Відкрити головне меню

Тод Броунінг

американський кінорежисер та актор

Чарлз Альберт Броунінг-молодший (англ. Charles Albert Browning, Jr.), більш відомий як Тод Броунінг (англ. Tod Browning; 12 липня 1880 — 5 жовтня 1962) — американський кінорежисер, актор і сценарист, один з основоположників жанру фільмів жахів.

Тод Броунінг
Charles Albert Browning, Jr.
Зображення
Дата народження 12 липня 1880(1880-07-12)[1][2]
Місце народження Луїсвілл, Кентуккі, США
Дата смерті 6 жовтня 1962(1962-10-06)[1][2] (82 роки)
Місце смерті Санта-Моніка, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США
Поховання цвинтар Ангелус-Роуздейл[d]
Громадянство Flag of the United States.svg США
Професія актор, кінорежисер, сценарист, кіноактор
IMDb ID 0115218
Тод Броунінг у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Чарлз Альберт Броунінг-молодший народився 12 липня 1880 в Луїсвіллі, штат Кентуккі. З дитинства захоплювався самодіяльним театром. У віці 16 років втік з дому з бродячим цирком і взяв псевдонім «Тод Броунінг». Працював закликальником, клоуном, виконував номер «живий труп» (його закопували в землю в труні на дві доби). Потім кілька років виступав у вар'єте як актор, фокусник і танцюрист, згодом — як режисер. У цій якості він познайомиться в 1909 році з Д. У. Гриффітом і почав грати невеликі ролі в короткометражних кінокомедіях студії Biograph.

В 1913 році Броунінг слідом за Гриффітом переїхав в Каліфорнію і продовжував грати ролі другого плану у фільмах студії Reliance-Majestic, у тому числі одну з цих ролей — в «Нетерпимості» (1916). В 1915 році почав працювати також як постановник короткометражних фільмів, проте незабаром почав пити, в червні 1915 потрапив через це в важку автомобільну аварію і зміг повернутися до роботи режисера тільки в 1917 році.

Першим повнометражним фільмом Броунінга став «Джим Бладсо» (Jim Bludso, 1917), тепло прийнята публікою історія про самовіддану капітана пароплава, який загинув, рятуючи пасажирів. Потім послідували декілька більш-менш успішних постановок для студії Metro. В 1918 році став співпрацювати зі студією Universal, де познайомився з продюсером Ірвінгом Тальбергом, який запропонував йому попрацювати з актором Лоном Чейні. Першим їх спільним фільмом стала мелодрама «Зіпсована милашка» (The Wicked Darling, 1919), в якій Чейні грав злодія, який залучив дівчину з нетрів у злочин.

Кар'єра Броунінга йде на підйом, однак після смерті батька він знову починає пити і втрачає роботу в Universal. Вилікувавшись від алкоголізм а, Броунінг повертається до режисури і ставить кілька фільмів для студії «Metro Goldwyn Mayer». В 1925 році він відновлює контакти з Universal і робить надзвичайно успішний фільм «Нечестива трійця» (The Unholy Three, 1925) з Лоном Чейні. Їх співпраця триває і надалі у фільмах «Чорний дріздр» (1926), «Дорога на Мандалай» (1926), «Невідомий» (1927), «На захід від Занзібару» (West of Zanzibar, 1928) та інших. У фільмі Броунінга «Лондон після півночі» (1927) Чейні грав фальшивого вампіра, що навело їх на думку поставити екранізацію роману Брема Стокера «Дракула». В 1929 році Броунінг починає ставити звукові фільми, першим з яких стає «Тринадцятий стілець» (The Thirteenth Chair, 1929).

Чейні готувався до зйомок в головній ролі в «Дракулу», проте в 1930 році помер. Постановка фільму була доручена студією Броунінг, і він (під тиском продюсерів) запросив на головну роль Белу Лугоші, який вже грав Дракулу у театральній постановці. Фільм, що вийшов на екран у лютому 1931 року, користувався грандіозним успіхом у глядачів, витримавши кілька повторних релізів. Його успіх не тільки дозволив зробити згодом кілька тематичних продовжень, але й відкрив дорогу цілої хвилі фантастичних фільмів жахів.

Після постановки «боксерської» спортивної драми «Залізна людина» (The Iron Man, 1931), Броунінг починає працювати над «Виродком» (Freaks, 1932) — фільмом, який вважається його головним художнім досягненням і найбільшим комерційним провалом. Це була мелодрама з життя циркової трупи, в якій різноманітні потвори виступають разом з «нормальними» акторами. Красуня-гімнастка закохує в себе карлика, який успадкував великий стан. Після весілля вона намагається його отруїти. Однак виродки розкривають її задум і жорстоко мстяться. Фільм, в якому знімалася сама вражаюча група акторів з фізичними відхиленнями за всю історію кінематографа, ніс гуманістичний і моральний заряд найвищого напруження, але публіка виявилася не готова до запропонованого Броунінгом рівню відвертості. Ніякі скорочення не могли врятувати фільм від провалу в прокаті і він на три десятиліття виявився похований в студійному архіві.

Після «виродків» Броунінг зумів поставити лише кілька фільмів, серед яких слід згадати містичні трилери «Знак вампіра» (Mark of the Vampire, 1935), «Диявольська лялька» (The Devil Doll, 1936) і детектив «Чудеса на продаж» (Miracles for Sale, 1939), який став його останньою режисерською роботою в кіно. Згодом Броунінг займався лише написанням сценаріїв. В 1942 році він пішов на спочинок, оселився в Малібу і жив настільки усамітнено, що в 1944 році в пресі навіть з'явилися повідомлення про його смерть. Відомо, що в 1950-х роках він переніс операцію на мові з приводу раку горла, і після цього не показувався на очі навіть найближчим родичам.

Тод Броунінг помер 5 жовтня 1962 року.

ФільмографіяРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати