — це звук ножа, якого встромляють у диню. Сама ж сцена знімалася з 17 грудня по 23 грудня 1959 року, причому знімалася взагалі без участі Перкінса (він у цей час перебував у Нью-Йорку). Сцена мала близько 90 склеювань при монтажі.
  • Альфред Гічкок купив у Роберта Блоха права на екранізацію його роману анонімно і лише за 9 тисяч доларів. Пізніше Гічкок до прем'єри скупив стільки екземплярів роману, скільки зміг знайти, щоб зберегти кінцівку фільму у таємниці.
  • Однією з причин, чому Гічкок вирішив зняти фільм на чорно-білу плівку, — це рішення не робити фільм надто кривавим. Іншою причиною була економія.
  • Роль крові у фільмі виконував шоколадний сироп.
  • Як завжди у фільмах Гічкока, у фільмі «Психо» в одній зі сцен можна побачити камео самого режисера — приблизно на сьомій хвилині фільму він стоїть в ковбойському капелюсі біля вікон офісу Меріон.
  • Увесь саундтрек фільму виконується виключно на струнних музичних інструментах.
  • В основі фільму лежить історія справжнього маніяка зі штату Вісконсин Еда Ґейна (а пізніше цей сюжет використовували автори «Техаської різанини бензопилою»).
  • Перкінс отримав за роль гонорар рівно у 40 тисяч доларів, а композитор Герман отримав 34 501 доларів, що було в 2 рази вище його початкової ставки — таким чином Гічкок вирішив винагородити Германа за приголомшливу музику до фільму.
  • Перкінс погодився зніматися у фільмі, навіть не прочитавши сценарію.
  • Будівництво будинку «під мотель Бейтса» обійшлося в 15 тис. доларів.
  • Після смерті Меріон у фільмі крупно показані її розплющені очі із звуженими зіницями. Офтальмологи завалили Гічкока листами, в яких указували на цю помилку, — адже зіниці людини розширюються після смерті. Лікарі настійно радили використовувати беладонну, щоб імітувати ефект мертвого ока. У наступних фільмах Гічкок незмінно слідував цій пораді.
  • Перша американська стрічка, що показала як змивається туалет.

НагородиРедагувати

  • 4 номінації на Оскар у 1961 році (найкраща актриса другого плану (Джанет Лі), найкращі декорації серед чорно-білих фільмів, найкраща операторська робота, найкраща режисура). Однак жодна з номінацій не перемогла.
  • Золотий глобус (Джанет Лі) за найкращу роль другого плану у 1961 році.

ПосиланняРедагувати