Дух — принцип життя в енергії в людині і тваринах, певного часу вважався (і вважається в певних колах сьогодні) істотою, яка складається з особливо витонченої субстанції, такої як дихання чи тепле повітря, відокремлюваної від тіла, таємничої за природою, і приписуваної божественному походженню.
Усі значення:
- Субстанція чи універсальний аспект реальності, який вважається незалежним від матерії, і якій він є також протилежним.
- У Біблії — творча та оживляюча сила чи божественний вплив Бога (Йоіла 2:28).
- Раціональна, надприродна істота без матеріального тіла, як янгол, демон, ельф, фея і т. д.; більш специфічно — така ж істота з певним характером чи особливим місцезнаходженням чи полем дії: злий дух.
- Відокремлена від тіла душа, уважана, як очевидною для відчуттів, часто як видима чи маюча якись вид матеріального тіла: привид, мара: Гамлет бачив дух свого батька.
- Особа, що розглядається у відношенні до будь-якої особливої діяльності, характеристики чи темпераменту: ведучий дух в громаді.
- Стан розуму, настрій, темперамент: Успіх підняв його духа
- Жвавість або енергія; пристрасть; ривок; стрімкий дух; вогонь: напад зроблений з духом.
- Гаряча вірність чи відданість: шкільний дух
- Емоційна частина чи почуттєва частина людини; іншими словами просто серце.
- Характерний темперамент чи нахил періоду або руху: дух Реформації.
- В середньовічній фізіології, один з трьох ступенів духа з яких складається людське тіло: природний дух, розміщений в печінці, якому підпорядковуються процеси харчування, росту та розмноження; життєвий дух, розміщений в серці, і який циркулює тепло і життя через тіло; тваринний дух, розташований в мозку, який керує мисленням і передає здатність руху і відчуттів до і через нерви.
- Дихання; життя
